Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.09.2022 року у справі №405/3899/19
Ухвала КЦС ВП від 28.01.2021 року у справі №405/3899/19

Постанова

Іменем України

30 вересня 2022 року

місто Київ

справа № 405/3899/19

провадження № 61-919св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачі: Приватне підприємство «Юліус», ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне підприємство «Сетам», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті»,

третя особа - Подільський відділ державної виконавчої служби м. Кропивницького Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Приватне підприємство «Юліус» (далі - ПП «Юліус») та ОСОБА_1 у травні 2019 року звернулися до суду з позовом до Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті» (далі - ТОВ «Компанія Креатив Імоті»), в якому просили визнати недійсними електронні торги з реалізації нежитлового приміщення, загальною площею 102, 9 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 , організовані ДП «Сетам» за лотом № 343662, які відбулися 13 травня 2019 року; визнати недійсним та скасувати протокол проведення електронних торгів від 13 травня 2019 року № 405650 щодо реалізації зазначеного нежитлового приміщення.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що 13 травня 2019 року через електронну систему « Сетам » реалізовано нежитлове приміщення, загальною площею 102, 9 кв. м, на АДРЕСА_1 . Реалізовувалося майно боржника ПП «Юліус» від час здійснення зведеного виконавчого провадження № 57487191.

Позивачі наполягали на тому, що на електронних торгах реалізовано нерухоме майно, що не належить боржнику ПП «Юліус» на праві власності: такого майна взагалі не існує. Фактично за цією адресою існує інше нерухоме майно, загальною площею 121, 7 кв. м (опис якого подібний до характеристики лоту), проте воно перебуває у спільній частковій власності Приватного підприємства «Цитрус Лайм» (далі - ПП «Цитрус Лайм») і ОСОБА_1 , по 1/2 частці у власності кожного.

Стосовно зазначеного нежитлового приміщення існує спір, який розглядається Ленінським районним судом м. Кіровограда у справі за позовом Приватного підприємства «Юліус Трейд» (далі - ПП «Юліус Трейд») до ПП «Юліус», ОСОБА_1 , ПП «Цитрус Лайм», який був забезпечений відповідними заходами забезпечення позову. Втім, аукціон з продажу спірного нерухомого майна ані державною виконавчою службою, ані ДП «Сетам» скасовано, а так само і зупинено, не було, аукціон проведений 13 травня 2019 року та його переможцем визнано ТОВ «Компанія Креатив Імоті».

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

ДП «Сетам» заперечувало проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою від 31 жовтня 2019 року Ленінський районний суд м. Кіровограда залучив до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору Подільський відділ Державної виконавчої служби м. Кіровограда Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області

(далі - Подільський ВДВС м. Кіровограда ГТУЮ у Кіровоградській області).

Рішенням від 04 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, Ленінський районний суд м. Кіровограда позов ПП «Юліус» і ОСОБА_1 задовольнив.

Суд визнав недійсними електронні торги з реалізації нежитлового приміщення, загальною площею 102, 9 кв. м, на АДРЕСА_1 , організовані ДП «Сетам» за лотом № 343662, що відбулися 13 травня 2019 року.

Визнав недійсним протокол проведення електронних торгів від 13 травня 2019 року № 405650 щодо реалізації зазначеного нежитлового приміщення.

Суд здійснив розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що нежитлове приміщення, загальною площею 102, 9 кв. м, на АДРЕСА_1 , яке реалізовано на оскаржуваних торгах, не належить боржнику ПП «Юліус», що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За зазначеною адресою існує нерухоме майно, загальною площею 121, 7 кв. м, яке перебуває у спільній частковій власності ПП «Цитрус Лайм» і ОСОБА_1 , по 1/2 частці у кожного.

Також на момент проведення електронних торгів ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 квітня 2019 року у справі № 405/1247/19 накладено арешт на нежитлове приміщення (вбудовано-прибудоване), що розташоване на АДРЕСА_1 , площею 121, 7 кв. м, а ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2019 року заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-яким способом зазначеного нежитлового приміщення.

Постановою від 07 липня 2021 року Верховний Суд скасував постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд не погодився з висновками судів про те, що на реалізацію передано майно особи, яка не є боржником за виконавчим провадженням, оскільки такий висновок зроблений без установлення усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Суди керувалися лише відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не давши належної оцінки запереченням відповідача, що відповідно до довідки Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 15 серпня 2005 року № 3658 вбудовано-прибудоване приміщення, площею 102, 9 кв. м, на АДРЕСА_1 належить на праві власності ПП «Юліус». Також суди не врахували обставини, встановлені рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08 серпня 2017 року у справі № 912/2365/16, яке набрало законної сили. Верховний Суд наголосив на тому, що для правильного вирішення справи судам потрібно перевірити інформацію, яка міститься у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, щодо спірного майна, встановити, чи нежитлові приміщення, площами 102, 9 кв. м і 121, 7 кв. м, є відмінними об`єктами нерухомого майна, з урахуванням того, що 15 серпня 2005 року ПП «Юліус» набуло у власність приміщення, площею 102, 9 кв. м, на АДРЕСА_1 , водночас рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 01 червня 2005 року № 766 ПП «Юліус» надано дозвіл на реконструкцію нежитлового приміщення, площею 84, 6 кв. м, за цією ж адресою.

Постановою від 08 грудня 2021 року Кропивницький апеляційний суд скасував рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 лютого 2020 року, ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позову. Також апеляційний суд здійснив розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що приміщення, розташоване на АДРЕСА_1 , площею 102, 9 кв. м та 121, 7 кв. м, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна. ПП «Юліус» є власником вбудовано-прибудованого приміщення, площею 102, 9 кв. м, за зазначеною адресою, право власності на яке зареєстроване в порядку, встановленому законом, чинним на час набуття права власності. Апеляційний суд визначив, що для визнання судом електронних торгів недійсним потрібною є наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів) та встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Суд дійшов переконання, що позивачі зазначені обставини не довели, оскільки ОСОБА_1 та ПП «Юліус» не є особами, в інтересах яких накладено арешт ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 квітня 2019 року та заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2019 року у справі № 405/1247/19, а отже, ці підстави позову не можна вважати такими, що пов`язані із захистом прав позивачів.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 14 січня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 лютого 2020 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначив, що:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування правил частини другої та частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у подібних правовідносинах щодо того, право власності якої особи має перевагу, якщо право власності на один і той же об`єкт нерухомого майна зареєстроване одночасно в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за однією особою, а у Державному реєстрі речових прав нерухоме майно - за іншою особою;

- суд апеляційної інстанції не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 07 липня 2021 року;

- апеляційний суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а саме листа Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 25 жовтня 2018 року № 1225-5/20.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у травні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив, у якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 07 квітня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на виконанні у Подільському ВДВС м. Кіровограда ГТУЮ у Кіровоградській області перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ПП «Юліус» заборгованості у загальному розмірі 13 849 318, 29 грн на користь юридичних осіб і держави, до складу якого входять 4 виконавчих документи, а саме наказ Господарського суду Кіровоградської області від 08 листопада 2017 року у справі № 912/2584/17 про стягнення 1 148 211, 54 грн на користь Приватного підприємства «Грановіт»; наказ Господарського суду Кіровоградської області від 20 червня 2011 року у справі № 5013/371/11 про стягнення 76 945, 70 грн на користь Управління комунальної власності міської ради м. Кропивницького; наказ Господарського суду Кіровоградської області від 26 лютого 2015 року у справі № 12/58 про стягнення 9 203 572, 22 грн на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

(далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк»); наказ Господарського суду Кіровоградської області від 26 лютого 2015 року у справі № 12/57 про стягнення 2 157 923, 53 грн на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк».

13 травня 2019 року через електронну систему «Сетам» реалізовано нежитлове приміщення, загальною площею 102, 9 кв. м, на АДРЕСА_1 , лот № 343662. Продаж замовлено продавцем, Подільським ВДВС м. Кіровограда ГТУЮ у Кіровоградській області у зведеному виконавчому провадженні № 57487191, боржником є ПП «Юліус», організатором торгів - ДП «Сетам». Переможцем торгів стало ТОВ «Компанія Креатив Імоті».

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає відомостей про нежитлове приміщення, загальною площею 102, 9 кв. м, на

АДРЕСА_1 , як і відомостей про належність цього майна ПП «Юліус».

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на АДРЕСА_1 наявне нерухоме майно, загальною площею 121, 7 кв. м, яке перебуває у спільній частковій власності ПП «Цитрус Лайм» і ОСОБА_1 , по 1/2 частці у кожного.

На розгляді Ленінського районного суду м. Кіровограда перебуває справа № 405/1247/19 за позовом ПП «Юліус Трейд» до ПП «Юліус», ОСОБА_1 , ПП «Цитрус Лайм» про визнання права власності на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 , площею 121, 7 кв. м.

Ухвалами від 19 та 26 квітня 2019 року Ленінський районний суд м. Кіровограда задовольнив заяви ПП «Юліус Трейд» про забезпечення позову у справі № 405/1247/19; наклав арешт на нерухоме майно - нежитлове приміщення (вбудовано-прибудоване), що розташоване на

АДРЕСА_1 , площею 121, 7 кв. м; заборонив Подільському ВДВС м. Кіровограда ГТУЮ у Кіровоградській області, державному виконавцю Подільського ВДВС м. Кіровограда ГТУЮ у Кіровоградській області Трусову Денису Олександровичу, арбітражному керуючому Стіфутіну Ігорю Валерійовичу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-яким способом нежитлового приміщення (вбудовано-прибудованого), що розташоване на АДРЕСА_1 , площею 121, 7 кв. м (102, 9 кв. м); заборонив акредитованим суб`єктам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нежитлового приміщення.

Інформація про накладення арешту та заборони на вчинення дій внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень 22 квітня 2019 року (запис № 31337053) та 10 травня 2019 року (запис № 166062536). Також копії зазначених ухвал направлені до відома Подільському ВДВС м. Кіровограда ГТУЮ у Кіровоградській області, державному виконавцю Трусову Д. О., ДП «Сетам».

Право, застосоване судом

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на час проведення електронних торгів) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 та частиною першою статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно. Виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною на підставі положень цивільного законодавства про недійсність правочину (статті 203 215 ЦК України).

З урахуванням змісту частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, а підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року

у справі № 3-242гс16 сформульовано правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам потрібно встановити, чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення положень закону при проведенні торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання торгів недійсними.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що на електронних торгах реалізовано майно особи, яка не є боржником за виконавчим провадженням.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції врахував, що у листі Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 25 жовтня 2018 року № 1225-5/20, адресованому державному виконавцю Трусову Д. О., зазначено, що ціле вбудовано-прибудоване приміщення, площею 102, 9 кв. м, на АДРЕСА_1 , згідно із наявною інформацією в архіві підприємства станом на 2005 рік, було зареєстровано за ПП «Юліус» на підставі договору купівлі-продажу від 15 серпня 2005 року № 3658.

Також апеляційний суд встановив, що рішенням від 03 жовтня 2012 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у справі № 1111/1408/12 задовольнив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПП «Цитрус Лайм» про поділ майна подружжя, визнав за ОСОБА_1 право власності, зокрема, на 1/2 частку ПП «Цитрус Лайм», в тому числі на 1/2 частку статутного капіталу (статутного фонду) цього підприємства, та на 1/2 частку вбудованого нежитлового приміщення, площею 121, 7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за ПП «Цитрус Лайм». Зазначене судове рішення не оскаржувалося сторонами та набрало законної сили.

Рішенням від 08 серпня 2017 року у справі № 912/2365/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 17 квітня 2018 року, Господарський суд Кіровоградської області задовольнив позов арбітражного керуючого ОСОБА_3 до Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», ПП «Юліус», ПП «Цитрус Лайм», визнав недійсним з моменту вчинення запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію прав власності на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121, 7 кв. м, за ПП «Юліус», визнав недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з відстрочкою платежу, укладений 12 жовтня 2007 року між ПП «Юліус» та ПП «Цитрус Лайм» щодо купівлі-продажу вбудовано-прибудованого нежитлового приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1 , посвідчений 12 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3106.

Зазначеним судовим рішенням встановлено такі обставини. 15 серпня 2005 року територіальна громада м. Кіровограда (продавець) і ПП «Юліус» (покупець) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав, а покупець придбав ціле вбудовано-прибудоване приміщення, площею 102, 9 кв. м, яке знаходиться у м. Кіровограді і складається із залу 49, 3 кв. м, коридору 19, 6 кв. м, кабінету 20, 9 кв. м, підсобного приміщення 13, 1 кв. м. Державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно за ПП «Юліус» проведено 27 червня 2007 року.

До укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15 серпня 2005 року рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 01 червня 2005 року № 766 ПП «Юліус» надано дозвіл на реконструкцію нежитлового приміщення, площею 84, 6 кв. м (до реконструкції), яке знаходиться у нього в користуванні відповідно до договору оренди від 11 грудня 2003 року № 110/17 і належить на праві власності територіальній громаді м. Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради,на АДРЕСА_1 під кафе з добудовою.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю ПП «Юліус» надала дозвіл від 07 червня 2007 року № 35 на виконання робіт з реконструкції нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 під кафе з добудовою.

Згідно з актом державної приймальної комісії від 04 жовтня 2007 року прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт - кафе з добудовою на АДРЕСА_1 . Зазначений акт затверджено рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 08 жовтня 2007 року № 1294.

У жовтні 2007 року Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» здійснило державну реєстрацію прав власності на реконструйоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, загальною площею 121, 7 кв. м, за ПП «Юліус», внаслідок чого до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відповідний запис, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10 жовтня 2007 року № 16237002.

Обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» здійснило державну реєстрацію права власності (внесло запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно) на зазначене нерухоме майно на підставі рішень міськвиконкому від 01 червня 2005 року № 766 та від 08 жовтня 2007 року № 1294 без правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на реконструйований об`єкт, виданого органами місцевого самоврядування.

Отже, у Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» не було підстав, передбачених Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445

(далі - Тимчасове положення), для реєстрації права власності на реконструйоване нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121, 7 кв. м, за ПП «Юліус», тому вчинення такого запису є незаконним.

Встановивши, що відповідно до правовстановлюючих документів ПП «Юліус» не є власником нежитлового приміщення, площею 121, 7 кв. м, господарський суд визнав недійсним з моменту вчинення запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію прав власності на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, загальною площею 121,7 кв. м, за ПП «Юліус» та визнав недійсним договір купівлі-продажу цього приміщення, укладений 12 жовтня 2007 року між ПП «Юліус» і ПП «Цитрус Лайм».

У частинах четвертій, п`ятій статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції врахував преюдиційно встановлені обставини та зробив обґрунтований висновок про те, що приміщення, розташоване на АДРЕСА_1 , площею 102, 9 кв. м та площею 121, 7 кв. м, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна. ПП «Юліус» є власником вбудовано-прибудованого приміщення, площею 102, 9 кв. м, за зазначеною адресою, право власності на яке зареєстроване в порядку, встановленому законом, чинним на час такого набуття права власності.

З наведених підстав апеляційний суд правильно відхилив доводи позивачів про те, що на електронних торгах реалізовано майно особи, яка не є боржником за виконавчим провадженням.Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до вимоги здійснити переоцінку досліджених судом апеляційної інстанції доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України.

Безпідставними також є доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 07 липня 2021 року, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що суди керувалися лише відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не врахували інформацію, викладену в листі Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», про те, що вбудовано-прибудоване приміщення, площею 102, 9 кв. м, на АДРЕСА_1 належить на праві власності ПП «Юліус», а також обставини, встановлені рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08 серпня 2017 року у справі № 912/2365/16, яке набрало законної сили.

На виконання доручень Верховного Суду суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи надав оцінку зазначеним документам та обставинам, викладеним в них, і зробив висновок, що приміщення, розташоване на АДРЕСА_1 , площею 102, 9 кв. м та площею 121, 7 кв. м, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна. Зазначений висновок заявник не спростував.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів - листа Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 25 жовтня 2018 року № 1225-5/20.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно як єдина інформаційна база, яка містить відомості про права на нерухоме майно та їх обтяження, був введений в дію у 2013 році в результаті прийняття Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

До 2013 року реєстрація права власності на майно здійснювалася в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який нині є архівною складовою частиною діючого Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, та на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тож речові права, зареєстровані до 01 січня 2013 року, залишаються дійсними і не потребують повторної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07 липня 2021 року у справі, що переглядається, та від 04 листопада 2021 року у справі № 927/934/20.

Враховуючи, що право власності ПП «Юліус» на спірне нерухоме майно виникло до 01 січня 2013 року та було зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а відтак лист Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 25 жовтня 2018 року № 1225-5/20 є належним та допустим доказом, а інформація, викладена в ньому, узгоджується з обставинами, встановленими рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08 серпня 2017 року у справі № 912/2365/16, що набрало законної сили 23 жовтня 2017 року, яким визнано недійсним з моменту вчинення запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію прав власності на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121, 7 кв. м, за ПП «Юліус», а також визнано недійсним договір купівлі-продажу зазначеного нежитлового приміщення, укладений 12 жовтня 2007 року між ПП «Юліус

та ПП «Цитрус Лайм».

У частині другій статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Згідно з абзацом 3 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.

У справі, що переглядається, відомості про право власності ПП «Юліус» на нежитлове приміщення за зазначеною адресою, загальною площею 102, 9 кв. м, внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно до 01 січня 2013 року й реєстрація таких прав була здійснена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втім таких відомостей немає в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, які є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, є дійсними та актуальними відповідно до статтей 3, 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Первинний запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно про право власності ПП «Юліус» на нежитлове приміщення на

АДРЕСА_1 , загальною площею 121, 7 кв. м, визнано недійсним з моменту його вчинення. Встановлені фактичні обставини в межах господарської справи № 912/2365/16 (незаконність запису про право власності на реконструйоване нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 121, 7 кв. м, за ПП «Юліус» та відчуження цього майна ПП «Цитрус Лайм») мають преюдиційний характер, тому в такому випадку перевага надається чинному запису про реєстрацію права власності на спірне майно в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

На час звернення стягнення на спірне нерухоме майно, зокрема його реалізації на електронних торгах 13 травня 2019 року,ПП «Юліус» було власником нежитлового приміщення, розташованого за зазначеною адресою, площею 102, 9 кв. м, реєстрація права власності на яке здійснена відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, й саме це майно реалізоване на оспорюваних торгах.

Ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені апеляційним судом під час розгляду справи обставини,Верховний Суд не встановив підстав для формування висновку з питань, окреслених заявником у касаційній скарзі, а саме право власності якої особи має перевагу, якщо право власності на один і той же об`єкт нерухомого майна зареєстроване одночасно в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за однією особою, а у Державному реєстрі речових прав нерухоме майно - за іншою особою. Верховний Суд дійшов переконання, що таке питання вирішується залежно від фактичних обставин кожної конкретної справи та з урахуванням наданих учасниками справи доказів.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин справи, що переглядається, та законодавчо визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про невстановлення підстав для задоволення позову про визнання електронних торгів недійсними, оскільки позивачі не довели наявність обставин, які б свідчили про порушення їх прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, з урахуванням того, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судом апеляційної інстанції, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваного судового рішення. Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Підстави для нового розподілу судових витрат не встановлені.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак