Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/55472/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суму м. Києва від 14.06.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012

у справі №2а-5396/12/2670

за позовом Приватного підприємства «Максимус»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суму м. Києва від 14.06.2012, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012, позов задоволено повністю. Скасовано рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 28.01.2008 № 0000472303.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, ст. 128 Конституції України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва здійснено перевірку контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої складено акт від 24.01.2008.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, що полягало у неоприбуткуванні готівки від продажу товарів в сумі 1982,83 грн. За висновками податкового органу порушення полягало в тому, що позивач неоприбуткував готівку, а саме: не здійснив відповідного запису у Книзі обліку розрахункових операцій на підставі звітного чеку від 10.08.2007 № 1779 в загальній сумі 1982,83 грн.

На підставі акту перевірки складено рішення від 28.01.2008 № 0000472303 про застосування до позивача відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9914,15 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач оприбуткував готівку, отриману 10.08.2007, оскільки здійснив запис від 13.08.2007 в касовій книзі та виписав прибутковий касовий ордер від 10.08.2007 № 649 для здачі до банку.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення № 637), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до п. 7.5. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 106/5297, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Виходячи з того, що законодавством під оприбуткуванням готівки у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО розуміється своєчасне (у день одержання готівкових коштів) здійснення обліку таких коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, то нездійснення відповідних записів у книзі обліку розрахункових операцій згідно із Z-звітом у день одержання готівкових коштів у порядку, встановленому законодавством, не може вважатися «оприбуткуванням готівки».

Така позиція неодноразово викладалась Верховним Судом України, зокрема у постановах від 26.02.2013 у справі № 21-436а12, від 26.02.2013 у справі № 21-45а13, від 02.04.2013 у справі № 21-439а13, від 15.10.2013 у справі № 21-247а13.

Відповідно до ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Так, Верховний Суд України вказав, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність абзацом третім пункту 1 Указу Президента України № 436/95.

Зважаючи на те, що позивачем не було оприбутковано готівкових коштів у порядку, передбаченому п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, а саме: не здійснено обліку зазначених готівкових коштів (у день їх одержання) у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО шляхом внесення відповідних записів згідно із фіскальним звітним чеком - Z-звітом, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми є обґрунтованим.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач, здійснивши 13.08.2007 запис в касовій книзі про надходження 10.08.2007 коштів у сумі 1982,83 грн. та виписавши прибутковий касовий ордер від 10.08.2007 № 649 для здачі до банку, оприбуткував готівку, суд касаційної інстанції знаходить необґрунтованим, оскільки, як зазначено раніше, п. 2.6 Положення № 637 передбачає, що оприбуткуванням готівки у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

У даному випадку позивач проводив готівкові розрахунки із застосуванням РРО, тому зобов'язаний був здійснити облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, такі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суму м. Києва від 14.06.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун