Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.11.2022 року у справі №557/1417/20

Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 557/1471/20

провадження № 61-20088св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Гощанська селищна рада Гощанського району Рівненської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Рудика Віталія Романовича на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 22 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Пацка Д. В., та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування рішення Гощанської селищної ради Гощанського району Рівненської області (далі - Гощанська селищна рада) та державної реєстрації права власності.

Позовну заяву мотивувала тим, що на підставі рішення Гощанської селищної ради від 25 грудня 2003 року № 294, Гощанська селищна рада 15 червня 2005 року видала їй державний акт серія РВ № 054872 на право приватної власності на земельну ділянку, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0810 га, кадастровий номер 5621255100:01:001:0013, розташованої по АДРЕСА_1 .

Позивач вказувала, що під час виготовлення необхідних документів для реєстрації в Державному єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно її земельної ділянки у 2020 році було з`ясовано, що рішенням Гощанської селищної ради від 30 липня 2020 року № 1621 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості (кадастровий номер 5621255100:01:001:0713) площею 0,1316 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 . Цю ділянку передано у приватну власність відповідача ОСОБА_2 , що підтверджено даними Національної кадастрової системи, відповідно до технічної документації, виготовленої ТОВ «ПО Земельні ресурси» 30 квітня 2020 року. Державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5621255100:01:001:0713 Гощанська селищна рада провела 10 серпня 2020 року.

Позивач зазначала, що рішенням Гощанської селищної ради від 25 грудня 2003 року № 294 їй виділено земельну ділянку, частина якої, а саме 0,80 га фактично перебуває у приватній власності ОСОБА_2 згідно з рішенням Гощанської селищної ради від 30 липня 2020 року № 1621.

ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення Гощанської селищної ради від 30 липня 2020 року № 1621 та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5621255100:01:001:0713, зареєстровану за ОСОБА_2 10 серпня 2020 року Гощанською селищною радою.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 22 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення Гощанської селищної ради від 30 липня 2020 року № 1621 та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5621255100:01:001:0713, дата державної реєстрації права в державному реєстрі - 10 серпня 2020 року, номер запису про право в державному реєстрі прав - 37769605, зареєстровану Гощанською селищною радою за ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі сплачену суму судового збору у розмірі 840,40 грн.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 22 березня 2021 року - без змін.

Задовольняючи позов у частині скасування рішення селищної ради, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що матеріалами справи підтверджено, що право власності на спірну земельну ділянку позивач набула у порядку, який був передбачений на час видачі державного акта серії РВ № 054872. Крім того, державна реєстрація зазначеного державного акта, що підтверджує право власності позивача на спірну земельну ділянку, була проведена відповідно до вимог законодавства, чинного на час такої реєстрації, що відповідало вимогам частини першої статті 125 ЗК України, у редакції, чинній на час видачі державного акта.

При цьому суд апеляційної інстанції спростував доводи апеляційної скарги про відсутність права власності у зв`язку з непроведеною реєстрацією в порядку, діючому на цей час.

Задовольняючи позов у частині скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За вказаних обставин саме по собі рішення Гощанської селищної ради №1621 від 30 липня 2020 року не є визначальним для висновку про неналежність відповідача, оскільки є разовим актом індивідуальної дії, що стосується речового права на майно відповідача, яка була учасником справи, користувалась послугами адвоката та захищала свої права.

Суд апеляційної інстанції спростував доводи апеляційної скарги про необхідність проведення судової експертизи для визначення частки земельної ділянки, яка накладається або яка конкретна частина земельної ділянки ОСОБА_1 перебуває у власності ОСОБА_2 , вказавши, що сам факт порушення права власності на земельну ділянку підтверджується листом ТОВ «Земля-Плюс» від 03 вересня 2020 року. Відповідно до цього листа виготовлення обмінного файлу не може бути виконане, оскільки земельна ділянка, на яку виданий державний акт РВ №054872, передана у приватну власність ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач у суді першої інстанції не заперечувала щодо того, що їй відомий той факт, що власником оспорюваної земельної ділянки є ОСОБА_1 , як і те, що після відмови стосовно продажу цієї ділянки ОСОБА_2 звернулась до Гощанської селищної ради щодо виділення у її власність вказаної земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність визначення конкретної частки спірної ділянки не спростовує факт порушення прав власника земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 грудня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Рудик В. Р. засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Гощанського районного суду Рівненської області

від 22 березня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду

від 18 листопада 2021 року (надійшла до суду 13 грудня 2021 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 752/3612/19 (провадження № 61-1129св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 570/1533/20 (провадження № 61-8068св21), від 19 вересня 2019 року у справі № 200/22843/15-ц (провадження № 61-1159св19).

Вказує, що позивач оскаржує рішення селищної ради та державну реєстрацію, однак не залучив Гощанську селищну раду як співвідповідача до участі у справі за позовною вимогою про скасування рішення Гощанської селищної ради від 30 липня 2020 року № 1621 та державної реєстрації права власності. Тому у задоволенні позову слід було відмовити із-за неналежного складу відповідачів.

Суди не встановили фактичні обставини справи, оскільки відсутні докази на підтвердження того, що право позивача порушено, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б вказували, яка саме земельна ділянка перебуває у власності у позивача, де саме проходить межа. Такі докази можуть підтверджуватися висновками експертів або спеціалістів.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано її матеріали із Гощанського районного суду Рівненської області.

29 грудня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Гощанської селищної ради від 25 грудня 2003 року затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 , передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

15 червня 2005 року ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія РВ №054872, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право власності на землю (кадастровий номер 5621255100:01:001:0013), згідно з яким ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0810 га, розташованої по АДРЕСА_1 .

Згідно з відповіддю ТОВ «Земля-Плюс» від 03 вересня 2020 року № 193, вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до вказаного товариства з метою виготовлення обмінного файлу згідно з державним актом на право власності на землю серія РВ №054872. При цьому товариство зазначило, що вказані роботи не можуть бути виконані, оскільки земельна ділянка, на яку виданий вищевказаний державний акт, станом на 03 вересня 2020 року згідно з даними Національної кадастрової системи передана у приватну власність ОСОБА_2 . Право власності зареєстроване 10 серпня 2020 року.

Судом встановлено, що рішенням Гощанської селищної ради від 30 липня 2020 року затверджено ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,1316 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .

Згідно з відповіддю відділу Гощанського району Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області інформація про чинність державного акта на право власності на земельну ділянку серія РВ №054872 у відділі відсутня.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій у оскаржуваній частині не відповідають.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з частинами першою-третьою статті 152 ЗК України держава гарантує громадянам та юридичним особам захист прав на земельні ділянки; власник земельної ділянки може вимагати усунення порушень його прав, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Звертаючись до суду з позовом про скасування рішення та державної реєстрації, позивач посилалася на те, що рішенням селищної ради, яким передано у приватну власність відповідачу земельну ділянку порушено її законні права та інтереси, оскільки передано частину земельної ділянки, право власності на яку вона набула у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями частини першої статті 103 ЦПК суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Отже, діючий ЦПК України передбачає, що у залежності від фактичних обставин справи суд може призначити відповідну експертизу із власної ініціативи.

Згідно із частиною третьою статті 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Суди попередніх інстанцій вважали лист ТОВ «Земля-Плюс» від 03 вересня 2020 року, достатнім доказом для встановлення обставин перетину (накладення) меж земельних ділянок сторін. Відповідних клопотань про призначення судової земельно-технічної експертизи позивач не заявила, та висновків експерта з цього приводу суду не надавала.

Колегія суддів вважає, що листи ТОВ «Земля-Плюс» та документації із землеустрою щодо виготовлення обмінних файлів згідно з державним актом на право власності на землю, виданого ОСОБА_1 , не можна вважати достатнім доказом з огляду на таке.

Статтею 106 ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною шостою статті 106 ЦПК України визначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та про наявність кваліфікації судового експерта.

Надані позивачем матеріали документації із землеустрою щодо виготовлення обмінних файлів та листи виконавця робіт не містять передбачених статтею 106 ЦПК України відомостей.

Отже, судом першої інстанції не встановлено, чи має перетин земельна ділянка з кадастровим номером 5621255100:01:001:0013 (власник ОСОБА_1 ) із земельною ділянкою з кадастровим номером 5621255100:001:0713, власником якої є ОСОБА_2 .

Підтвердженням цих обставин, як правило, може бути відповідна земельно-технічна експертиза (постанови Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 372/2650/17 (провадження № 61-12760св19), від 15 вересня 2021 року у справі № 570/1721/20 (провадження № 61-10072св21), від 13 квітня 2022 року у справі № 738/46/20 (провадження № 61-5944св21)).

Слід зазначити, що згідно з частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, згідно з положенням пункту третього частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Внаслідок невиконання судом першої інстанції вимог пункту третього частини п`ятої статті 12 ЦПК України, позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, не скористався правом, наданим йому статтею 43 ЦПК України, на заявлення клопотання про призначення відповідної експертизи з метою доведення своїх позовних вимог достатніми доказами та уникнення доказування на підставі припущень.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень є підставою для державної реєстрації права власності чи права постійного користування на земельну ділянку (здійснення відповідних записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), тому у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, зазначені рішення можуть визнаватися недійсними та скасовуватись, що узгоджується з приписами статей 15 16 ЦК України, статті 152 ЗК України.

Належними відповідачами у справах про визнання недійсним та скасування рішення, яке стало підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку є особа, за якою зареєстровано таке право власності та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв таке рішення.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-83 89 263 ЦПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, меж земельних ділянок (відсутність чи наявність накладення суміжних земельних ділянок).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин, оскільки недоліки, допущені судом першої інстанції не можуть бути усунені при касаційному розгляді справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно виконати вимоги пункту 3 частини п`ятої статті 12 ЦПК України, роз`яснити учасникам судового процесу (позивачу) їхні процесуальні права щодо звернення із клопотанням про призначення судової експертизи з метою доведення своїх позовних вимог достатніми доказами та уникнення доказування на підставі припущень, роз`яснити позивачу право, передбачене частиною першою статті 51 ЦПК України у частині оскарження рішення селищної ради та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Керуючись статтями 402 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Рудика Віталія Романовича задовольнити частково.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 22 березня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк