Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2014 р. м. Київ К/9991/51332/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Дніпродзержинськтепломережа»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011

у справі №2а-10799/08/0470

за позовом Комунального підприємства «Дніпродзержинськтепломережа»

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Дніпродзержинськтепломережа» (далі по тексту - позивач, КП «Дніпродзержинськтепломережа») звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Дніпродзержинську) про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 05.12.2008 №0008101501/2 щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на прибуток в сумі 1579174,02 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2009, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ста. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, передбаченого пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та на підставі ст. 17 цього Закону за затримку на 599 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 3158348,01 грн. до КП «Дніпродзержинськтепломережа» застосовано фінансові санкції (штраф) у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу на суму 1579174,02 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що зменшення нарахованих сум згідно наданих декларацій в особистих картках погашає (повністю або частково) податковий борг платника, але не звільняє його від відповідальності за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до п. 6.1 ст. 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Пункт 5.1 ст. 5 цього Закону передбачає, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону, відповідно до якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Отже, зазначена норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону.

Згідно з пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

З наведеного випливає, що погашення податкових зобов'язань або сплата податкового боргу здійснюється шляхом перерахування платником коштів до бюджету на таке погашення.

Зменшення ж платником задекларованої суми податкового зобов'язання шляхом подання уточнюючого розрахунку в порядку п. 5.1 ст. 5 Закону є свідченням відсутності у платника відповідної суми податкового зобов'язання взагалі (за умови недоведеності податковим органом незаконності такого зменшення), що виключає і можливість його погашення.

Таким чином, застосування штрафних санкцій виправдане лише коли платник податків здійснює саме сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з порушенням встановлених граничних строків, а подання уточнюючого розрахунку та податкової декларації зі зменшенням суми податкового зобов'язання не може прирівнюватися до сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у позові і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Дніпродзержинськтепломер» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 05.12.2008 №0008101501/2.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров