Історія справи

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 753/16113/20

провадження № 61-2552св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2022 року у складі судді Заставенко М. О. та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Вербової І. М., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зміну черговості одержання права на спадкування.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з травня 2000 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 .

За час спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний побут, бюджет, а також спільний бізнес. Він сплачував комунальні платежі та робив власними силами ремонт у квартирі за місцем їхнього проживання.

Зазначав, що з 2013 року, у зв`язку з хворобою ОСОБА_5 , він фактично виконував її посадові обов`язки фінансового директора ТОВ «Укртехнологія», засновниками якого з 03 лютого 2000 року є він, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Окрім того, допомагав матеріально та морально, піклувався про матір ОСОБА_5 , брав участь у вихованні її сина. У лютому 2017 року надав частину коштів на внесення застави в загальному розмірі 240 000,00 грн за сина ОСОБА_5 - ОСОБА_2 у кримінальному провадженні.

З 2013 року у ОСОБА_5 діагностували ряд хронічних захворювань та 24 вересня 2013 року їй була встановлена ІІ група інвалідності за загальним захворюванням. У зв`язку з її станом через тяжку хворобу він робив їй уколи, привозив до лікарні та забирав додому після виписки, здійснював догляд в лікарні, ходив в магазин за продуктами та в аптеку за ліками. За весь період хвороби ні син ОСОБА_2 , ні мати ОСОБА_6 не здійснювали догляд за ОСОБА_5 , усі обов`язки по догляду, забезпеченню та підтриманню бізнесу були покладені на нього (позивача).

ІНФОРМАЦІЯ_1 після тяжкої хвороби ОСОБА_5 померла й після її смерті відкрилася спадщина.

15 вересня 2020 року він звернувся з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Ващенка В. В., який повідомив, що спадкоємцями першої черги є син померлої ОСОБА_2 та мати ОСОБА_6 , які, у свою чергу, заперечують його участь у спадкуванні.

Посилаючись на те, що встановлення факту постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідно для прийняття спадщини та визначення спільного майна подружжя, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив:

- встановити факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 18 грудня 2006 року до 30 травня 2020 року з ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- надати йому право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 19 листопада 2020 року.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем факту його проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 з 18 грудня 2006 року до 30 травня 2020 року. Надані ним докази суд визнав недостатніми, які свідчать про наявність у них сім`ї в розумінні статті 3 СК України.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року в справі № 490/6060/15, від 18 липня 2018 року в справі № 544/1274/16-ц, від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц, від 15 серпня 2019 року в справі № 588/350/15, від 05 лютого 2020 року в справі № 712/7830/16-ц, від 07 грудня 2020 року в справі № 295/14208/18-ц, від 10 лютого 2021 року в справі № 383/49/19, від 03 березня 2021 року в справі № 127/28507/15-ц, від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 22 червня 2021 року в справі №554/1251/20 та постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року в справі № 6-2253цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив у задоволенні клопотання про повторний виклик та допит свідків (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішення спору.

Зібрані у справі докази та показання свідків вказують на наявність підстав для встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу.

Суд першої інстанції безпідставно надав перевагу показам свідків зі сторони відповідачів, які фактично є їх родичами, тобто зацікавленими особами, та не взяв до уваги показання свідків зі сторони позивача, які підтверджували факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача та ОСОБА_5 . При цьому суд не тільки не взяв до уваги свідчення цих свідків, а й фактично не обґрунтував, чому такі свідчення не взяв до уваги.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що наявні у матеріалах справи докази, зокрема фотокартки, покази свідків, медичні документи, спільні покупки меблів, телевізора, власноручне виготовлення кухні та ін. вказують на наявність між сторонами відносин, які притаманні подружжю.

Доводи інших учасників справи

Представник ОСОБА_4 - адвокат Бірюкова О. М. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року поновлено строк на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу № 753/16113/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зміну черговості одержання права на спадкування.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина на спадкове майно і приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ващенко В. В. завів спадкову справу № 11/2020.

Згідно з матеріалами спадкової справи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися: ІНФОРМАЦІЯ_2 - мати померлої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 - син померлої ОСОБА_2

30 листопада 2020 року ОСОБА_2 відкликав заяву про прийняття спадщини, подав заяву про відмову від належної йому частки спадкового майна на користь ОСОБА_6 .

На момент смерті ОСОБА_5 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 - за адресою: АДРЕСА_3 .

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що постійно проживав однією сім`єю із ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим просив змінити черговість одержання права на спадкування для нього після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , включивши його до кола спадкоємців першої черги за законом.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року в справі № 490/6060/15, від 18 липня 2018 року в справі № 544/1274/16-ц, від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц, від 15 серпня 2019 року в справі № 588/350/15, від 05 лютого 2020 року в справі № 712/7830/16-ц, від 07 грудня 2020 року в справі № 295/14208/18-ц, від 10 лютого 2021 року в справі № 383/49/19, від 03 березня 2021 року в справі № 127/28507/15-ц, від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 22 червня 2021 року в справі №554/1251/20 та постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року в справі № 6-2253цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив у задоволенні клопотання про повторний виклик та допит свідків (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Подібні за змістом висновки висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин (постанови Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18) та від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18)).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, дослідивши медичні документи ОСОБА_5 , встановив, що зазначені докази не підтверджують наявність у неї безпорадного стану, що є однією з обов`язкових умов для зміни черговості на спадкування. Зокрема, медична документація не містить записів про те, що ОСОБА_5 не могла самостійно забезпечити умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування, натомість свідчить про те, що вона самостійно зверталася за допомогою до медичних закладів, що не може бути ознакою безпорадного стану.

Суд також установив, що за життя ОСОБА_5 була матеріально забезпеченою.

Виходячи з того, що позивач не довів сукупності всіх юридичних фактів (матеріального забезпечення спадкодавця, здійснення над ним опіки, тривалість наявності безпорадного стану), встановлення яких у судовому порядку є обов`язковим та які дають право на зміну черговості одержання права на спадкування, а періодичне звернення до лікарів та перебування ОСОБА_5 на лікуванні не свідчить про її безпорадний стан у розумінні частини другої статті 1259 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог у цій частині.

Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України)».

Вирішуючи вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з урахуванням наведених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши надані докази, показання свідків та пояснення учасників справи, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 з 18 грудня 2006 року до 30 травня 2020 року.

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Щодо клопотання про участь у судовому засіданні

Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Згідно статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун