Історія справи

Постанова ВАСУ від 16.06.2015 року у справі №801/5493/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2015 р. м. Київ К/800/120/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Бутенка В.І.,

Малиніна В.В.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом Товариства лодочного причалу №251 до Управління Пенсійного фонду України в місті Керч Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Керч Автономної Республіки Крим (далі - Управління ПФУ) на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року Товариство лодочного причалу №251 (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті Управлінням ПФУ рішення від 14 серпня 2012 року:

№ 299 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески на суму 58 880 гривень;

№ 301 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не нарахованих і не сплачених страхових внесків на суму 42 369,82 гривень;

№ 850 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) на суму 431,91 гривня;

№ 851 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не нарахованого і не сплаченого єдиного внеску на суму 2506,67 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що норми Закону № 1058-ІV, на підставі яких Управління ПФУ у серпні 2012 року прийняло зазначені рішення, втратили чинність з 1 січня 2011 року відповідно до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Управління ПФУ від 14 серпня 2012 року № 301 та № 299 про застосування фінансових санкцій. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління ПФУ посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень в частині задоволення позовних вимог та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Позивач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення Управління ПФУ від 14 серпня 2012 року № 301 та № 299 про застосування фінансових санкцій на підставі пунктів 3, 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV є протиправними, оскільки зазначені норми Закону втратили чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VІ і не діяли на дату прийняття відповідачем спірних рішень.

Колегія суддів частково погоджується з висновками судів з огляду на таке.

Судами встановлено, що Товариство, як юридична особа, зареєстровано 4 червня 1999 року і як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, перебуває на обліку в Управлінні ПФУ.

Управлінням ПФУ проведено документальну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків за період з 1 січня 2007 року по 30 червня 2012 року, а також достовірності відомостей, що надаються до державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за цей же період.

За результатами перевірки Управлінням ПФУ 27 липня 2012 року складено акт № 36-Ю, відповідно до якого виявлено: порушення строків авансових платежів у вигляді сум єдиного внеску на загальну суму 4319,07 гривень; порушення правильності нарахування та утримання страхових внесків, у зв'язку з чим донараховано за 2007-1010 роки 58 880 гривень, страховий внесок за ставкою 33,2% за 2007-2010 роки в сумі 19548,16 гривень, страховий внесок за ставкою 2% за 2007-2010 роки в сумі 987,10 гривень; відсутність первинних документів про нарахування заробітної плати та обчисленні страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2007-2010 роки. У зв'язку з чим, 14 серпня 2012 року Управлінням ПФУ прийнято спірні рішення за № 299, 301, 850, 851 про застосування відносно позивача фінансових санкцій.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 3, 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV (у редакції, що була чинною на час, за який донараховано страхові внески) передбачено випадки застосування фінансових санкцій виконавчими органами Пенсійного фонду до страхувальників, зокрема за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу); за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Абзацом 6 цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Таким чином, заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли до 1 січня 2011 року, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пунктів 3, 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка втратила чинність, тобто відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення зазначеної заборгованості.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо необґрунтованості застосування до Товариства фінансових санкцій на підставі пунктів 3, 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV у зв'язку з втратою чинності вказаною нормою та безпідставно визнали протиправним та скасували рішення Управління ПФУ від 14 серпня 2012 року № 301 та № 299.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 листопада 2012 року (справа № 21-367а12), 4 червня 2013 року (справа № 21-170а13), від 3 червня 2014 року (справа № 21-172а14) та 7 жовтня 2014 року (справа № 21-269а14), яка, відповідно до приписів статті 244-2 КАС України, є обов`язковою для всіх судів України.

Відповідно до статті 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення та ухвалити нове, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суд порушив норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені повно та правильно, але судами допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції скасовує ухвалені ними рішення в частині визнання протиправними та скасування рішень Управління ПФУ від 14 серпня 2012 року № 301, 299 та приймає в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Керч Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року скасувати в частині, якою задоволено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в місті Керч Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2012 року № 301 та № 299 про застосування фінансових санкцій.

Ухвалити в цій частині нову постанову.

Відмовити Товариству лодочного причалу №251 в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в місті Керч Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2012 року № 301 та № 299 про застосування фінансових санкцій.

В решті постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Швець

В.І. Бутенко

В.В.Малинін