Історія справи

Постанова ВАСУ від 08.04.2014 року у справі №2а-7631/12/2670
Постанова ВАСУ від 08.04.2014 року у справі №2а-7631/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року м. Київ К/800/66812/13 К/800/4267/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

секретаря - Наумця О.В.,

за участю представника ТОВ "Аскоп-Україна" - Панкулича В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційними скаргами Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі № 2а-7631/12/2670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання нечинними картки відмови та рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" звернулося в суд з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, в якому просило визнати нечинною картку відмови №100190000/1/03776 від 07.12.2011 р., визнати нечинним рішення про визначення митної вартості товару від 07.12.2011 р. №100000006/2011/315149/2 та стягнути з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 141 399,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Постановою окружного адміністративного суду м.Києва від 11 вересня 2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені.

Визнане протиправним та скасоване рішення Київської регіональної митниці № 100000006/2011/315149/2 від 07.12.2011 р. про визначення митної вартості товару "Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана, з головою" виробництва Норвегії за резервним методом (метод № 6) та картка відмови Київської регіональної митниці в неприйнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 100190000/1/03776 від 07.12.2011 р.

Стягнуто з державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-України" сума надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 141 399,92 грн.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Київська міжрегіональна митниця Міндоходів та головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві звернулося із заявою про приєднання до касаційної скарги митниці.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 7 грудня 2011 року ТОВ "Аскоп-Україна" згідно Вантажної митної декларації №100190000/2011/136611 від 07.12.2011 р. пред'явило Київській регіональній митниці до митного оформлення товар - "Риба охолоджена лосось (сьомга) атлантичний (Salmo Salar) ціла, патрана з головою" виробництва Норвегії в кількості 16 593,00 кг. за кодом УКТЗЕД 0302120000.

Шляхом подачі Декларації митної вартості (ДМВ-1) №100190000/2011/136611 від 07.12.2011 р. митна вартість даного товару була задекларована позивачем відповідно до ст.ст. 259, 260, 262, 266, 267 Митного кодексу України за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1), в розмірі 77 207,27 доларів США або 616 878,37 грн. (згідно офіційного курсу НБУ, встановленого станом на 07.12.2011 р. в розмірі 7,9899 грн. за 1,00 долар США), що складається з вартості товару в розмірі 73 452,53 доларів США або 586 878,37 грн. та 30 000,00 грн. вартості перевезення товару.

Сума податку на додану вартість, що підлягала сплаті при митному оформленні товару за таким методом, становила 123 375,67 грн. (20% від 616 878,37 грн. - митної вартості товару).

На підтвердження митної вартості товару позивач на адресу митного органу надіслав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 02/11-2010 NOR від 02 листопада 2010 р., укладений з компанією Ice Seafood AS (Норвегія) та доповнення № 1 до нього; Інвойс № 10361 від 29.11.2011 р.; прайс-лист; вантажну митну декларацію країни відправлення (Норвегія); договір перевезення, міжнародну товаротранспортну накладну (CMR) з відбитками штампів органів державного ветеринарного, санітарно-епідеміологічного та інших видів контролю, транспортну довідку перевізника про вартість перевезення; ветеринарне свідоцтво (Форма №2), сертифікат відповідності, сертифікат походження, попередня декларація та інші документи, що надаються митному органу в оригіналах та залишаються в нього після проведення митного оформлення товару.

Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого позивачем товару, про що митним органом була оформлена Картка відмови № 100190000/1/03776 від 7 грудня 2011 року.

Підставою для відмови стала наявність рішення Київської регіональної митниці № 100000006/2011/315149/2 від 07.12.2011 року про визначення митної вартості товару за резервним методом в розмірі 140 542,71 доларів США (по ціні 8,47 доларів США за один кг.).

З цих підстав, позивачем до Київської регіональної митниці була подана нова вантажна митна декларація за № 100190000/2011/136659 від 07.12.2011 р., що була заповнена ним з урахуванням митної вартості товару, визначеної митним органом в розмірі 140 542,71 доларів США або 1 122 922,20 грн. (згідно офіційного курсу НБУ, встановленого станом на 07.12.2011 р. в розмірі 7,9899 грн. за 1,00 долар США), та сплатив суму ПДВ в розмірі 224 584,44 грн. (20% від 1 122 922,20 грн. - митної вартості товару).

На підставі рішення відповідача № 100000006/2011/315149/2 від 07.12.2011 року про визначення митної вартості товару (по ціні 8,47 доларів США за один кг.) позивач здійснив митне оформлення другої партії аналогічного товару, який був ввезений ним на митну територію України на підставі контракту № 02/11-2010 NOR від 2 листопада 2010 р. та згідно Інвойсу № 10384 від 09.12.2011 р. в кількості 6 057 кг., у зв'язку з чим позивачем до Київської регіональної митниці була подана вантажна митна декларація №100190000/2011/137555 від 15.12.2011 р., заповнена з урахуванням митної вартості товару, визначеної митним органом по ціні 8,47 доларів США за один кг., що складає 409 904,16 грн., та сплачена сума ПДВ в розмірі 81 980,83 грн. (20% від 409 904,16 грн. - митної вартості товару).

Крім того, з другої партії товару позивачем додатково було сплачено до бюджету суму ПДВ в розмірі 40 191,15 грн., що складає різницю між сумою ПДВ, сплаченої від митної вартості товару, визначеної митним органом за резервним методом, та сумою ПДВ, що підлягала сплаті у випадку визначення митної вартості за першим методом (81 980,83 грн. - 41789,68 грн. = 40 191,15 грн.).

Позивач заперечує правомірність рішення митного органу про визначення митної вартості товару від 07.12.2011 р. №100000006/2011/315149/2 та картки відмови № 100190000/1/03776 від 07.12.2011 р., у зв'язку з чим просив визнати їх нечинними з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не була документально підтверджена заявлена ним митна вартість ввізного товару, у зв'язку з чим не виконані вимоги "Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не була доведена правомірність прийняття оскаржуваного рішення за шостим методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростоване твердження позивача стосовно того, що наданих позивачем митному органу документів достатньо для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України, визначає Митний кодекс України від 11 липня 2002 року № 92-VI (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 54 Митного Кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України, декларуванні товарів і транспортних засобів, повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. За приписами пункту 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів

Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Згідно ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, саме нерозуміння цієї норми спричинило звернення до суду позивача, та не виконання ним вимог митниці при митному оформлені.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року (далі - Постанова КМУ № 1766), якою затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Пунктом 6 цієї Постанови визначено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Пунктом 7 Постанови КМУ № 1766 визначено перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.

За змістом пункту 11 Постанови КМУ № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.

Відповідно до пунктів 13, 14 Постанови КМУ № 1766, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 265 МК України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Апеляційним судом вірно зазначено, що відмовляючи в митному оформленні товару та визначаючи його митну вартість за резервним методом відповідач не навів достатніх підстав, які у відповідності до ст.267 МК України унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, так само як і не зазначив обставини, які згідно ч.3 ст.265 МК України перешкоджають цьому.

Своє рішення митний орган мотивував відмовою декларанта від подання додаткових документів для підтвердження митної вартості та наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для її підтвердження.

Апеляційний суд вірно вказав, що наявність у митного органу сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару за ціною договору, не може бути підставою для невизнання такої вартості та визначення її митним органом за резервним методом. Наявність сумнівів у митного органу відповідно до ст.ст. 264, 265 України є підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження об'єктивності визначення ним митної вартості товару за ціною договору. При цьому, сумніви мають бути реальними, базуватися на певних об'єктивних критеріях, а додаткові документи, надання яких митний орган вважає необхідним для підтвердження митної вартості, повинні стосуватися ціни договору, а не будь-яких інших обставин чи подій.

Київською регіональною митницею позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а саме: висновок експертної організації про вартісні та якісні характеристики товару для підтвердження його митної вартості; документи на підтвердження ціни за одиницю товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення товару; документи на підтвердження вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, а також обсягу прибутків та загальних витрат, документи на підтвердження витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів та їх транспортування до митного кордону України.

Декларант в свою чергу надав митному органу документи, необхідні для митного оформлення імпортованого в Україну товару, серед яких: зовнішньоекономічний контракт та додаток до нього, інвойс, договір перевезення, сертифікати походження та відповідності товару.

Так, ненадання калькуляції виробника з об'єктивних причин не може бути перешкодою для визначення митної вартості за ціною договору, оскільки вартість товару відповідно до п.4.1 контракту визначається в рахунках (інвойсах), які є невід'ємними частинами контракту.

Апеляційним судом встановлено, що митний орган не навів, які відомості в зовнішньоекономічному контракті, інвойсі та додатково наданих декларантом документах є сумнівними та в чому полягають наявні в нього сумніви. Такі сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару є надуманими та не ґрунтуються на жодних об'єктивних даних.

Крім того, визначивши митну вартість за шостим (резервним) методом, митний орган виходив з неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, в тому числі другого та третього методів, в зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари.

Відповідачем також був наданий витяг з ПІК ЄАІС ДМСУ "Цінова інформація при визначенні митної вартості" щодо імпорту товарів в Україну, митне оформлення яких здійснене протягом жовтня-грудня 2011 року, однак вказаний витяг не містить даних щодо митної вартості товарів, ввезених в Україну іншими підприємствами, крім позивача, що унеможливлює його належну оцінку судом та не може бути доказом на підтвердження правомірності дій Київської регіональної митниці.

Крім того, за даними, розміщеними на офіційному веб-сайті Державної служби статистики України (http://ukrstat.gov.ua), вбачається, що у грудні 2011 року на територію України з Норвегії був імпортований атлантичний лосось за кодом УКТЗЕД 0302120000 в кількості 2 582 187,00 кг на загальну суму 12 414 300,00 доларів США. Середній рівень вартості імпорту такого товару в грудні 2011 року склав 4,81 доларів США за 1 кг. (12 414 300,00 доларів США: 2 582 187,00 кг = 4.81 доларів США за 1 кг.); у листопаді 2011 року на територію України з Норвегії був імпортований атлантичний лосось за кодом УКТЗЕД 0302120000 в кількості 1 925 579,00 кг на загальну суму 9 317 900.00 доларів США. Середній рівень вартості імпорту такого товару в листопаді 2011 року склав 4,84 доларів США за 1 кг. (9 317 900,00 доларів США : 1 925 579.00 кг = 4,84 доларів США/1 кг.); у жовтні 2011 року на територію України з Норвегії був імпортований атлантичний лосось за кодом УКТЗЕД 0302120000 в кількості 1 213 118,00 кг на загальну суму 5 958 300,00 доларів США. Середній рівень вартості імпорту такого товару в жовтні 2011 року склав 4,91 доларів США за 1_хг. (5 958 300,00 доларів США: 1 213 118,00 кг = 4,91 доларів США/1 кг.):

Разом з тим, згідно даних, розміщених на офіційному веб-сайті Державної митної служби України (www.customs.gov.ua), вбачається, що середньорозрахункова вартість імпорту охолодженого лосося атлантичного (код УКТЗЕД 0302120000) складала у грудні 2011 року - 4 809,00 доларів США за тонну або 4,809 доларів США за один кг; у листопаді 2011р. - 4 843,00 доларів США за тонну або 4,843 доларів США за один кг.

Таким чином судом апеляційної інстанції встановлено, що Київська регіональна митниця у жовтні - грудні 2011 року здійснювала митне оформлення імпорту охолодженого атлантичного лосося іншим імпортерам за митною вартістю в розмірі 4,00 - 5.00 дол. США за один кілограм, а позивачу коригувала таку вартість до 8,47 дол. США за один кілограм, в тому числі, стосовно даної партії товару.

Крім того, навіть при застосуванні резервного методу митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з провідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), що передбачено ст. 273 МК України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що відповідачем не була доведена правомірність прийняття оскаржуваного рішення за шостим методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростоване твердження позивача стосовно того, що наданих позивачем митному органу документів достатньо для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Оскільки, рішення про визначення митної вартості товару визнано протиправним, то підстави для відмови у митному оформленні також відпали, тому картка відмови також підлягає скасуванню.

Разом з тим, щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що апеляційний суд прийшов до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції прийшов до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права в частині задоволення позову щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи наведене постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з державного бюджету України через головне управління державної казначейської служби у м.Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-України" суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 141 399,92 грн., з відмовою у задоволенні позову в цій частині. В решті постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року змінити, скасувати в частині стягнення з державного бюджету України через головне управління державної казначейської служби у м.Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-України" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 141 399,92 грн., в задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: