Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2014 р. м. Київ К/9991/2761/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Островича С.Е.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010

у справі № 2а-928/09/2670

за позовом Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України

до Державної податкової інспекції в місті Ужгороді Закарпатської області

про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Правовою підставою для анулювання реєстрації Закарпатської філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України як платника податку на додану вартість ДПІ у м.Ужгороді в акті від 17.07.2009 № 920 визначено п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), фактичною - філія не є юридичною особою, а також не є суб'єктом підприємницької діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що філія позивача не є платником податку на додану вартість в розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, оскільки за правовим статусом не може нести відповідальності за порушення вимог цього Закону. Відповідач правомірно анулював реєстрацію платника податку на додану вартість на підставі п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР, який дозволяє анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з будь-яких інших підстав, за яких особа не може бути платником податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією судів про правомірність анулювання відповідачем реєстрації платника податку на додану вартість на підставі п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР за визначених відповідачем фактичних обставин.

Пункт 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР, зокрема п.п. «в» цього пункту, на який посилається податкова інспекція, не передбачає такого випадку для анулювання реєстрації платника податків як факт реєстрації платником податку на додану вартість особи, в т.ч. філії, яка за висновками відповідача не могла бути зареєстрована таким платником.

Податковий орган мав право анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість на підставі п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР виключно у випадках, які визначені у ньому.

Відповідно до п.п. «в» пункту 9.7. статті 9 Закону № 168/97-ВР підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартістю є реєстрація особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, платником єдиного податку або набуття такою особою статусу суб'єкта інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

При цьому словосполучення «з будь-яких інших причин» законодавцем вжито у такій граматичній конструкції як «особа, зареєстрована як платник податку, стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин». Так, відповідними підставами для звільнення особи, зареєстрованої платником податку на додану вартість, може бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.

Отже, п.п. «в» пункту 9.7. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» містить вичерпний перелік випадків, за яких податкова інспекція анулює реєстрацію платника податку на додану вартість, до якого не входить такий випадок як наявність будь-якої іншої причини, що не визначена у цьому Законі.

За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо скасування реєстрації Закарпатської філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України як платника податку на додану вартість та скасування акту від 29.12.2008 № 119 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. При цьому суд касаційної інстанції вважає за правильне задовольнити такі вимоги шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо анулювання реєстрації Закарпатської філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України як платника податку на додану вартість та шляхом скасування рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, викладеного в акті від 29.12.2008 № 119.

При цьому виходить з такого: п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України надає суду повноваження у разі задоволення адміністративного позову прийняти постанову про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, про скасування або визнання нечинним рішення; вимога про визнання акта нечинним може стосуватися лише нормативно-правового акту, який стає нечинним, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили. Індивідуального ж акту може стосуватися вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування). У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

Також суд касаційної інстанції враховує, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «ґ» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу. Податковий орган приймає самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «в» - «г» цього пункту, за формою, визначеною у Додатку 5 до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, тобто таке рішення міститься в акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене Наказом Державної податкової адміністрації України 01.03.2000 № 79 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)).

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача видати філії нове свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, внести до реєстру платників податку на додану вартість відповідні зміни шляхом вилучення запису про анулювання реєстрації філії як платника податку на додану вартість та поновити запис про реєстрацію філії як платника податку на додану вартість, то такі вимоги не можуть бути задоволені з огляду на те, що протиправність індивідуального акта - рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яке потягло виключення платника податку з реєстру та яке скасовано судовим рішенням, виникає з моменту прийняття такого рішення суб'єктом владних повноважень. Відповідно податковий орган зобов'язаний здійснити всі необхідні дії, передбачені чинним положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, для забезпечення внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Підстав вважати, що відповідач у майбутньому порушить права та інтереси позивача в цій частині не має.

Оскільки обставини у справі встановлено правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, останні підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м.Ужгороді щодо скасування реєстрації Закарпатської філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України як платника податку на додану вартість.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції в м.Ужгороді про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, викладене в акті від 29.12.2008 № 119.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

С.Е. Острович