Історія справи

Постанова ВАСУ від 12.02.2026 року у справі №340/7355/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 340/7355/23

адміністративне провадження № К/990/9841/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №340/7355/23,

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Мандриком Владиславом Володимировичем, на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, прийняте в складі: головуючої судді Петренко О.С., і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А., суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за такі місяці - квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

1.2. зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за такі місяці - квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує на те, що у спірний період він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях. У зв`язку з цим позивач уважає, що за цей період він набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 проходить військову службу у складі ВЧ НОМЕР_1 .

4. Відповідно до довідки командира ВЧ НОМЕР_1 від 07.01.2023 №183 позивач, зокрема, з 06.03.2022 по 24.10.2022 та з 31.10.2022 по 01.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (с. Новогродівка Покровського району Донецької області).

5. На запит представника позивача з питання виплати додаткової винагороди, відповідачем надано довідку від 01.08.2023 за №0989/10/2598.

6. Довідкою від 01.08.2023 за №0989/10/2598 встановлено, що позивачу нараховано додаткову винагороду, визначену Постановою №168, у розмірах: березень 2022 року - 83 870,97 грн, квітень 2022 року - 30 000,00 грн, травень 2022 року - 30 000,00 грн, червень 2022 року - 30 000,00 грн, липень 2022 року - 0 грн, серпень 2022 року - 0 грн, вересень 2022 року - 30 000,00 грн, жовтень 2022 року - 30 000,00 грн, листопад 2022 року - 30 000,00 грн.

7. Спірним у цій справі є право позивача на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн за квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх нього ухвалення

8. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.11.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024, у задоволенні позову відмовлено.

9. Відмовляючи у задовольняючи позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях і заходах.

10. Суди попередніх інстанцій зазначили, що довідка ВЧ НОМЕР_1 від 07.01.2023 №183 не свідчить, що позивач у період з 06.03.2022 по 24.10.2022 та з 31.10.2022 по 01.12.2022 брав безпосередньо участь у бойових діях.

11. Новогродівська територіальна громада Покровського району Донецької області, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, відноситься до територій можливих бойових дій та не є територією, на якій ведуться бойові дії або тимчасово окупованою територією.

12. Суди попередніх інстанцій не ставили під сумнів перебування позивача на зазначеній території в указаний період. Однак суди попередніх інстанцій наголосили, що сам факт перебування позивача на такій території без доведення здійснення заходів та/або бойових дій у цих районах не є достатньою підставою для нарахування та виплати військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн на підставі положень Постанови № 168.

13. Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що позивачем не подано рапортів (заяв) щодо недоліків при складанні рапортів про його участь в бойових діях та/або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів.

14. Суди попередніх інстанцій також звернули увагу, що за березень 2022 року позивачу нараховувалась додаткова винагорода розрахована з розрахунку до 100 000,00 грн на місяць.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

15. 13.03.2024 до Суду через підсистему «Електронний Суд» надійшла касаційна скарга позивача на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.02.2024.

16. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просив їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

17. Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

18. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначив, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: абзацу 1 пункту 1 Постанови № 168, пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, частини першої статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV, пунктів 3,7,8 наказу Державної прикордонної служби України «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» від 09.12.2022.

19. Скаржник пояснив, що аналіз пункту 1 Постанови № 168 свідчить про те, що для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі 100 000,00 грн достатньо встановлення таких обставин: період дії воєнного стану; статус військовослужбовця; безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

20. Водночас для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн не є обов`язковою виключно безпосередня участь у бойових діях, оскільки положення пункту 1 Постанови № 168 передбачають, зокрема, й здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

21. Скаржник також указав на те, що у спірний період не діяв жодний наказ Міністерства оборони України, який одночасно: стосувався соціально-економічних прав, свобод, законних інтересів військовослужбовців Збройних Сил України, що проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, в контексті нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168; був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України у встановленому порядку.

22. Отже, застосування судами попередніх інстанцій положень Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

23. Скаржник наполягав, що довідка ВЧ НОМЕР_1 від 07.01.2023 №183 є достатнім доказом для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

24. За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Мацедонській В.Е., Уханенку С.А.

25. Суд ухвалою від 20.03.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

26. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він наполягає на її безпідставності, просив у задоволенні відмовити і залишити оскаржуване судове рішення без змін.

V. Джерела права

27. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

28. Згідно з частинами першою та четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

29. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

31. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок № 260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

32. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні», постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

33. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжено до сьогоднішнього дня.

34. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

35. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, якою, зокрема, передбачено на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

36. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

37. Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350, від 01.07.2022 № 754, від 07.07.2022 № 793, від 08.10.2022 № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

38. У зв`язку з змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

39. Відповідно до статті 8 Закону України від 06.12.1991 №1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон №1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.

40. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за №382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

41. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.

42. У пункті 1 Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

43. Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

44. Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

45. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

46. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

47. Пунктом 5 Окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

48. У цих наказах про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру 100 000,00 грн за місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

VI. Позиція Верховного Суду

49. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з такого.

50. У постанові від 27.06.2024 у справі № 380/5880/23 Верховний Суд указав, що реалізація приписів Постанови № 168 «вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах».

51. Нечіткість первинної редакції цієї постанови зумовила неодноразове внесення змін до неї, зокрема у період з 07 березня по 01 липня 2022 року, які дещо розширили перелік суб`єктів права на отримання додаткової грошової винагороди. Водночас порядок й умови виплати додаткової винагороди залишалися невизначеними.

52. Розуміючи нагальну потребу у врегулюванні виплати спірної додаткової винагороди та усвідомлюючи те, що конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168, поставлена в залежність від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07.07.2022 №793, якою доповнив Постанову № 168 новим пунктом (2-1) та делегував визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди керівникам відповідних міністерств та державних органів.

53. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Міністр оборони України видав наказ від 01.04.2022 № 98, яким доповнив раніше затверджений його наказом від 07.06.2018 № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, новим пунктом 17 та установив, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

54. На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану Міністр оборони України видав окремі рішення у формі директив від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, та Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.

55. Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

56. З уваги на Суд констатує, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

57. Спірні правовідносини у цій справі склалися у зв`язку з невиплатою відповідачем на користь позивача як військовослужбовця додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

58. Суд у контексті спірних правовідносин уважає за необхідне зазначити таке.

59. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у складі ВЧ НОМЕР_1 .

60. Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 07.01.2023 №183 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів державу у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, позивач, зокрема, з 06.03.2022 по 24.10.2022 та з 31.10.2022 по 01.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (с. Новогродівка Покровського району Донецької області).

61. Підставами для видачі такої довідки вказано: наказ командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12.04.2022 № 78, наказ командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 08.11.2022 № 102, наказ командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 08.12.2022 № 122.

62. Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, зокрема, указали, що довідка ВЧ НОМЕР_1 від 07.01.2023 №183 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів державу у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, не є належним доказом безпосередньої участі останнього в бойових діях або відповідних заходах.

63. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність належних документів, які свідчили б про безпосередню участь позивача у бойових діях та/або залучення до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

64. Проте, на думку Суду, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, адже не ґрунтується на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.

65. Оцінюючи критично інформацію, викладену у довідці ВЧ НОМЕР_1 від 07.01.2023 №183, суди попередніх інстанцій не дослідили документів, на підставі яких вона була видана. Суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи підтверджують вони безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах у періоди, вказані у цьому позові.

66. Суди попередніх інстанцій також не встановили, які саме завдання виконував позивач у спірні періоди на підставі відповідних наказів, та не з`ясували обставини їхнього виконання.

67. Суд зазначає, що за сама дислокація позивача у спірні періоди в селі Новогродівка Покровського району Донецької області, віднесеної до території можливих бойових дій, не виключає можливість виконання позивачем відповідних завдань, що є підставою для отримання збільшеної додаткової винагороди пропорційно часу участі в таких діях або заходах.

68. Якщо позивач упродовж періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, проте не виконував бойових чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, то важливо установити, які саме завдання він виконував.

69. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23, від 05.06.2024 у справі №200/660/23 та інших).

70. Суд не намагається цим сказати, що відповідач щось порушив чи що його рішення/дії стосовно виплати позивачеві додаткової винагороди протягом указаного періоду мають ознаки протиправності. Суд звернув увагу на ці обставини, тому що вони, на його думку, мають значення для правильного вирішення спору, тоді як суди попередніх інстанцій оминули їх належною увагою.

71. Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а указав, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

72. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення наявності підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди. Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати спірної винагороди.

73. Аналогічного правового висновку за подібних обставин Верховний Суд дійшов у постанові від 05.12.2024 у справі № 160/23417/23.

74. Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то Суд уважає передчасними їхні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову позивачу.

75. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

76. Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

77. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

78. Отже, Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, не встановлено фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

79. Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

80. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

81. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

82. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

83. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року скасувати, а справу №340/7355/23 направити на новий судовий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

84. Судові витрати не розподіляються.

85. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: В.Е. Мацедонська

С.А. Уханенко