Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.11.2023 року у справі №242/1971/20
Постанова КЦС ВП від 30.11.2023 року у справі №242/1971/20
Постанова КЦС ВП від 30.11.2023 року у справі №242/1971/20
Постанова КЦС ВП від 30.11.2023 року у справі №242/1971/20
Постанова КЦС ВП від 30.11.2023 року у справі №242/1971/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 242/1971/20

провадження № 61-7795св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

особа, яка подає подання, - приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталія Євгеніївна,боржник- ОСОБА_1 , стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів Агєєва О. В., Кішкіної І. В., Корчистої О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст подання, судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (далі - ТОВ «Глобал Спліт») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом.

Селидівський міський суд Донецької області заочним рішенням від 27 серпня 2020 року позов ТОВ «Глобал Спліт» задовольнив.

Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Глобал Спліт» суму заборгованості за кредитним договором від 29 листопада

2011 року у розмірі 203 672,54 грн.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

У березні 2023 року через систему «Електронний суд» приватний виконавець виконавчого округу Донецької області (далі - приватний виконавець) Матвійчук Н. Є., боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ТОВ «Глобал Спліт», звернулася до суду з поданням про оголошення у розшук боржника ОСОБА_1

Селидівський міський суд Донецької області ухвалою від 24 березня

2023 року (у складі судді Хацько Н. О.) у задоволенні подання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про оголошення у розшук боржника

ОСОБА_1 відмовив.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що сам по собі факт реєстрації боржника на тимчасово окупованій території України та неможливість направлення на його адресу поштової кореспонденції не є підставою для оголошення розшуку боржника, тому подання приватного виконавця

є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець Матвійчук Н. Є. оскаржила її в апеляційному порядку та просила звільнити її від сплати судового збору.

Верховний Суд розпорядженням від 22 липня 2022 року № 40 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану»

змінив територіальну підсудність справ Донецького апеляційного

суду - Дніпровському апеляційному суду.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 02 травня 2023 року у задоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про звільнення від сплати судового збору відмовив.

Апеляційну скаргу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 24 березня 2023 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявниці додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у даній справі з апеляційною скаргою Матвійчук Н. Є. звернулася як приватний виконавець, а нормами Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення приватних і державних виконавців від сплати судового збору. Тому правові підстави для задоволення її клопотання про звільнення від сплати судового збору відсутні. При цьому приватний виконавець діє не як позивач - фізична особа, тому перевищення розміру судового збору 5 відсотків від річного доходу, що передбачено статтею 8 Закону України «Про судовий збір», на неї не поширюється.

03 травня 2023 року до апеляційного суду на виконання вимог ухвали суду

від 02 травня 2023 року через систему «Електронний суд» від приватного виконавця Матвійчук Н. Є. надійшло клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, в якому заявниця зазначила, що вона як приватний виконавець не є учасником справи та суб`єктом сплати судового збору. Крім того, законом не передбачено ставки судового збору за звернення до суду із поданнями про оголошення у розшук боржника чи тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, тому на виконавця не поширюється обов`язок сплати судового збору при зверненні до апеляційного суду при оскарження ухвал, прийнятих за результатами таких подань. Тому заявниця просила звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 08 травня 2023 року узадоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про звільнення від сплати судового збору відмовив.

Продовжив приватному виконавцю Матвійчук Н. Є. строк для усунення недоліків апеляційної скарги, вказаних в ухвалі апеляційного суду

від 02 травня 2023 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

08 травня 2023 року до апеляційного суду на виконання вимог ухвали суду

від 08 травня 2023 року через систему «Електронний суд» від приватного виконавця Матвійчук Н. Є. надійшло клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, в якому заявниця просила звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги та відкрити апеляційне провадження.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 24 травня 2023 року у задоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про звільнення від сплати судового збору відмовив.

Апеляційну скаргу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 24 березня 2023 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала, на підставі

статей 185 357 ЦПК України.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у наданий апеляційним судом строк недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалах суду від 02 та 08 травня 2023 року, не усунуті, зокрема, заявниця не додала документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону. Підстав для звільнення приватного виконавця Матвійчук Н. Є. від сплати судового збору за подання апеляційної скарги немає, а тому в задоволенні клопотання заявниці щодо звільнення від сплати судового збору слід відмовити. Тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги, як неподаної.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій 25 травня 2023 року через систему «Електронний суд», приватний виконавець Матвійчук Н. Є. просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права (абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що приватний виконавець Матвійчук Н. Є. є фізичною особою та має право користуватися пільгами, передбаченими статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір».

Також заявниця посилається на постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 750/6872/20 (провадження № 61-4765св21) і зазначає, що, реалізовуючи свою незалежну професійну діяльність приватного виконавця, вона не втратила статус фізичної особи, а положення пунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» про звільнення від сплати судового збору застосовуються саме до фізичних осіб. У цій частині посилається також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 240/17372/21 (провадження

№ К/990/16732/22), за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору на позивача не поширюється обов`язок сплачувати судовий збір. Приватний виконавець у силу положень статті 2 Закону України «Про судовий збір» не повинен сплачувати судовий збір, так як не є фізичною чи юридичною особою, яка звертається до суду за захистом своїх прав та інтересів. При цьому вказаним Законом не передбачено сплату судового збору за звернення приватного виконавця до суду з відповідним поданням.

Заявниця вважає, що суд апеляційної інстанції обмежив її право на доступ до суду, такі дії суду перешкоджають примусовому виконанню судового рішення. Посилається на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі- ЄСПЛ) щодо доступу до правосуддя та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У березні 2023 року через систему «Електронний суд» приватний виконавець Матвійчук Н. Є., боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ТОВ «Глобал Спліт», звернулася до суду з поданням про оголошення у розшук боржника ОСОБА_1 (а. с. 83-103, т. 3).

Селидівський міський суд Донецької області ухвалою від 24 березня

2023 року у задоволенні подання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про оголошення у розшук боржника ОСОБА_1 відмовив (а. с. 110-118, т. 3).

У березні 2023 року приватний виконавець Матвійчук Н. Є. оскаржила вищевказану ухвалу в апеляційному порядку (а. с. 122-125, т. 3).

Приватний виконавець Матвійчук Н. Є. просила суд звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на вищезазначене судове рішення суду першої інстанції.

На підтвердження відсутності доходу за 2022 рік приватний виконавець Матвійчук Н. Є. надала податкову декларацію про її майновий стан і доходи, подану до Головного управління Державної податкової служби Донецької області 16 січня 2023 року (а. с. 126-128, т. 3).

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 02 травня 2023 року у задоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про звільнення від сплати судового збору відмовив.

Апеляційну скаргу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 24 березня 2023 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявниці додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (а. с. 146-148, т. 3).

03 травня 2023 року до апеляційного суду на виконання вимог ухвали суду

від 02 травня 2023 року через систему «Електронний суд» від приватного виконавця Матвійчук Н. Є. надійшло клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати (а. с. 154, 155, т. 3).

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 08 травня 2023 року узадоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про звільнення від сплати судового збору відмовив.

Продовжив приватному виконавцю Матвійчук Н. Є.строк для усунення недоліків апеляційної скарги, вказаних в ухвалі апеляційного суду

від 02 травня 2023 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (а. с. 158-160, т. 3).

08 травня 2023 року до апеляційного суду на виконання вимог ухвали суду

від 08 травня 2023 року через систему «Електронний суд» від приватного виконавця Матвійчук Н. Є. надійшло клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати (а. с. 168, 169, т. 3).

До вказаного клопотання приватний виконавець Матвійчук Н. Є. додала: виписки руху коштів на банківському рахунку для зарахування винагороди приватного виконавця за періоди з 25 лютого 2022 року по 09 березня

2023 року та з 18 березня 2022 року по 09 березня 2023 року

(а. с. 170, 171, т. 3).

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 24 травня 2023 року у задоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про звільнення від сплати судового збору відмовив.

Апеляційну скаргу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 24 березня 2023 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала, на підставі статей 185,

357 ЦПК України (а. с. 176, 177, т. 3).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами першою, третьою статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої

статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 15 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі, яка переглядається, спір стосується питання сплати приватним виконавцем судового збору за подання до суду апеляційної/касаційної інстанції відповідної скарги у справі за заявою приватного виконавця про видачу дубліката виконавчого документа.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 вказаного Закону розмір ставки судового збору, який підлягає сплаті при поданні апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою, становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розміри ставок судового збору регламентовано статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Статтею 5 вказаного Закону визначено пільги щодо сплати судового збору.

Відповідно до статті 129 Конституції України, статей 2 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п`ята статті 356 ЦПК України).

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, якою регламентовано питання залишення позовної заяви

без руху, повернення заяви (частина друга статті 357 ЦПК України).

Частинами першою, третьою статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, приватний виконавець Матвійчук Н. Є. оскаржила в апеляційному порядку ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 24 березня 2023 року про відмову у задоволенні подання про оголошення у розшук божника. При цьому, вона просила апеляційний суд звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на відсутність доходу за 2022 рік, що підтверджується відповідною податковою декларацією.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 02 травня 2023 року у задоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про звільнення від сплати судового збору відмовив. Апеляційну скаргу приватного виконавця

Матвійчук Н. Є. на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області

від 24 березня 2023 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявниці додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

03 травня 2023 року до апеляційного суду на виконання вимог ухвали суду

від 02 травня 2023 року через систему «Електронний суд» від приватного виконавця Матвійчук Н. Є. надійшло клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 08 травня 2023 року узадоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про звільнення від сплати судового збору відмовив. Продовжив приватному виконавцю Матвійчук Н. Є. строк для усунення недоліків апеляційної скарги, вказаних в ухвалі апеляційного суду від 02 травня 2023 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» урегульовано питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідно до вказаної норми права, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує

5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати

на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Крім того, ЄСПЛ) у рішенні від 19 червня 2011 року в справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. При цьому положення пункту 1 статті 6 Конвенції не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі»

від 26 липня 2005 року, заява № 71731/01; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» від 26 липня 2005 року, заява № 73547/01).

Разом із тим, наведеними правовими нормами Закону України «Про судовий збір» установлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору.

Зазначеною нормою прямо передбачено право суду, зокрема, звільнити від сплати судового збору, враховуючи майновий стан за певних умов, саме позивача, а приватний виконавець Матвійчук Н. Є. не є позивачем у справі.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи клопотання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. щодо звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, врахував вищевказані норми права та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання. При цьому, в силу вимог процесуального закону апеляційну скаргу приватного виконавця залишив без руху та надав останній строк для сплати судового збору, розмір якого визначений судом відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

08 травня 2023 року до апеляційного суду на виконання вимог ухвали суду

від 08 травня 2023 року через систему «Електронний суд» від приватного виконавця Матвійчук Н. Є. надійшло клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, в якому заявниця просила звільнити її від сплати судового збору та відкрити апеляційне провадження.

Суд апеляційної інстанції, застосувавши вищевказані норми процесуального закону та Закону України «Про судовий збір», ухвалою від 24 травня 2023 року у задоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про звільнення від сплати судового збору відмовив. Апеляційну скаргу приватного виконавця Матвійчук Н. Є. на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 24 березня 2023 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала, на підставі статей 185 357 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції повторно наголосив, що приватний виконавець Матвійчук Н. Є. не є позивачем у справі, тому положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» на неї не поширюються.

При цьому апеляційний суд урахував прецедентну практику ЄСПЛ щодо справедливого здійснення правосуддя, оцінки фінансового стану особи

й зазначив про те, що звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, а статтею 129 Конституції України закріплено принцип рівності учасників судового процесу.

Крім того, суд апеляційної інстанції надав відповідну правову оцінку доданим до заяви доказам, вказавши, що вони не мають правового значення при вирішення вказаного процесуального питання, а строк дії посвідчення багатодітної сім`ї взагалі закінчився.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно відмовив у задоволенні відповідного клопотання приватного виконавця, повернувши її апеляційну скаргу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З огляду на те, що правові висновки у тотожній справі, зроблені Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 06 листопада 2023 року у справі № 225/2213/20 (провадження

№ 61-7398сво23) після постановлення ухвали апеляційного суду, отже, Верховний Суд, переглядаючи оскаржуване судове рішення, враховує ці правові висновки.

Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються зі сформованою судовою практикою Верховного Суду, застосовані правові позиції є релевантними.

З огляду на вищевказане, посилання в касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20) та постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 750/6872/20 (провадження № 61-4765св21) відхиляються. При цьому, у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що не може бути правовою підставою для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Указаним доводам уже надано відповідну правову оцінку судом апеляційної інстанції, з якою погоджується Верховний Суд.

Таким чином, відсутні правові підстави для звільнення приватного виконавця Матвійчук Н. Є. від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім того, у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 235/1207/20 (провадження № 61-4055св23) Верховний Суд зазначив, що згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (частина третя статті 136 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, частин першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у вказаній постанові зробив висновок про те, що за певних умов суд може звільнити від сплати судового збору саме сторону у справі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус

та організація діяльності яких встановлюються Законом України

«Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень

і рішень інших органів».

Частиною другою статті 16 Закону України «Про органи та осіб,

які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Оскільки в цій справі приватний виконавець Матвійчук Н. Є. не діє в особистих інтересах, а є суб`єктом, який здійснює виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що вона

не є особою, яка належить до категорії осіб, стосовно яких законодавцем встановлені пільги щодо сплати судового збору, тому підстав для звільнення її від сплати судового збору немає.

У вищенаведеній справі, оскільки у встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу на ухвалу суду, не виконано ухвалу

про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові

від 15 серпня 2023 року у справі № 2/267/840/13 (провадження

№ 61-8206св23), в якій, при цьому, стягнуто із заявника касаційної скарги судовий збір за подання касаційної скарги, який було відстрочено ухвалою

від 12 червня 2023 року до ухвалення рішення у справі.

Отже, судова практика Верховного Суду про те, що у даній категорії справ приватний виконавець Матвійчук Н. Є. не є позивачем у справі й не діє в особистих інтересах, тому відсутні правові підстави для звільнення її від сплати судового збору, є сформованою.

Таким чином, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що у спірних правовідносинах приватний виконавець за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції зобов`язаний сплатити судовий збір, визначений законом, а отже, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню. Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції обмежив її право на доступ до суду, колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

У справі «Дія 97» проти України» (заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року) ЄСПЛ зазначив, що складовою правової визначеності

є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

Дніпровський апеляційний суд в ухвалах від 02 та 08 травня 2023 року повідомив приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про необхідність сплатити судовий збір. У клопотаннях на виконання вимог ухвал апеляційного суду заявниця просила відкрити апеляційне провадження без сплати судового збору, будучи обізнаною про вимогу щодо сплати судового збору.

Отже, повернення апеляційної скарги як неподаної за вказаних обставин

є передбачуваним для заявниці та не є порушенням її права на справедливий судовий розгляд.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04,

від 10 лютого 2010 року).

Наведені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції приписів процесуального законодавства не знайшли підтвердження у матеріалах справи, а тому підстав для скасування ухвали Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі № 242/1971/20 немає.

Щодо клопотань про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У серпні та листопаді 2023 року приватний виконавець Матвійчук Н. Є. подала до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Вказані клопотання мотивовані тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права

та формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд не знаходить правових підстав для задоволення вказаних клопотань.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня

2018 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18) «виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права».

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заявницею не наведено мотивів та аргументів для такої передачі, наведені заявницею обґрунтування у розумінні положень частини п`ятої

статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотань про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.

ЄСПЛ пов`язує дотримання принципу правової визначеності із забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень в судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Під час визначення того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції враховується: наявність «глибоких та довгострокових розходжень» у відповідній судовій практиці національних судів; чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей та чи були такі механізми запроваджені і, якщо так, то чи були вони ефективні.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 06 листопада 2023 року у справі № 225/2213/20 (провадження

№ 61-7398сво23) зазначила, що приватний виконавець Матвійчук Н. Є. не є особою, яка належить до категорії осіб, стосовно яких законодавцем встановлені пільги щодо сплати судового збору, тому у цій справі суд касаційної інстанції при відкритті касаційного провадження вже вирішив питання сплати судового збору приватним виконавцем, відстрочивши його сплату до закінчення касаційного розгляду справи.

Більше того, така передача можлива для відступлення від правового висновку іншого касаційного суду, а Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі

№ 225/2213/20 (провадження № 61-7398сво23) погодилася з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційногогосподарського суду у справі № 905/1630/15.

У клопотаннях заявниця не навела будь-якого іншого обґрунтування щодо наявності виключної правової проблеми і необхідності забезпечення розвитку права у цій справі з урахуванням висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

З огляду на вказане підстав для задоволення клопотань приватного виконавця Матвійчук Н. Є. немає.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої

статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно

до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Крім того, у цій справі Верховний Суд, відкриваючи касаційне провадження, відстрочив приватному виконавцю Матвійчук Н. Є. сплату судового збору до закінчення касаційного розгляду справи.

Касаційна скарга приватним виконавцем Матвійчук Н. Є. подана через систему «Електронний суд».

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року

у справі № 916/228/22 (провадження № 12-26гс22) зазначила, що Верховний Суд застосовує коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в разі подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі. Особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою справляється судовий збір, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 0,2 = 536,80 грн).

З урахуванням наведеного, відповідних норм Закону України «Про судовий збір», висновків Верховного Суду у цій постанові, заявниці необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 429,44 грн

(536,80 грн х 0,8).

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові

від 15 серпня 2023 року у подібній справі № 2/267/840/13 (провадження

№ 61-8206св23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Такі висновки узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду, яка є сформованою.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 429 (чотириста двадцять дев`ять) гривень

44 (сорок чотири) копійки на користь держави.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк