ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2017 р. м. Київ К/800/34724/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Гончар Л.Я.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року

у справі № 819/3428/15

за позовом Державного закладу «Відділкова клінічна лікарня ст. Тернопіль ДТГО «Львівська залізниця»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Державний заклад «Відділкова клінічна лікарня станції Тернопіль ДТГО «Львівська залізниця» (далі - Лікарня) звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ) про скасування рішення від 08 серпня 2015 року № 0093901703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме штрафу у розмірі 35318,59 грн. за період з 21 квітня 2015 року до 30 червня 2015 року та нарахування пені у розмірі 2659,08 грн., всього на загальну суму 37977,67 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Тернопільська ОДПІ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована правомірністю оспорюваного рішення, оскільки Лікарня згідно з вимогами законодавства України зобов'язана своєчасно сплачувати єдиний внесок незалежно від фінансового стану.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що Лікарня зареєстрована як юридична особа 08 листопада 1993 року виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та є платником єдиного внеску. 08 серпня 2015 року Тернопільська ОДПІ прийняла рішення № 0093901703 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 35318,59 грн. за період з 21 квітня 2015 року до 30 червня 2015 року та нарахування пені у розмірі 2659,08 грн., на загальну суму 37977,67 грн.

Лікарня заснована на державній власності і підпорядкована Державній адміністрації залізничного транспорту України. Вказаний державний заклад створений для здійснення медичної практики шляхом надання медико-санітарної допомоги, а також інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 11 лютого 2015 року № 109 позивач включений до мережі лікувально-профілактичних закладів міста для фінансування медичної субвенції на суму 3,5 млн. грн., виділеної на охорону здоров'я.

Ст. 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 року» закріплено, що медичні заклади, визначені в додатку № 10 до Закону, з 01 січня 2015 року повинні фінансуватися (отримувати фінансову допомогу) з місцевих бюджетів.

На підставі зазначеного, 09 лютого 2015 року між Тернопільською обласною радою та Тернопільською міською радою укладено договір про міжбюджетний трансферт на 2015 рік, згідно з умовами якого передбачена передача з обласного бюджету Тернопільської області до місцевого бюджету м. Тернополя видатків на утримання ДЗ «Відділкова клінічна лікарня станції Тернопіль ДТГО «Львівська залізниця».

Умовами договору передбачено, що передача видатків повинна здійснюватись шляхом затвердження у складі видатків обласного бюджету Тернопільської області на 2015 рік при внесенні відповідних змін до рішення обласної ради від 28 січня 2015 року № 1865 «Про обласний бюджет на 2015 рік» субвенції міському бюджету м. Тернополя в сумі 4500000 грн.

Кошти з обласного бюджету на фінансування Лікарні не надходили, тобто Тернопільською обласною радою не були виконані умови договору.

У зв'язку з цим у Лікарні склалось важке фінансове становище, зумовлене недостатністю фінансування, що спричинило заборгованість з виплати заробітної плати з квітня 2015 року та несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в повному обсязі.

Даними платіжного доручення від 03 червня 2015 року № 902 підтверджується, що за рахунок отриманого фінансування на червень 2015 року Лікарня сплатила єдиний внесок в сумі 75200 грн. Водночас, кошти з обласного бюджету надійшли лише 01 липня 2015 року в сумі 255 тис. грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не може нести відповідальність за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування через відсутність прямої вини державного закладу, оскільки неодноразово звертався в різні органи щодо відсутності фінансування. Таким чином, суди дійшли висновку щодо неправомірності оспорюваного рішення Тернопільської ОДПІ.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України та не погоджується з наведеними висновками судів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Ч. 10 ст. 25 цього ж Закону встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Положеннями ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко установлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Зважаючи на викладене, суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо протиправності оспорюваного рішення Тернопільської ОДПІ, оскільки Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» чітко передбачено обов'язок позивача своєчасно сплачувати єдиний внесок, незалежно від фінансового стану, та не передбачено можливості чи умов звільнення такого платника єдиного внеску від відповідальності, установленої за невиконання відповідного обов'язку.

Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: