Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/31311/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області (далі - УПФ України в м. Миргороді та Миргородському районі), начальника УПФ України в м. Миргороді та Миргородському районі Неводничого Валерія Васильовича про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою УПФ України в м. Миргороді та Миргородському районі на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року

в с т а н о в и л а :

У липні 2012 року ФОП ОСОБА_4 в Полтавському окружному адміністративному суді пред'явив позов до УПФ України в м. Миргороді та Миргородському районі, начальника УПФ України в м. Миргороді та Миргородському районі Неводничого В.В. про визнання протиправним та скасування рішення.

Вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем неправомірно застосовано до нього фінансові санкції на підставі норми закону, що втратила чинність на момент прийняття спірного рішення, а саме пункту п'ятого частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Просив скасувати рішення УПФ України в м. Миргороді та Миргородському районі від 18 червня 2012 року № 121 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення УПФ України в м. Миргороді та Миргородському районі від 18 червня 2012 року № 121 про застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_4

У касаційній скарзі УПФ України в м. Миргороді та Миргородському районі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що 14 червня 2012 року УПФ України в м. Миргороді та Миргородському районі проведена позапланова перевірка ФОП ОСОБА_4 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 03 вересня 1997 року по 13 червня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 14 червня 2012 року № 93, в якому відображено порушення позивачем пункту 1 статті 19 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), а саме занижено ФОП ОСОБА_4 нарахування страхових внесків на 32 відсотка на суму 767,40 грн.

18 червня 2012 року на підставі акту перевірки від 14 червня 2012 року № 93 начальником УПФ України в м. Миргороді та Миргородському районі Неводничим В.В. прийнято рішення № 121 про застосування до ФОП ОСОБА_4 фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в розмірі 1 189,31 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без зміни, виходили із того, що органи пенсійного фонду з 01 січня 2011 року не мали повноважень за порушення, вчинені до 01 січня 2011 року, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону № 1058, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01 січня 2011 року суперечить статті 58 Конституції України.

Такий висновок судів є помилковим.

Закон № 1058 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 5). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 цього Закону установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058 страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Строки сплати страхових внесків визначені статтею 20 Закону № 1058, згідно з якою страхувальники (роботодавці) зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вищезазначених платників є календарний місць.

Відповідальність за своєчасність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник - роботодавець.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-VI за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року

№ 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

3 дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.

У період до перетворення Пенсійного фонду на неприбуткову самоврядну організацію відповідно до пункту 12 розділу XV "Прикінцеві положення "Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" завдання та функції Пенсійного фонду та його територіальних органів щодо збору та ведення обліку єдиного внеску виконують відповідно Пенсійний фонд та головні управління ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління ПФУ в районах, містах, районах у містах.

Згідно з частиною сьомою розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення "Закону України № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

УПФ України в м. Миргороді прийнято рішення у зв'язку з несвоєчасним обчисленням сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з лютого по серпень 2004 року.

За таких обставин правових підстав для задоволення позову у судів не було.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області, начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області Неводничого Валерія Васильовича про визнання протиправним та скасування рішення скасувати та постановити нове рішення.

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.