Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року м. Київ К/800/41006/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кочан В.М., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби в Рівненській області про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог, в якому просив:

- стягнути з ТУ ДСА в Рівненській області на його користь недораховану та недоплачену заробітну плату за період з 01.06.2005р. по 31.05.2010р. відповідно до мінімальної заробітної плати, передбаченої Законом України «Про державний бюджет» на 2005-2010 роки в сумі 186 718,66грн.

- стягнути з ТУ ДСА в Рівненській області на його користь недораховане та невиплачене щомісячне грошове утримання за період з 14.01.2008р. по 31.05.2010р. в сумі 114 329,53грн.

- стягнути з ТУ ДСА в Рівненській області на його користь не нараховану та невиплачену матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2006 рік в сумі 4031,33грн, за 2007 рік - 5870грн.

- зобов'язати ТУ ДСА в Рівненській області донарахувати і виплатити заробітну плату за період з 01.06.2010р. по 31.12.2010р. відповідно до мінімальної заробітної плати, передбаченої Законом України «Про Державний бюджет України» на 2010 рік.

- зобов'язати ТУ ДСА в Рівненській області донарахувати та виплатити щомісячне грошове утримання на його користь за період з 01.06.2010р. по 31.12.2010р. відповідно до мінімальної заробітної плати, передбаченої Законом України «Про Державний бюджет України» на 2010 рік.

- стягнути з ТУ ДСА в Рівненській області на його користь судові витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи в сумі 562,56грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. позовні вимоги в частині стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2006, 2007 роки залишено без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013р., позов задоволено частково.

Зобов'язано ТУ ДСА в Рівненській області нарахувати позивачу недоплачену заробітну плату за період з 01.06.2005р. по 31.12.2005р., виходячи з посадового окладу в розмірі восьми мінімальних заробітних плат, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

Зобов'язано ДСА України виплатити позивачу недоплачену заробітну плату за період з 01.06.2005р. по 31.12.2005р., виходячи з посадового окладу в розмірі восьми мінімальних заробітних плат, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач - ТУ ДСА в Рівненській області, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивач з 14.01.1998р. працював суддею Рівненського районного суду Рівненської області, з 20.03.2003р. по даний час працює на посаді судді Рівненського міського суду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оклад позивача у період з 01.06.2005р. по 31.12.2005р. не відповідав вимогам статті 44 Закону України «Про статус суддів», що є порушенням конституційного права на отримання заробітної плати не нижче, від визначеної законом, а також порушенням конституційних гарантій щодо незалежності суддів.

Частиною 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» було встановлено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Недотримання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.

30.06.2005р. Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень прийняв постанову № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та постанову № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якими з 01.06.2005р. підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.

Водночас, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади інших суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням підвищених посадових окладів Голови Конституційного Суду України та Голови Верховного Суду України.

Лише 03.09.2005р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджено схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.

Однак при цьому Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог частини 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, оскільки надав постанові «Про оплату праці суддів» від 03.09.2005р. №865 чинності не з 01.06.2005р., а з 01.01.2006р. (пункт 5 постанови).

Внаслідок цього з 01.06.2005р. до 01.01.2006р. оклади суддів усіх судів України не відповідали вимогам статті 44 Закону України «Про статус суддів».

Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2007р. пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03.09.2005р. №865 визнано незаконним. Цією ж постановою суду допущено поворот виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865. Визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005р. №513 і №514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 01.06.2005р.

Поряд з цим, застосовуючи постанову Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03.09.2005р. №865 в частині приведення посадового окладу позивача з 01.06.2005р. по 31.12.2005р. у відповідності з положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» від 30.06.2005р. №514, суд першої інстанції помилково застосував зазначені постанови частково, лише у частині розміру посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за кваліфікаційний клас позивача, і не врахував при визначенні розміру заробітку позивача інші положення цих постанов.

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. № 865» від 31.12.2005р. № 1310 пункт 5 постанови № 865 був викладений у такій редакції: «ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності Указів Президента України від 10.07.1995р. № 584, від 19.09.1996р. № 856, від 05.03.2002р. № 220, від 25.11.2002р. № 1061, статей 3 та 4 Указу Президента України від 11.12.2002р. № 1150, абзацу першого статті 1 Указу Президента України від 23.02.2002р. № 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів».

Зазначеними указами Президента України встановлювались суддям різного роду надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи тощо, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зазначені укази Президента України втратили чинність з 01.01.2006р.

Таким чином, Кабінет Міністрів України з 01.06.2005р. Голові та заступникам Голови Верховного Суду України, а з 01.01.2006р. усім іншим суддям судів загальної юрисдикції не просто підвищив посадові оклади, а змінив систему і порядок оплати праці суддів, зазначивши, зокрема, у пункті 3 постанови №865, що у разі зменшення розміру заробітної плати окремих працівників у зв'язку з набранням чинності цієї постанови відповідним працівникам здійснюється виплата різниці між діючим на момент прийняття постанови та новим розміром заробітної плати. Тобто нові посадові оклади суддям можуть бути застосовані лише з одночасною втратою чинності зазначених указів Президента України в частині оплати праці суддів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у рішеннях від 03.11.2015р. №21-527а15 та 11.11.2015р. №21-518а15.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013р. скасувати.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. змінити, скасувавши її в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ТУ ДСА в Рівненській області та ДСА України провести перерахунок та виплату недоплаченої заробітної плати за період з 01.06.2005р. по 31.12.2005р. і в цій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В решті постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: В.М. Кочан

С.С. Пасічник