Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м. Київ К/800/64319/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013

у справі № 2а-5139/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «БДО Лігал Україна»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (ДПІ)

треті особи: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековент 2000»

2. Приватне акціонерне товариство «Концерн АВЕК та Ко»

про скасування податкового повідомлення-рішенн,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 30.11.2011 № 0001272320.

26.06.2013 позивач подав до суду першої інстанції заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки це не було вирішено при розгляді справи.

Додатковою постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013, заяву задоволено: покладено на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат в сумі 2188,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС (резолютивна частина додаткової постанови від 13.08.2013).

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати додаткову постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції, прийняту за результатами апеляційного перегляду додаткової постанови, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «БДО Лігал Україна», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Позивач та треті особи не реалізували процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України (у редакції, чинній станом на дату ухвалення додаткової постанови) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У подальшому частина 1 ст. 94 КАС України була змінена згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», (набрав чинності 01.09.2015) і викладена у новій редакції: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судом першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на користь позивача не було дотримано вищевказаних норм ст. 94 КАС України, які передбачали їх присудження на користь позивача, позов якого задоволено, із Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково, змінити додаткову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013, стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2188,00 грн. (дві тисячі сто вісімдесят вісім гривен 00 копійок).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев