Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/9991/70870/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Приходько І.В., Цвіркун Ю.І.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (далі - Підприємство)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012

у справі № 2а-9541/11/1470

за позовом Підприємства

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби (далі - СДПІ)

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Підприємство звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило: визнати недійсною податкову консультацію СДПІ, викладену в листі від 25.11.2011 № 5073/10/31-070, визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні в установлений строк письмової консультації з питання оподаткування ПДВ отриманих платником сум компенсації індексу інфляції та 3% річних, які сплачуються покупцем у разі прострочення виконання договірних зобов'язань, а також штрафних санкцій, сум компенсації індексу інфляції та 3% річних, що сплачуються постачальником в разі прострочення виконання договірних зобов'язань; зобов'язати СДПІ надати у встановлений строк податкову консультацію з приводу викладених питань.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 позов задоволено з тих мотивів, що оспорювана консультація не відповідає змісту податку на додану вартість. Також суд послався на те, що відповідачем не було висвітлено у наданій консультації усі порушені у заяві Підприємства питання щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено факту невідповідності спірної консультації нормам, які регулюють порядок оподаткування ПДВ. Крім того, за висновком апеляційного суду, викладені у цій консультації правила обкладення ПДВ застосовуються стосовно усіх платежів, які передають платникові у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), а тому поширюється як на платників податку - покупців, так і продавців.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду зі спору.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що у жовтні 2011 року Підприємство звернулося до СДПІ з листом № 40/1997, в якому просило надати письмову консультацію з приводу порядку оподаткування неустойки, сум компенсації індексу інфляції та 3% річних, які сплачуються покупцем і постачальником у разі прострочення виконання договірних зобов'язань щодо оплати придбаних товарів (робіт, послуг) або їх поставки.

У відповідь на вказане звернення СДПІ направила позивачеві лист від 25.11.2011 № 5073/10/31-070, в якому з посиланням на пункт 185.1 статті 185 та пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України зазначила, що зазначені суми є компенсацією вартості поставлених товарів (послуг), яка збільшує базу оподаткування ПДВ. У зв'язку з цим при отриманні зазначених сум постачальник повинен збільшити податкові зобов'язання з ПДВ та виписати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, складеної за фактом поставки.

Згідно з визначенням, що міститься у підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК), податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Пунктами 52.1, 52.2 статті 52 ПК передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до частини першої пункту 53.3 статті 53 ПК платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Таким чином, наведеним законодавчим приписом передбачено визнання податкової консультації недійсною в судовому порядку у випадку, якщо податкова консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

У даному разі в оспорюваній податковій консультації податковим органом викладено неправильний висновок щодо необхідності включення до бази оподаткування ПДВ сум штрафних санкцій, інфляційних збитків та 3% річних, одержаних платником у разі прострочення боржника.

Так, відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Отже, договірна вартість, що включається до бази оподаткування ПДВ, включає усі суми коштів та вартість активів, які належать до елементів формування ціни договору.

За правилами статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 624 цього Кодексу якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведених законодавчих положень вбачається, що стягнення неустойки, інфляційних збитків та трьох процентів річних пов'язано з невиконанням або неналежним виконанням цивільно-правових зобов'язань незалежно від форми (грошової або не грошової) цих зобов'язань та є заходом цивільно-правової відповідальності. Сплата покупцем цих платежів не є елементом розрахунку за товари (роботи, послуги), адже пов'язана не з оплатою поставлених товарів (робіт, послуг), а з необхідністю компенсувати втрати, понесені кредитором у зв'язку з неналежним виконанням правочину боржником.

Тому суми цих платежів не є компенсацією вартості товару у розумінні пункту 188.1 статті 188 ПК та не підлягають обкладенню ПДВ.

Слід також зазначити, що положення пункту 188.1 статті 188 ПК взагалі не можуть бути поширені на платника податку - покупця, а тому будь-які отримані ним суми штрафних санкцій за договором (у тому числі за недотримання строків виконання робіт, поставки товарів, надання послуг, неякісне виконання робіт тощо) не повинні враховуватися при обчисленні бази оподаткування ПДВ.

З урахуванням викладеного слід погодитися з висновком суду першої інстанції про невідповідність оспорюваної консультації законодавчо визначеному змісту ПДВ, що обумовлює необхідність її скасування в судовому порядку.

У той же час в силу вимог частини другої пункту 53.3 статті 53 ПК визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, порушене внаслідок протиправної видачі податкової консультації право платника є відновленим шляхом визнання недійсною такої консультації. Оскільки наведене є підставою для надання податковим органом нової консультації, то окреме заявлення позовної вимоги про зобов'язання податкову інспекцію надати нову консультацію не вимагається.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та змінити судове рішення суду першої інстанції в порядку пункту 4 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012

у справі № 2а-9541/11/1470 скасувати.

3. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 у справі № 2а-9541/11/1470 змінити в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, що полягає у ненаданні в установлений строк письмової консультації з питання оподаткування ПДВ отриманих платником сум компенсації індексу інфляції та 3% річних, які сплачуються покупцем у разі прострочення виконання договірних зобов'язань, а також штрафних санкцій, сум компенсації індексу інфляції та 3% річних, що сплачуються постачальником в разі прострочення виконання договірних зобов'язань, та в частині зобов'язання спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби надати у встановлений строк податкову консультацію з приводу викладених питань.

У цій частині позову відмовити.

4. В решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 у справі № 2а-9541/11/1470 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько Ю.І. Цвіркун