Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2015 р. м. Київ К/9991/1524/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції місті Херсоні

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року

у справі № 2-а-3848/10/2170

за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Елена»

до Державної податкової інспекції у місті Херсоні

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Елена» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 001660700/0 від 14 липня 2010 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року позовні вимоги були задоволені частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 14 липня 2010 року № 001660700/0 в частин відмови ПП «Виробничо-комерційна фірма «Елена» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 52750,00 грн. В решті позовних вимог було відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Виробничо-комерційна фірма «Елена» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПП «Виробничо-комерційна фірма «Елена», посилаючись на те, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Херсоні провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, поданої ПП «Виробничо-комерційна фірма «Елена», за результатами якої був складений акт від 16 червня 2010 року № 2776/07-0/14124668.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги абзаці «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: обсяги оподаткованих операцій платника податку за останні 12 календарних місяців є меншими за заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в результаті чого: збільшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 74480,00 грн.; з'ясовано факт, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування у квітні 2010 року у сумі 74480,00 грн.

14 липня 2010 року ДПІ у м. Херсоні на підставі вказаного акту перевірки та згідно підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001660700/0, яким встановила відсутність у ПП «Виробничо-комерційна фірма «Елена» права на отримання бюджетного відшкодування в сумі, заявленій у податковій декларації за квітень 2010 року, у зв'язку з чим відмовила ПП «Виробничо-комерційна фірма «Елена» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 74480,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання бюджетного відшкодування в частині, що відповідає обсягу його оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців, а саме - у сумі 52750,00 грн.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Нормами пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацом 2 підпункту «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Зміст наведеної правової норми вказує на те, що наявність права на отримання бюджетного відшкодування законодавцем ставиться у пряму залежність від обсягу оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців по відношенню до місяця, в якому заявляється бюджетне відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування у розмірі 74480,00 грн. складається з суми податкового кредиту, який брав участь при розрахунку бюджетного відшкодування та нарахований не у зв'язку із спорудження основних фондів.

Сума податку на додану вартість у розмірі 74480,00 грн. є меншою, ніж обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців, а саме 52750,00 грн., а відтак, позивач відноситься до осіб, які відповідно до підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не мають права на отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на що ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року і ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції місті Херсоні задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року скасувати, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна