Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 712/2453/17

провадження № 61-31897св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визначення порядку користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_5 є співвласниками по 1/2 частини двокімнатної квартири, на підставі договору дарування від 29 жовтня 2008 року згідно з яким, ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в рівних частинах квартиру АДРЕСА_1.

В спірній квартирі позивач проживає з 2009 року. Все майно, що знаходиться в спірній квартирі, належить йому. Всю оплату по утриманню квартири виконує він. Всі договори про надання житлово-комунальних послуг укладені позивачем. Зазначає, що відповідач проживає в іншому місці, квартиру навідує рідко, з 2013 року відповідач витрати по утриманню квартири не несе.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_4 просив встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши йому у користування ізольовану кімнату площею 13,2 кв. м, відповідачу ізольовану житлову кімнату площею 10,8 кв. м; у спільному користуванні залишити підсобні приміщення: кухню, коридор, санвузол, ванну кімнату, балкон, комори.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2017 року (у складі судді Токової С. Є.) позов задоволено.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши у користування ОСОБА_4 ізольовану кімнату площею 13,2 кв. м, ОСОБА_5 ізольовану житлову кімнату площею 10,8 кв. м.

Залишено у спільному користуванні сторін підсобні приміщення: кухню, коридор, санвузол, ванну кімнату, балкон, комори.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що співвласники не можуть дійти згоди щодо здійснення повноважень по володінню і користуванню спільним майно.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач ОСОБА_4 не мав право самостійно, не отримавши згоди відповідача ОСОБА_5, здійснювати перепланування квартири, що знаходиться в спільній частковій власності, а тому його вимоги позовної заяви про визначення порядку користування житловим приміщенням задоволенню не підлягають, оскільки вищезазначене перепланування квартири відбулося з порушенням встановленого порядку користування співвласниками спільного майна.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд залишив поза увагою, що співвласники відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язані брати участь у витратах, управлінні, утриманні та збереженні спільного майна та регулярній сплаті обов'язкових платежів відповідно до статті 360 ЦК України, в яких ОСОБА_5 участі не приймав з 2008 року, і той факт, що встановлений порядок користування спільною квартирою найбільше враховує баланс інтересів кожного зі співвласників. Крім того зазначив, що спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності. Між сторонами існують конфлікти з приводу користування належної їм по 1/2 частини.

30 травня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, відповідно до договору дарування квартири від 29 жовтня 2008 року ОСОБА_6 подарувала квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 і ОСОБА_5 прийняли її в дар в рівних частинах.

Відповідно до довідки комунального підприємства «Соснівська СУБ» від 15 вересня 2016 року ОСОБА_4 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1.

Ця квартира складається з двох житлових кімнат, площа однієї ізольованої кімнати - 10,8 кв. м, площа другої ізольованої кімнати - 13,2 кв. м, загальна площа квартири становить 43,2 кв. м.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

При встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири), виходячи з його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Встановлення співвласниками порядку користування будинком (квартирою) з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-79цс14.

За змістом статті 358 ЦК України первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Установлено, що відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1, станом на 22 жовтня 2008 року, ця квартира складається з двох житлових кімнат площею 27,6 кв. м, площа першої кімнати - 10,7 кв. м, площа другої прохідної кімнати - 16,9 кв. м.

Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1, виготовленим станом на 22 лютого 2017 року, спірне житлове приміщення складається з двох житлових кімнат площею 24 кв. м, площа однієї ізольованої кімнати - 10,8 кв. м, площа другої ізольованої кімнати - 13,2 кв. м.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив з того, що суд першої інстанції порушив співмірність часток учасників спільної часткової власності, оскільки позивачу виділив кімнату житловою площею 13,2 кв. м, що на 1,2 кв. м перевищує житлову площу, а відповідачу 10,8 кв. м, що відповідно на 1,2 кв. м є меншим від тієї житлової площі якою вони мають право володіти та користуватися.

На підставі належним чином оцінених доказів, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що визначити порядок користування квартирою, про який просить позивач у даному випадку неможливо, оскільки матиме місце відступ від величини ідеальних часток у праві власності на квартиру сторін у справі.

Крім того, вищезазначене перепланування квартири відбулося з порушенням встановленого порядку користування співвласниками спільного майна. ОСОБА_4 здійснив перепланування квартири без згоди іншого співвласника, змінивши дійсні розміри кімнат, тому оскільки первинне значення у користуванні спільною частковою власністю має домовленість, а відповідач заперечує проти встановлення такого порядку з посиланням на самовільну зміну розмірів кімнат позивачем, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, які їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 02 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк