Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2015 р. м. Київ К/800/48572/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Рівненській області до управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, треті особи приватне підприємство фірма «Мека», акціонерне товариство закритого типу фірма «Рівнебуд», дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства «Рівнеінвестпроект» ПРОЕКТБУД", товариство з обмеженою відповідальністю творчо-виробнича фірма «Архсервіс», комунальне підприємство «Рівненське ШЕУ автодоріг», про зобов'язання відповідача виконати вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2010 року Державна фінансова інспекція в Рівненській області (далі - ДФІ в Рівненській області) пред'явила позов до управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, треті особи приватне підприємство фірма «Мека», акціонерне товариство закритого типу фірма «Рівнебуд», дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства «Рівнеінвестпроект» ПРОЕКТБУД», товариство з обмеженою відповідальністю творчо-виробнича фірма «Архсервіс», комунальне підприємство «Рівненське ШЕУ автодоріг», про зобов'язання відповідача виконати вимоги КРУ в Рівненській області від 27 січня 2010 року № 17-05-17/351 з уточненнями від 02 лютого 2010 року № 17-05-17/474 в невідшкодованій частині, а саме:

забезпечити відшкодування незаконно нарахованої та виплаченої працівникам управління премії на суму 10885,42 грн. Провести перерахунок відрахувань до державних фондів на суму 3985,13 грн.;

вжити заходи для відшкодування зайво сплачених бюджетних коштів (у тому числі шляхом пред'явлення позовів) в сумі 29020,67 грн., допущених внаслідок завищення вартості виконаних будівельно-монтажних робіт ПП фірма «Мека» по об'єкту реконструкція центральної частини м. Рівне на суму 5066,98 грн. та АТЗТ «Рівнебуд» по об'єкту «Будівництво загальноосвітньої школи № 14 у м. Рівне по вул. Боженова» на суму 23953,69 грн.;

вжити заходи для відшкодування зайво оплачених бюджетних коштів (в тому числі шляхом пред'явлення позовів) в сумі 1058409,80 грн., допущених внаслідок завищення вартості виконаних проектувальних робіт ДП ЗАТ «Рівнеінвестпроект-Проектбуд» по виконанню проектно-вишукувальних робіт по проектуванню кварталу забудови «Міленіум» в межах вулиць Соборна - Чорновола - Драгоманова на суму 651641,80 грн., ДП ЗАТ «Рівнеінвестпроект-Проектбуд» по виконанню проектних робіт по забудові мікрорайону «Басівщина» в м. Рівне на суму 310610 грн., ТОВ творчо-виробнича фірма «Архсервіс» по виконанню проектних робіт детального планування мікрорайону житлової забудови «Тинне» в м. Рівне на суму 96158,0 грн.;

забезпечити повернення на баланс управління капітального будівництва Рівненського міськвиконкому безпідставно передані комунальному підприємству «Рівненське ШЕУ» основні засоби (будівлі та споруди) на суму 224796 грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року, яка не оскаржена і вступила в законну силу, позов в частині забезпечення повернення на баланс управління капітального будівництва Рівненського міськвиконкому безпідставно переданих комунальному підприємству «Рівненське ШЕУ» основних засобів (будівлі та споруди) на суму 224796 грн. залишено без розгляду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ДФІ в Рівненській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що з 10 вересня по 02 грудня 2009 року (з перервою з 22 вересня по 25 жовтня 2009 року) Контрольно-ревізійним управлінням в Рівненській області відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Контрольно-ревізійного управління в Рівненській області на III квартал 2009 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року.

За результатами проведення ревізії позивачем винесені вимоги від 27 січня 2010 року № 17-05-17/351 та від 02 лютого 2010 року № 17-05-17/474 про усунення виявлених ревізією порушень, зокрема:

пунктом 2 вимоги від 27 січня 2010 року зобов'язано забезпечити відшкодування незаконно нарахованої та виплаченої працівникам управління премії на суму 10885,42 грн. Провести перерахунок відрахувань до державних фондів на суму 3985,13 грн.;

пунктом 3 вимоги від 27 січня 2010 року, уточненою вимогою від 02 лютого 2010 року, зобов'язано вжити заходи для відшкодування зайво сплачених бюджетних коштів (у тому числі шляхом пред'явлення позовів) в сумі 43134,93 грн., допущених внаслідок завищення вартості виконаних будівельно-монтажних робіт, зокрема, ППФ «Мека» по об'єкту реконструкція центральної частини м. Рівне на суму 5066,98 грн. та АТЗТ «Рівнебуд» по об'єкту «Будівництво загальноосвітньої школи № 14 у м. Рівне по вул. Боженова» на суму 23953,69 грн.;

пунктом 4 вимоги від 27 січня 2010 року зобов'язано вжити заходи для відшкодування зайво оплачених бюджетних коштів (в тому числі шляхом пред'явлення позовів) в сумі 1058409,80 грн., допущених внаслідок завищення вартості виконаних проектувальних робіт ДП ЗАТ «Рівнеінвестпроект-Проектбуд» по виконанню проектно-вишукувальних робіт по проектуванню кварталу забудови «Міленіум» в межах вулиць Соборна - Чорновола - Драгоманова на суму 651641,80 грн., ДП ЗАТ «Рівнеінвестпроект-Проектбуд» по виконанню проектних робіт по забудові мікрорайону «Басівщина» в м. Рівне на суму 310610 грн., ТОВ ТВФ «Архсервіс» по виконанню проектних робіт детального планування мікрорайону житлової забудови «Тинне» в м. Рівне на суму 96158,0 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги ДФІ у Рівненській області про зобов'язання відповідача виконати вимоги КРУ в Рівненській області від 27 січня 2010 року з уточненнями від 02 лютого 2010 року в невідшкодованій частині є безпідставними.

Виходячи з Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року, суд першої інстанції звернув увагу, що у випадку встановлення порушень законодавства, відповідач має право пред'являти письмову вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства. При цьому зміст вимог позивача повинен узгоджуватися з приписами чинного законодавства, що, зокрема, означає те, що вимоги повинні містити вичерпну вказівку підконтрольному суб'єкту щодо вчинення дій, які відповідно до норм законодавства будуть направлені на усунення порушених вимог закону.

У зв'язку із цим суд першої інстанції, дослідивши винесені вимоги від 02 лютого 2010 року та пункт 4 вимоги від 27 січня 2010 року, прийшов до висновку, що вони прийняті з порушенням вимог законодавства, оскільки їх зміст вказує на те, що позивач зобов'язує відповідача вжити заходи для відшкодування зайво оплачених бюджетних коштів, в тому числі шляхом пред'явлення позовів. Разом з тим, позивач не вказує на те, якою нормою закону (підзаконного акту) передбачено відновлення порушених вимог законодавства саме в такий спосіб.

Крім того, виходячи з пункту 49 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20 квітня 2006 року, суд першої інстанції зазначив, що встановивши, що відповідачу завдано шкоду, контролюючий орган мав пред'явити вимоги керівнику об'єкта контролю та органу його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині виконання пункту 2 вимоги від 27 січня 2010 року суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем помилково зроблено висновок про порушення відповідачем пункту 5.6 Колективного договору та пункту 2.9 Положення про преміювання працівників управління капітального будівництва Рівненського міськвиконкому щодо зайво нарахованої та виплаченої премії в розмірі 10885,42 грн. та зайво сплачених нарахувань до державних цільових фондів на 3985,13 грн., оскільки нарахування та виплата премій ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно з наказом від 30 вересня 2008 року № 35з мали місце до моменту застосування щодо них дисциплінарного стягнення.

Водночас, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів, а відтак не доведено обставин стосовно зайвого нарахування та виплати вищевказаним працівникам управління премій саме на суму 10885,42 грн., оскільки матеріалами справи підтверджується, що останнім була виплачена премія на суму 3900,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції та залишив постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року без змін.

З такою позицією судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується та зазначає наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальністі винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, яка розглядається, контрольно-ревізійне управління пред'явило вимоги від 27 січня 2010 року та від 02 лютого 2010 року про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому у вимозі зазначено, зокрема, на виявлені збитки та їх розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, у задоволенні позову відмовити з зазначених вище підстав, а не з підстав, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-462а14, постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-4а15, постанові від 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при відмові у задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Рівненській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Рівненській області до управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, треті особи приватне підприємство фірма «Мека», акціонерне товариство закритого типу фірма «Рівнебуд», дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства «Рівнеінвестпроект» ПРОЕКТБУД", товариство з обмеженою відповідальністю творчо-виробнича фірма «Архсервіс», комунальне підприємство «Рівненське ШЕУ автодоріг» про визнання незаконною та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 235- 244-2 КАС України.

Судді: