Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2015 р. м. Київ К/800/51252/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Швеця В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі за позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору,

встановила:

У травні 2013 року Державна судова адміністрація України звернулась до суду з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, позов Державної виконавчої служби України було задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 30.01.2013 ВП№7758228, ВП№7758297, ВП№7756529, ВП№7757530 та ВП№7757736.

Державна виконавча служба України подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 березня 2007 року було визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення службовим обмундируванням військовослужбовців та зобов'язано стягнути з Міністерства фінансів України грошову компенсацію за неотримане службове обмундирування.

На підставі зазначеного рішення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області видано виконавчий лист 2а-161 від 11.09.2007, відповідно до якого державним виконавцем були відкриті наступні виконавчі провадження:

- № 7758297 про стягнення з Міністерства фінансів України грошової компенсації за неодержане службове обмундирування на користь ОСОБА_2 - 29540 грн.;

- № 7756529 про стягнення з Міністерства фінансів України грошової компенсації за неодержане службове обмундирування на користь ОСОБА_3 - 29540 грн.;

- № 7757736 про стягнення з Міністерства фінансів України грошової компенсації за неодержане службове обмундирування на користь ОСОБА_4 - 29540 грн.;

- № 7757530 про стягнення з Міністерства фінансів України грошової компенсації за неодержане службове обмундирування на користь ОСОБА_5 - 29540 грн.;

- № 7757419 про стягнення з Міністерства фінансів України грошової компенсації за неодержане службове обмундирування на користь ОСОБА_6 - 29540 грн.;

- № 7758228 про стягнення з Міністерства фінансів України грошової компенсації за неодержане службове обмундирування на користь ОСОБА_7 - 29540 грн.

Ухвалами Ужгородського міськрайонного суду від 23 серпня 2011 року, від 10 липня 2012 року та від 18 липня 2012 року замінено сторону виконавчого провадження з Міністерства фінансів України на Державну судову адміністрацію України.

Державною виконавчою службою України на адресу позивача були направлені вимоги № 93/6, №177/6, №179/6, № 178/6, №135/6, №131/6, №133/6 про виконання виконавчих листів, виданих Ужгородським міськрайонним судом щодо стягнення на користь ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 грошової компенсації за неотримане службове обмундирування та надано строк для виконання рішення суду до 04.12.2012.

Державна виконавча служба України листом від 12.12.2012 №10-6997/12 повідомила відповідача про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» ДСА України передбачено кошти у сумі 2 000 000 млн. грн. Зазначені кошти будуть використані для погашення заборгованості за виконавчими листами у порядку черговості згідно реєстру виконавчих документів по стягненню коштів на користь суддів, який складено у порядку надходження виконавчих документів на виконання до Державної виконавчої служби України. Таким чином, виплата відповідних коштів ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, буде здійснена в порядку черговості та з урахуванням наявності коштів передбачених у державному бюджеті на відповідний рік.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій посилались на те, що позивачем було добровільно виконано рішення суду, а тому виконавчий збір не підлягає стягненню.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Стягнення виконавчого збору, є саме тим заходом, який застосовується державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення суду в строк, що ним встановлений.

Необхідно зауважити, що державним виконавцем у вимогах державного виконавця були зазначені конкретні строки для добровільно виконання рішення суду, а саме 04.12.2012, проте Державною судовою адміністрацією України в зазначений строк рішення виконано не було.

Згідно із пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 3.7 зазначеної Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Посилання судів на підтвердження своєї позиції щодо обґрунтованості позову на те, що Державна судова адміністрація України добровільно виконала рішення та самостійно перераховувала грошові кошти стягувачам в порядку черговості згідно реєстру виконавчих документів є передчасним, оскільки факт отримання державним виконавцем документального підтвердження про повне виконання рішення суду позивачем відповідно до заяв стягувачів щодо закриття провадження у справі у зв'язку з отриманням ними грошових коштів по виконавчим листам, а також закриття виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить лише про виконання рішення. Тоді як про добровільність і своєчасність виконання рішення державного виконавця свідчить виконання зазначеної вимоги у конкретний строк.

Враховуючи наведене та відповідно до змісту вказаних положень чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог та скасування спірних постанов державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі за позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Державної судової адміністрації України відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді М.М. Заїка

В.В. Швець