Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2014 р. м. Київ К/800/44505/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Гаманка О.І., Головчук С.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялті Автономної Республіки Крим про визнання протиправними і скасування рішень,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Ялті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року,

встановив:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 пред'явила позов до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялті Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування рішень від 03.01.2013 р. № 1 і № 2 про застосування фінансових санкцій в розмірі 6998,23 грн і 13576,56 грн відповідно.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, позов задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Ялті, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Ялті від 03.01.2013 р. № 1 за донарахування органом Пенсійного фонду сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків за 2008-2009 роки, на підставі пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 застосовано штрафні санкції в розмірі 6998,23 грн.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Ялті від 03.01.2013 р. № 2 за неподання відомостей за 2008-2009 роки, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 застосовано штрафні санкції в розмірі 13576,56 грн.

Пунктом 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка діяла до 01.01.2011 р., було передбачено, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 цього Закону за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладався штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З набранням чинності Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (з 01.01.2011 р.) вказані правові норма виключені.

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Абзацом шостим цього ж пункту передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм Закону дає підстави для висновку про можливість застосування до страхувальників штрафних санкцій за несплату страхових внесків і після 1 січня 2011 року, якщо вони нараховані на суму заборгованості, що виникла в період дії пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, зробивши правильний висновок про неправомірність нарахування відповідачем після 1 січня 2011 року штрафних санкцій на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за неподання звітності, суди попередніх інстанцій помилково виходили з неправомірності й рішення про застосування штрафних санкцій на підставі пункту 4 частини дев'ятої статті 106 цього Закону, оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків виникла у позивача за 2008-2009 роки, тобто в період дії вказаної правової норми.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене судові рішення в частині скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ялті Автономної Республіки Крим від 03.01.2013 р. № 1 про застосування до позивача фінансових санкцій за несплату страхових внесків підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялті Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року в частині визнання протиправним і скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ялті Автономної Республіки Крим від 03.01.2013 р. № 1 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 фінансових санкцій в розмірі 6998,23 грн.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Гаманко О.І. Головчук С.В.