ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/800/2221/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Заїки М.М.

Загороднього А.Ф,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 1995 року проходив військову службу в органах внутрішніх справ.

30 грудня 2004 року позивач звернувся до заступника начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з рапортом про звільнення з органів внутрішніх справ за віком.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області №63 о/с від 14 березня 2005 року заступника командира взводу окремого батальйону патрульно-постової служби міліції Криворізького міського управління ОСОБА_2 звільнено у відставку за підпунктом «а» пункту 65 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР з 15 березня 2005 року.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог виходили з того, що відповідно до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній на час звільнення позивача) граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі взагалі, і для солдатів, матросів, сержантів і старшин складає - 40 років, а тому позивача було звільнено правомірно на підставі зазначеної норми.

Проте з такими висновками судів не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «а» пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

Статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» граничний вік перебування на військовій службі граничний вік перебування на військовій службі для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом встановлюється - до 45 років.

Згідно з нормами статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» запас військовозобов'язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов'язаних. Військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

Особи офіцерського складу, які перебувають у запасі, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд: молодший офіцерський склад - до 45 років; старший офіцерський склад: майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 50 років; полковник (капітан 1 рангу) - до 55 років; вищий офіцерський склад - до 60 років;

2) другий розряд: молодший офіцерський склад - до 50 років; старший офіцерський склад: майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 55 років; полковник (капітан 1 рангу) - до 60 років; вищий офіцерський склад - до 65 років.

Судами встановлено, що на час звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_2, мав військове звання - старшина та мав вік 43 роки.

З огляду на зазначене, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, приймаючи рішення про звільнення позивача не врахувало, що ОСОБА_2 не досяг граничного віку перебування на службі, який є обов'язковим для звільнення за нормами підпункту «а» пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позову дійшли помилкових висновків, а тому касаційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року - скасувати.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права -судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити. Визнати протиправними дії та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області №63 о/с від 14 березня 2005 року в частині звільнення ОСОБА_2.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф. Загородній

М.М. Заїка