Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/19380/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2а-7869/10/1070

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування рішень про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємець в судовому порядку оскаржив рішення від 21.04.2010 № 00231710/0 та № 0023191710/0, яким до позивача державним податковим органом застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 115 000,00 грн. та 7 200,00 грн. відповідно за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Також позивач просить визнати нечинними рішення про результати розгляду скарг від 02.07.2010 та від 10.09.2010, а також скасувати висновки акта перевірки від 13.04.2010.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2010 прийнято відмову позивача від позову в частині визнання нечинними рішення про результати розгляду скарг від 02.07.2010 та від 10.09.2010, скасування висновків акта від 13.04.2010 провадження у справі в цій частині закрито.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги щодо скасування рішення від 21.04.2010 № 00231710/0 та № 0023191710/0 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2010 №0023191710/0 в сумі 7 200,00 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з думкою якого погодився апеляційний суд, вмотивоване тим, що послуги з буріння свердловин на питну воду не підлягають патентуванню.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2010 № 0023191710/0 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Касаційні вимоги вмотивовані тим, що фактично позивач здійснював діяльність, а саме буріння свердловин на питну воду, яка у відповідності до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 № 576 "Про затвердження переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню" належить патентуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за підсумками якої складено акт від 13.04.2010 № 255-84/17-2155602714. На підставі цього акта Державна податкова інспекція прийняла оспорювані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено ряд порушень у позивача, в тому числі і порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", що полягало у наданні Підприємцем платних послуг з буріння свердловин на питну воду без одержання торгового патенту.

Так, спеціальним законом, який визначає порядок патентування торговельної діяльності, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності, є Закон України від 23.03.1996 № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (втратив чинність з 01.01.2011).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону під об'єктом правового регулювання розуміють торговельну діяльність за готівкові кошти, з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу і побутових послуг.

Отже, умовно виділено два види діяльності, які регулюються цим Законом, - торгівля товарами та послугами (побутові та у сфері грального бізнесу).

Згідно приписів частин 1, 2 ст. 31 Закону № 98/96-ВР патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами.

Під побутовими послугами у зазначеному Законі визначено діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.

Перелік послуг, які відносяться до побутових, визначається Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року.

На виконання ч. 2 ст. 31 Закону № 98/96-ВР постановою від 27.04.1998 № 576 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 № 659) Кабінет Міністрів України затвердив перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, із зазначенням кодів видів послуг відповідно до Галузевого класифікатора "Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування" (ГК 201-01-2001).

Із переліку галузевого класифікатора випливає, що послуги з буріння та обладнання свердловин за однорідним видом діяльності віднесено до послуг будівництва житла за індивідуальним замовленням (код виду послуг згідно з галузевим класифікатором "Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування" - 01.060.20).

Як вбачається матеріалів справи та обставин, встановлених судами, у період з 01.01.2007 по 31.12.2009 основним видом діяльності позивача було буріння свердловин на питну воду.

Отже, вид діяльності, яким займався Підприємець, зазначено у переліку платних побутових послуг, здійснення якої вимагає придбання торгового патенту незалежно від періодичності надання таких послуг та проведених розрахунків за надані послуги.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку, що позивач не зобов'язаний був отримувати патент на діяльність з надання послуг по бурінню свердловин.

За таких обставин рішення Державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2010 № 0023191710/0 в сумі 7 200,00 грн. прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства та є правомірним.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, та беручи до уваги, що судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно і правильно, але їм дана невірна юридична оцінка, що відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень в частині з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 2а-7869/10/1070 в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2010 № 0023191710/0 в сумі 7 200,00 грн. скасувати та у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в цій частині відмовити, в решті судові рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко