Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року м. Київ К/9991/36937/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.03.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011

у справі № 2а-6724/10/1770 Рівненського окружного адміністративного суду

за позовом Торгово-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрполь»

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання виключити з акту перевірки висновок про порушення податкового законодавства,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.03.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Сарненської МДПІ від 29.11.2010 № 0001102340/0; у решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Сарненська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.11.2010 № 531/23/20010348, про порушення позивачем норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит у податковому обліку за жовтень, листопад, грудень 2008 року на загальну суму 583795,00 грн. у зв'язку з включенням до їх складу податку на додану вартість в цій сумі за податковими накладними, виписаними ТОВ «С.Дж.Р.Групп» на поставку послуг з виконання підрядних робіт та матеріалів, тоді як ці операції не мали реального характеру, а податкові накладні підписані не уповноваженою особою.

За результатами перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 № 0001102340/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1008898,50 грн., у тому числі 583795,00 грн. за основним платежем і 425103,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, передбаченими підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ).

У судовому процесі встановлено, що позивач для виконання договору від 04.09.2008 № 24-07, укладеного з Головним управлінням житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації (замовник) на виконання робіт із ліквідації наслідків підтоплення в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, залучив субпідрядника - ТОВ «С.Дж.Р.Групп», з яким уклав договір підряду від 10.09.2008 № 10/09/08 на виконання будівельних робіт з влаштування дренажних колекторів в селі Нові Петрівці. З посиланням на виконання вказаного договору сторони підписали акти приймання виконаних підрядних робіт, ТОВ «С.Дж.Р.Групп» виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за жовтень, листопад, грудень 2008 року та сплатив вартість підрядних послуг.

Підпунктом 1.7 ст.1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 вказаного Закону у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та сум ПДВ у вартості отриманих товарів (послуг) на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суди попередніх інстанцій, однак, вимоги цієї процесуальної норми не дотримались.

Так, задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ТОВ «С.Дж.Р.Групп» поставив позивачу товар (трубу) та виконав роботи, передбачені договором підряду від 10.09.2008 № 10/09/08, у зв'язку з чим позивач правомірно на підставі отриманих від цього постачальника податкових накладних включив до податкового кредиту в податковому обліку за жовтень-грудень 2008 року ПДВ в загальній сумі 583795,00 грн. До такого висновку суд дійшов на підставі досліджених в судовому процесі документів первинного обліку, зокрема актів приймання виконаних робіт за жовтень - грудень 2008 року форми № КБ-2а, складених на підтвердження виконання робіт з ліквідації наслідків підтоплення в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та підписаних уповноваженими представниками Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації та позивача.

Разом з тим, підставою для виключення податковим органом з податкового обліку позивача вище вказаної суми податкового кредиту була не відсутність самого факту виконання зазначених робіт, що податковим органом не заперечувалось, а відсутність факту поставки цих робіт позивачу ТОВ «С.Дж.Р.Групп» як підстави для виписування податкових накладних.

Як свідчать приєднані до справи докази, ТОВ «С.Дж.Р.Групп» за місцем державної реєстрації (м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 13) відсутнє, органи управління товариства приховують своє місцезнаходження від контролюючих органів; товариство не зареєструвало основних засобів, в тому числі засобів техніки, використання якої необхідне для виконання будівельних чи меліоративних робіт; в документах обов'язкової звітності не декларувало основних фондів, трудових ресурсів (а.с. 26, т.1).

Допитаний в судовому процесі свідок ОСОБА_5 підтвердив виконання робіт з ліквідації наслідків підтоплення в селі Нові Петрівці для ТОВ «Укрполь» силами ТОВ «Топаз».

Ці показання не суперечать поясненням громадянки ОСОБА_6, головного бухгалтера ТОВ «Укрполь» в період з 05.09.2008 по 05.07.2010, що податкові накладні від імені ТОВ «С.Дж.Р.Групп» на поставку робіт виписувались нею за вказівкою керівництва ТОВ «Укрполь», а потім повертались їй ним же для відтворення їх показників у податковому обліку підприємства (а.с. 250, т.1).

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2011 у кримінальній справі, порушеній відносно громадянина ОСОБА_7 за статтею 367 частиною 2 Кримінального кодексу України, встановлено, що ОСОБА_7, який з 01.07.2008 рішенням загальних зборів засновників ТОВ «С.Дж.Р.Групп» був призначених директором цього товариства, самоусунувся від виконання обов'язків згідно з цією посадою, не здійснював юридичних чи інших дій та не підписував документів від імені товариства; без будь-якого оформлення передав всі документи, печатку, електронні ключі системи «клієнт-банк» громадянину ОСОБА_8 Останній же, використовуючи реквізити і печатку ТОВ ««С.Дж.Р.Групп» за попередньою змовою зі службовими особами інших суб'єктів підприємницької діяльності складав документи, зміст яких не відповідає дійсності, про здійснення цим товариством операцій з купівлі-продажу товарів, виконання робіт. Цією постановою ОСОБА_7 визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого статтею 367 частиною 2 Кримінального кодексу України, але звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом про амністію (а.с. 5-18, т.3).

За встановленого факту підписання податкових накладних від імені ТОВ «С.Дж.Р.Групп» не уповноваженою особою та при наявності у справі доказів, які свідчать про відсутність об'єктивних підстав для висновку, що поставка, на яку виписані ці податкові накладні, мала місце, відсутні і підстави для висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, зазначених в цих податкових накладних.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ (втратив чинність з 1 січня 2011 року) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше двадцяти п'яти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В порушення цієї норми податковий орган неправомірно застосував до ТОВ «Укрполь» штрафні санкції в розмірі 212567,00 грн. (425118,75 - (425103,50:100х50), у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 № 0001102340/0 підлягає скасуванню в частині, що відповідає штрафним санкціям в цьому розмірі.

Відповідно до ст. 225 цього Кодексу суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині..

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області задовольнити частково, змінити постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011.

Позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області від 26.11.2010 № 0001102340/0 у частині визначення податкових зобов`язань із податку на додану вартість за платежем із штрафних (фінансових) санкцій у сумі 212567,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош