Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/36244/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Пасічник С.С., Стародуба О.П., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення певних дій, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2011 року, -

встановив:

У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим незаконними і зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити йому державну пенсію і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 9 вересня 2010 року позов задоволено. Визнано незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачеві щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 20 травня 2010 року і довічно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на момент виплати. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 37 гривень, а на користь держави судовий збір у сумі 17 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2011 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим відхилено, а рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 9 вересня 2010 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2011 року в частині зобов'язання виплачувати пенсію безстроково та прийняти по справі нове рішення.

Позивач подав письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що позивач ОСОБА_4 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом IIІ групи внаслідок захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії

1, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі статтею 54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктами 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI до Закону № 796-ХІІ, зокрема, до статей 50, 54, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 щодо неконституційності підпунктів 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» вказані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали.

У 2010 році положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ зупинено чи змінено не було.

За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди дійшли вірного висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають положення саме статей 50, 54 Закону № 796-XII, а не положення постанов Кабінету Міністрів України, якими керувався відповідач, оскільки такі істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.

З положень статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що за основу нарахування розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону № 1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

З огляду на викладене, правильними є висновки судів щодо неприйняття в даному випадку положень частини 3 статті 28 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Згідно частини 3 статті 67 Закону № 796-ХІІ у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Таким чином, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку, що ОСОБА_4 має право на отримання державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, однак при цьому дійшов помилкового висновку про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачеві пенсії з 20 травня 2010 року і довічно, оскільки у відповідності до вимог частини 4 статті 45 Закону № 1058-ІV відповідач повинен здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії з 1 червня 2010 року.

Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону № 1058-ІV).

Отже, з самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.

Суд першої інстанції ухвалюючи 9 вересня 2010 року рішення помилково зобов'язав відповідача виплачувати позивачеві державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, довічно, оскільки у цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на перерахунок пенсії.

Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим на користь держави судовий збір у сумі 17 гривень, оскільки відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, в редакції станом на час розгляду та вирішення спору в суді першої інстанції, Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільнялися від сплати державного мита. При цьому звільнення відповідача від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи ні статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, ні постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» від 21 грудня 2005 року № 1258, не передбачено.

На зазначені порушення суд апеляційної інстанції уваги не звернув та не виправив їх.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим - задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2011 року - скасувати.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 9 вересня 2010 року - змінити, резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції: «Позов ОСОБА_4 задовольнити частково. Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_4 у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим провести перерахунок і виплату ОСОБА_4 у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 1 червня 2010 року з урахуванням здійснених виплат. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_4 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.