Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/9991/44838/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012

у справі № 2а-16381/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Кю Менеджмент" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 № 0000172201.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що на час здійснення продажу позивачем акцій відкритого акціонерного товариства «Завод термостійких металовиробів» (далі - ВАТ «Завод термостійких металовиробів») та відкритого акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Прогрес» (далі ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес») розпорядження про зупинення обігу цих акцій опубліковано не було, а відтак зазначені акції були об'єктом господарського обороту.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням, зокрема, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні позову Товариства. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що акції ліквідованого емітента не мають правової сили цінних паперів, не можуть бути об'єктом господарської операції, що виключає правомірність відображення позивачем фінансового результату від розглядуваних операцій в окремому обліку.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги ДПІ з урахуванням такого.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ДПІ було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення операцій з продажу акцій ВАТ «Завод термостійких металовиробів» та ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес» за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 10.05.2011 № 4665/22-1-35378144 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 595 578 грн. (у тому числі 397 052 грн. за основним платежем та 198 526 грн. за штрафними санкціями)

Правова позиція податкового органу, покладена в основу оспорюваного донарахування, полягає в тому, що позивач незаконно відобразив в окремому податковому обліку фінансові результати операцій з продажу акцій названих емітентів. При цьому ДПІ зазначає, що на момент відчуження акцій емітенти цих цінних паперів були припинені в судовому порядку з внесенням відповідних записів до Єдиного державного реєстру, за розпорядженнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку було зупинено обіг цих акцій та скасовано їх випуск. На думку ДПІ, операції позивача із акціями неіснуючого емітента не є операціями з купівлі-продажу цінних паперів, оскільки право власності на такі акції не може перейти до нового власника, а тому доход від таких операцій має включатися до загального оподатковуваного доходу платника як дохід з інших джерел.

Такий висновок податкової інспекції цілком відповідає вимогам чинного законодавства України, що регулює розглядувані правовідносини.

Так, за змістом підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на момент виконання спірних операцій) платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

У підпункті 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 цього Закону під терміном "витрати" розуміється сума коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

У підпункті 7.6.4 пункту 7.6 цієї ж статті Закону міститься визначення терміну «доходи» як суми коштів або вартості майна, отриманого (нарахованого) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшеного на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» обіг цінних паперів - це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Згідно зі статтею 2 цього Закону емітентом цінних паперів визнається юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Статтею 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку про те, що проста іменна акція емітента нерозривно пов'язана з особою емітента, адже її економіко-правове значення полягає у забезпеченні отриманні її держателем прибутку (зокрема, у вигляді дивіденду), тоді як наслідком припинення юридичної особи-емітента є втрата акцією своїх ознак прибутковості, що виключає її товарність.

Економічний ефект від продажу акцій припиненого (ліквідованого) емітента відсутній, адже такий ефект не може бути пов'язаний з заниженням прибутку підприємства, внаслідок безпідставного застосування правил оподаткування, визначених пунктом 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, правила оподаткування операцій з цінними паперами, визначені вказаними нормативними положеннями, можуть мати місце у разі «товарності» угод з цінними паперами, тобто коли такі угоди мають реальний характер, спрямовані на реальне настання правових наслідків. Правомірність угоди передбачає, що така угода має ознаки юридичного факту, що породжує визначені законом для такої угоди правові наслідки, настання яких бажають особи - учасники угоди. Тобто дійсність угоди означає визнання за нею ознак юридичного факту, що створює той правовий результат, до якого прагнули суб'єкти угоди.

Припинення ж емітентів акцій на час укладення позивачем договорів купівлі-продажу акцій ВАТ «Завод термостійких металовиробів» та ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес» виключає наявність у розглядуваних операцій мети, притаманної операціям з купівлі-продажу цінних паперів.

У разі здійснення суб'єктами господарювання операцій з акціями, емітованими підприємством, діяльність якого припинено, такі акції не можуть бути об'єктами цивільних прав та не відповідають нормативному визначенню терміну «цінні папери». А тому зазначена операція не може спричиняти відповідні їй зміни в окремому податковому обліку позивача.

А відтак податковий орган, встановивши факт отримання Товариством коштів за операціями, які не відповідають економіко-правовому змісту операції з цінними паперами, цілком правомірно кваліфікував ці кошти як дохід з інших джерел, що включається до бази оподаткування податку на прибуток, та законно збільшив Товариству грошове зобов'язання з цього податку.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові Товариства.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 у справі № 2а-16381/11/2670 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько