Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року місто Київ К/9991/50299/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2012 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області про скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області про скасування рішень від 13.12.2011 №№ 23, 24, 25, 26.

Позовні вимоги мотивовано тим, що частина 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі якої до позивача застосовано фінансові санкції згідно з оскаржуваними рішеннями, втратила чинність із вступом в силу Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2012 року, позов задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області від 13.12.2011 №№ 23, 24, 25, 26.

У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення від 08.12.2011 №31 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області проведено позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за результатами якої складений акт від 12.12.2011 №14.

На підставі акту перевірки від 12.12.2011 №14 відповідачем у відповідності до пунктів 3,4,5,7 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнято рішення від 13.12.2011 № 23, № 24, № 25, № 26 про застосування фінансових санкцій на загальну суму 665,43 грн., а саме:

рішенням №23 за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків на підставі пункту 7 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано штрафні санкції в розмірі 50% сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів в сумі 418,77грн.;

рішенням №24 за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано фінансові санкції в сумі 170грн.;

рішенням №25 за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески на підставі пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано фінансові санкції в сумі 60,65грн.;

рішенням №26 за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» накладено штраф в сумі 16,01грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що починаючи з 01.01.2011 органи Пенсійного фонду не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011, нараховувати штрафи та пеню, визначені статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено застосування виконавчими органами Пенсійного фонду України до страховиків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду України фінансових санкцій, а саме накладення штрафу у встановленому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини дев'ятої статті 106 цього Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Пунктом 4 встановлено, що до страхувальників застосовуються фінансові санкції за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

За приписами пункту 7 частини дев'ятої статті 106 цього Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом, - штраф у розмірі 50 відсотків сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежів.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" наведені вище норми матеріального права були виключені.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій.

Таким чином, хибними є висновки судів щодо необґрунтованості рішень Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області №№23,25,26, якими до позивача застосовано санкції на підставі пунктів 3,4,7 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з цим, питання відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Отже, нарахування після 1 січня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності, граничний строк подання якої настав до цієї дати, є протиправним.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області №24, яким до позивача застосовано фінансові санкції на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20 листопада 2012 року ( справа №21-367а12) та від 04 червня 2013 року (справа №21-170а13).

Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішень Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області №№23,25,26, якими до позивача застосовано санкції на підставі пунктів 3,4,7 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також виходячи із меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову про визнання незаконними та скасування рішень від 13.12.2011 №№ 23, 25, 26 із постановленням у вказаній частині нового рішення, про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2012 року змінити, скасувавши в частині задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі Сумської області від 13.12.2011 №№ 23, 25, 26.

У вказаній частині у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: