Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2015 р. м. Київ К/9991/18873/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.І.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012

у справі № 2а-6925/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСТРЕЙДИНГРУП»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 5591.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 57.1 ст. 57, п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для застосування до позивача за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2011 № 5591 відповідно до вимог п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13066,00 грн. слугували висновки невиїзної документальної перевірки, викладені в акті від 19.04.2011 № 190/1511, про порушення вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що полягало у порушенні граничного строку сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 131268 грн., зазначеного у податковій декларації за грудень 2010 року.

Податковий орган вважає, що оскільки останній день сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість припадає на 30.01.2011, що було вихідним днем (неділя), то позивач повинен був сплатити це зобов'язання 28.01.2011. Позивач сплатив податок на додану вартість 31.01.2011, затримавши строк сплати на 3 календарних дні.

Визнаючи протиправним оспорюване податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, застосував положення вимог п. 49.20 ст. 49, п. 56.13 ст. 56 Податкового кодексу України та зайняв позицію про те, що оскільки останній день строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного платником податку у поданій податковій декларації, що визначений у п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, припадає на вихідний день, то останнім днем такого строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією судів, оскільки вважає, що вона не ґрунтується на нормах закону.

Абзацом першим пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому норм Податкового кодексу України не передбачають перенесення строку сплати податкового зобов'язання у разі якщо останній день сплати такого зобов'язання припадає на вихідний або святковий день.

Положення п. 49.20 ст. 49, п. 56.13 ст. 56 Податкового кодексу України регулюють питання щодо строку подання податкових декларацій до контролюючих органів та щодо строків оскарження рішень контролюючих органів і не регулюють питання щодо строків сплати податкових зобов'язань платниками податків.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування незаконних оскаржуваних судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідно до поданої 20.01.2011 позивачем до відповідача податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року самостійно визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за вказаний період складає 131268 грн.

Вказана сума податкового зобов'язання сплачена позивачем 31.01.2011.

Підставою для застосування до позивача відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2011 № 5591 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 13066,23 грн. слугували висновки невиїзної документальної перевірки, викладені в акті від 19.04.2011 № 190/1511, про порушення вимог ст. п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що полягало в несвоєчасній сплаті податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Податковий орган вказує на те, що ТОВ «ТРАНСТРЕЙДИНГРУП» затримано сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2010 року, оскільки останнім днем погашення такого податкового зобов'язання був день із датою 30.01.2011. При цьому посилається на те, що Податковий кодекс України не передбачає перенесення строку сплати грошового зобов'язання на наступний робочий день у разі якщо останній день сплати такого зобов'язання припадає на вихідний або святковий день.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.І. Ланченко

Ю.І. Цвіркун