Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 року м. Київ К/800/39954/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013

у справі № 826/2023/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - Банк)

до Державної податкової служби у м. Києві

про визнання недійсною податкової консультації та зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Банк звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просив визнати таким, що суперечить чинному законодавству України, роз'яснення Державної податкової служби у м. Києві від 08.08.2012 № 4884/20/06-408, скасувати це роз'яснення та зобов'язати відповідача надати нове роз'яснення з урахуванням правової позиції позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013, позов задоволено частково; визнано недійсною податкову консультацію, викладену у листі Державної податкової служби міста Києва від 08.08.2012 № 4884/20/06-408; в решті позову відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що оспорювана консультація не відповідає вимогам підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Державної податкової служби у м. Києві, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та повністю відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що податкова консультація не є обов'язковою, а тому не має розцінюватися як акт індивідуальної дії, що підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Також відповідач наголошує, що оспорювана консультація цілком відповідає правилам оподаткування страхового відшкодування, отриманого Банком як вигодонабувачем.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що у липні 2012 року Банк звернувся до Державної податкової служби у м. Києві з листом № 5-1-3/4112 (035890), в якому просило надати роз'яснення з таких питань:

чи підлягає включенню до оподатковуваного доходу банківської установи сума страхового відшкодування, одержана Банком як вигодонабувачем від страховика у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування життя позичальника-клієнта банку за умови спрямування таких коштів на погашення заборгованості позичальника перед Банком;

чи обкладається податком на доходи фізичних осіб сума боргу платника, погашена Банком за рахунок одержаної страхової виплати відповідно до умов договору страхування життя, яким передбачено, що Банк є вигодонабувачем у разі настання страхового випадку (смерті фізичної особи) та сума страхового відшкодування перераховується страховиком Банку, який спрямовує її на погашення частини кредиту померлої особи.

У відповідь на вказане звернення Державна податкова служба у м. Києві направила позивачеві лист від 08.08.2012 № 4884/10/06-408, в якому по першому питанню з посиланням на підпункт 140.1.6 пункту 140. 1 статті 140 та підпункт «з» підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135 ПК зазначила про необхідність включення Банком як вигодонабувачем за договором страхування життя фізичної особи суми одержаного страхового відшкодування до складу «інших доходів» банківської установи. По другому питанню, порушеному платником у вказаному зверненні, відповідач, керуючись положеннями підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, пунктом 164.2 статті 164 ПК, сформував правову позицію відносно того, що за фактом погашення Банком як вигодонабувачем за договором страхування боргу платника податку - фізичної особи Банк стає податковим агентом такого платника при оподаткуванні отриманого ним додаткового блага у вигляді погашеної кредитної заборгованості.

Згідно з визначенням, що міститься у підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК, податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Пунктами 52.1, 52.2 статті 52 ПК передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до частини першої пункту 53.3 статті 53 ПК платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Таким чином, наведеним законодавчим приписом передбачено визнання податкової консультації недійсною в судовому порядку у випадку, якщо податкова консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

У даному разі в оспорюваній податковій консультації податковим органом викладено неправильний висновок щодо необхідності включення до оподатковуваного доходу банківської установи страхового відшкодування, одержаного Банком як вигодонабувачем за договором страхування життя фізичної особи, що спрямовується на погашення кредитної заборгованості останнього.

Адже в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх економіко-правової сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, фактичний обсяг податкових прав та обов'язків Банка у розглядуваних правовідносинах має встановлюватися на підставі аналізу економічного результату господарської операції саме для Банка, дійсних змін його майнового стану, фактичного результату, до якого прагнули учасники розглядуваної операції.

Фактично укладення договору добровільного страхування життя фізичної особи - позичальника, що передбачає виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку (смерті фізичної особи) банківській установі для погашення заборгованості цього позичальника, власне для Банку є елементом компенсації та захисту від негативних наслідків неповернення наданого кредиту. Наявність такого договору добровільного страхування забезпечує Банку як фінансово-кредитній установі додаткову гарантію своєчасного та повного погашення заборгованості позичальника по кредиту у випадку смерті позичальника.

За наслідками одержання за таким договором страхової виплати та спрямування останньої виключно на погашення кредитної заборгованості позичальника у Банка відбувається операція з повернення фінансового кредиту (незалежно від джерела погодження коштів), яка відповідно до підпункту 153.4.1 пункту 153.4 статті 153 ПК не збільшує дохід фінансової установи та не підлягає оподаткуванню.

По питанню щодо наявності у Банка функцій податкового агента при погашенні частини кредиту фізичної особи за рахунок страхового відшкодування суди безпідставно відхилили правову позицію податкового органу, викладену ним в оспорюваній податковій консультації.

Так, в силу вимог пункту 164.2.17 статті 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (підпункту «д»).

Таким чином, за наслідками використання Банком одержаного страхового відшкодування на погашення частини заборгованості позичальника за кредитом Банк надає фізичній особі (її спадкодавцям) додаткове благо у вигляді погашення частини кредиту, а тому відповідно до положень статті 168 ПК має виконати функції податкового агента з нарахування, утримання та перерахування до бюджету відповідної суми податку з такого доходу.

Таким чином, оспорювана за цим позовом податкова консультація є помилковою лише в частині (по першому питанню), у зв'язку з чим у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для визнання її недійсною у повному обсязі.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові акти зі справи учасниками провадження не оскаржуються.

В силу ж вимог частини другої пункту 53.3 статті 53 ПК визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, порушене внаслідок протиправної видачі податкової консультації право платника є відновленим шляхом визнання недійсною такої консультації. Оскільки наведене є підставою для надання податковим органом нової консультації, то окреме заявлення позовної вимоги про зобов'язання податкового органу надати нову консультацію не вимагається.

З огляду на помилковість окремих висновків судів попередніх інстанцій Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 у справі № 826/2023/13-а змінити в частині визнання недійсною податкової консультації, викладеної у листі Державної податкової служби міста Києва від 08.08.2012 № 4884/20/06-408, по питанню відносно порядку оподаткування банком як податковим агентом додаткового блага фізичної особи у вигляді погашення кредитної заборгованості за рахунок страхового відшкодування.

У цій частині позовних вимог відмовити.

3. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 у справі № 826/2023/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько