Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2014 р. м. Київ К/800/65361/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Докучаєвську про стягнення коштів,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області звернулось з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Докучаєвську про стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01 квітня 2013 року по 31 серпня 2013 року, включно, на загальну суму 2 726 грн 85 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на виплату пенсій у розмірі 1 948 грн 15 коп., щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 10 грн 85 коп, та витрати на доставку пенсії в сумі 11 грн 90 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в позові, а саме: у стягненні витрат на виплату пенсії ОСОБА_4, - позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову повністю.

В запереченні відповідач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 КАС України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області за період з 01 квітня 2013 року по 31 серпня 2013 року нараховані суми, що підлягають відшкодуванню по виплаченим пенсіям у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та направлені на адресу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Докучаєвську Донецької області акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідач відмовився підписати зазначені в акті витрати, зокрема, пов'язані з виплатою основного розміру пенсії по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з виплатою і доставкою основного розміру пенсії та цільової державної допомоги на прожиття зазначеним особам, інвалідність яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, які знаходяться на території колишніх республік СРСР за межами України, на загальну суму 2 726 грн 85 коп.

ОСОБА_5 отримав травму 13 березня 1982 року на підприємстві Чукотське ДРБУ, що розташоване за адресою: с. Лаврентія, Чукотський район, Магаданська область, - працюючи пл. бетонщиком; отримав травму руки під час виконання своїх трудових обов'язків, про що було складено акт про нещасний випадок на виробництві Форми Н-1 від 14 березня 1982 року.

ОСОБА_4 отримав травму 22 траввня1995 року на підприємстві Лянторське управління енергетичного господарства НГДУ «Лянторнефть», що розташоване за адресою: вул. Набережна, 13, м. Лянтор, Тюменська область, Росія, - працюючи електромонтером з ремонту та обслуговуванню електроустаткування; отримав травму хребта під час виконання своїх трудових обов'язків, про що було складено акт про нещасний випадок на виробництві Форми Н-1 від 25 травня 1995 року.

ОСОБА_6 отримав травму 26 січня 1967 року на підприємстві колгоспу «Росія», що розташоване за адресою: ст. Мекенська, Наурського району ЧЧАСРР, - працюючи трактористом бригади № 1; отримав травму ока під час виконання своїх трудових обов'язків, про що було складено акт про нещасний випадок на виробництві від 26 січня 1967 року.

ОСОБА_7 рішенням Заполярної міської ради народних депутатів Мурманської області № 61 від 18 травня 1984 року визнана опікуном недієздатного ОСОБА_8, який отримав виробничу травму 03 грудня 1984 року під час виконання трудових обов'язків електрослюсаря на підприємстві ГПК «Печенганікель», що знаходилось за адресою: м. Заполярний Мурманської області.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що витрати з виплати пенсії по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є наслідком нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, тобто підлягають відшкодуванню, а витрати, пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності ОСОБА_4, не підлягають відшкодуванню, як громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД та переїхали на постійне проживання в Україну.

Таким чином, в межах касаційної скарги спірним є питання відшкодування відповідачем позивачу витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності ОСОБА_4

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Крім того, статтею 81 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що призначення та виплата пенсій, у тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами ПФУ. Механізм відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 (далі - Порядок).

Згідно із пунктом 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV), Закону № 1788-XII та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така допомога надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат ПФУ з виплати і доставки зазначених пенсій.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Разом із цим, пункт 7 Порядку не врегульовує спірні відносини, які виникли у цій справі, оскільки встановлене ним правило та механізм взаєморозрахунків на централізованому рівні між Фондом та ПФУ розраховані на відсутність спору та реалізуються за наслідками попередньо здійснених згідно з пунктами 5, 6 Порядку звірок витрат за особовими справами потерпілих, складання актів таких звірок, узгодження й подання відповідних довідок.

Статтею 16 Закону № 1105-XIV визначено, що безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. За змістом статті 18 зазначеного Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно із пунктом 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 (чинного на час виникнення спірних відносин), ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління ПФУ в районах, містах і районах у містах.

З огляду на викладене, вимоги управління ПФУ про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду, основними завданнями якої згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року № 15, крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві, та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 20 березня 2007 року № 21-1087во06 та від 12 червня 2012 року № 21-165а12.

Частиною першою статті 244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу у відшкодуванні витрат, обґрунтовані вищенаведеними мотивами, є неправомірними.

Суди першої та апеляційної інстанцій наведеного не врахували та безпідставно вдалися до оцінки обставин, які не стосуються даного предмету позову.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в позові не узгоджується з приписами законодавства України.

Враховуючи, що сторонами не оспорюється розмір понесених позивачем витрат, а матеріали справи і встановлені судами обставини достеменно свідчать про наявність у відповідача обов'язку задовольнити вимоги позивача, колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на новий розгляд та вважає за можливе прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Докучаєвську про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Докучаєвську на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01 квітня 2013 року по 31 серпня 2013 року включно на загальну суму 2 726 грн 85 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: