Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Київ К/9991/68992/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року

у справі № 2а-5447/10/1470

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (далі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва; відповідач) про скасування рішень № 0014572350 від 11 серпня 2010 року, № 0014582350 від 11 серпня 2010 року, № 0014592350 від 11 серпня 2010 року, № 0014602350 від 11 серпня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення № 0014572350 від 11 серпня 2010 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 720,00 грн., рішення № 0014582350 від 11 серпня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, рішення № 0014592350 від 11 серпня 2010 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_3 суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 342,40 грн., рішення № 0014602350 від 11 серпня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позову відмовлено. Присуджено за рахунок Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 3,09 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у Миколаївській області проведено перевірки відділів у магазинах, що належать позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами яких складено акти № 0437/14/00/23/НОМЕР_5 від 27 липня 2010 року та № 0395/14/00/23/НОМЕР_5 від 27 липня 2010 року.

Перевірками, зокрема, встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) з огляду на незабезпечення ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму в розмірі 4 031,20 грн.

Також, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі - Положення) у зв'язку з нездійсненням обліку готівкових коштів у розмірі 1 006,00 грн. у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій № 0026, № 0252, № 0253 шляхом внесення відповідних записів до книги обліку розрахункових операцій.

На підставі зазначених актів перевірок відповідачем прийнято рішення № 0014572350 від 11 серпня 2010 року, яким до позивача за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 720,00 грн., рішення № 0014582350 від 11 серпня 2010 року, яким до позивача за порушення пункту 2.6 глави 2 Положення застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 442,00 грн., рішення № 0014592350 від 11 серпня 2010 року, яким до позивача за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 7 342,40 грн., та рішення № 0014602350 від 11 серпня 2010 року, яким до позивача за порушення пункту 2.6 глави 2 Положення застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 588,00 грн.

При наданні оцінки прийнятим контролюючим органом рішенням № 0014572350 від 11 серпня 2010 року та № 0014592350 від 11 серпня 2010 року в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, слід враховувати, що відповідно до вказаної законодавчої норми суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону № 265/95-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Проте, суб'єкти підприємницької діяльності-фізичні особи, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР, були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

В свою чергу, як вбачається з підпункту 2.2.6 пункту 2.2 розділу 2 актів перевірок № 0437/14/00/23/НОМЕР_5 від 27 липня 2010 року та № 0395/14/00/23/НОМЕР_5 від 27 липня 2010 року, які є носіями доказової інформації, на момент проведення контролюючим органом перевірок ФОП ОСОБА_3 платником єдиного податку остання не була, а відтак повинна була вести облік товарних запасів, зокрема, зберігати накладні, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи, що засвідчують рух товарів та слугують підставою для їх оприбуткування у бухгалтерському та податковому обліку суб'єкта підприємницької діяльності.

Водночас, як свідчать додатки до зазначених актів перевірок (описи, відомості), у позивача на час проведення перевірок були наявні первинні документи, які досліджувались посадовими особами ДПА у Миколаївській області та підтверджують ведення ФОП ОСОБА_3 обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації (зберігання), що, в свою чергу, виключає підстави для застосування до неї штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Що ж стосується прийнятих відповідачем рішень № 0014582350 від 11 серпня 2010 року та № 0014602350 від 11 серпня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, то судові інстанції, визнаючи їх протиправними та скасовуючи, дійшли висновку про те, що невнесення позивачем відповідних записів до книги обліку розрахункових операцій свідчить про порушення ним порядку ведення книги обліку розрахункових операцій, однак не може бути кваліфіковано як неоприбуткування готівки.

Проте, із вказаним твердженням погодитись не можна, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Тлумачення вказаних вище норм Положення дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлено відповідальність статтею 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ № 436/95).

При цьому не можна визнати правильними доводи судів про безпідставність застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки на підставі статті 1 Указу № 436/95 з огляду на те, що на час виникнення спірних правовідносин не було прийнято будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала відповідні відносини.

Згідно із статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року змінити в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування рішень № 0014582350 від 11 серпня 2010 року та № 0014602350 від 11 серпня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.