Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/800/40039/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2013 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року

у справі №801/1472/13-а

за позовом Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради

Автономної Республіки Крим

до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта

Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 року Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим (далі по тексту Управління праці та соціального захисту) звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим (далі по тексту Пенсійний фонд), яким просило визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду №26 від 22.01.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2013 року у справі №801/1472/13-а, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у зазначеній справі, позовні вимоги задоволено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог в частині скасування вказаного вище рішення відповідача, оскільки органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Пенсійний фонд звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Управління праці та соціального захисту подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідність судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України. Позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до акту 214 від 26.12.2012 року Пенсійним фондом виявлено порушення Управлінням праці та соціального захисту вимог пункту 2 частини 4 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, а саме неподання відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2009 рік на ОСОБА_4 в строк до 01.04.2010 року з даними виплати допомоги.

Оскарженим рішенням відповідача від 22.01.2013 № 26 до Управління праці та соціального захисту, па підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовані фінансові санкції в розмірі 3 934,08 грн.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка діяла до 01.01.2011 року, було передбачено, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі п'яти відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Із набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт «й» пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону).

Згідно абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 01.01.2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції мають бути застосовані (стягнуті) і після 01.01.2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2013 року у справі № 21-432а12, від 26 березня 2013 року у справі №21-71а13 та від 15 жовтня 2013 року у справі №21-318а13.

Приймаючи до увагу те, що судами попередніх інстанцій зібрані всі необхідні докази у справі і вони не потребують додаткової перевірки, обставини справи з'ясовані повно та правильно, однак рішення першої та апеляційної інстанцій є помилковим, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає на необхідне скасувати рішення судів, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі №801/1472/13-а - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: