Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/800/27171/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.12.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013

у справі № 2а-4527/10/2170

за позовом ДПІ

до приватного підприємства "Лібер" (далі - Підприємство)

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року ДПІ звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з Підприємства штрафні санкцій у загальній сумі 303 958,40 грн., накладені на відповідача за рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.04.2010 № 0007502307 та від 01.04.2010 № 0007492307.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.12.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013, позов задоволено частково; з Підприємства стягнуто заборгованість зі сплати штрафних санкцій у розмірі 5141,95 грн.; у решті позову відмовлено з посиланням на незаконність застосування до Підприємства штрафу у відповідній сумі.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить частково скасувати ухвалені у справі рішення та повністю задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами положень чинного законодавства, а також на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне її задовольнити з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді цієї справи встановлено, що на підставі акта перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, від 20.03.2010 № 0014/21/06/23/32391652/447 (в якому зафіксовано факт порушення відповідачем вимог пунктів 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг») ДПІ було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.04.2010 № 0007502307, згідно з яким відповідача було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 7181,95 грн., а також рішення від 01.04.2010 № 0007492307, за яким Підприємство зобов'язано сплатити 296 776,45 грн. штрафних санкцій

Приймаючи рішення про часткову відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій надали оцінку правомірності застосування цих штрафних санкцій в межах даного судового провадження.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким застосуванням норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, за яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

З установлених судами обставин справи вбачається, що усі названі рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій не були скасовані, а отже є чинними. Зазначені санкції не були сплачені відповідачем самостійно.

В силу вимог статті 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Відтак, з огляду на обставини даної справи та наведену норму Закону, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі заявленого позову.

Порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права призвело до ухвалення незаконних судових рішень, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для їх скасування і ухвалення нового рішення по суті спору.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013 у справі № 2а-4527/10/2170 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю. Стягнути з приватного підприємства "Лібер" до Державного бюджету України штрафні санкції у сумі 303 958,40 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько