Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.11.2020 року у справі №712/3921/20

Постанова

Іменем України

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 712/3921/20

провадження № 61-17327св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Черкаська міська рада,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м.

Черкаси від 25 травня 2020 року у складі судді Троян Т. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у складі колегії суддів:

Нерушак Л. В., Василенко Л. І., Бородійчука В. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради щодо видачі ордера на проживання та укладення договору найму.

На обґрунтування позову зазначив, що у 2013 року він був переведений із прокуратури Корсунь-Шевченківського району Черкаської області для подальшої роботи у прокуратуру Черкаської області.

Рішенням адміністрації ЖПП "Житло сервіс" йому було видано ордер від 24 лютого 2014 року № 180 на проживання в гуртожитку для одиноких по АДРЕСА_1. На підставі вказаного ордера він був зареєстрований за даною адресою, реєстрація діє по теперішній час.

Враховуючи, що гуртожиток знаходився віддалено від роботи, в силу характеру службової діяльності фактичного заселення в кімнату не відбулося. Позивач деякий час проживав на орендованій квартирі.

Разом з тим, за усною домовленістю між ним та адміністрацією ЖПП "Житло сервіс"" сторони погодили, що адміністрація гуртожитку може поселити на місце позивача особу чоловічої статі на підставі договору оренди.

Позивач вказує, що у липні 2014 року він був звільнений із прокуратури Черкаської області на пенсію за вислугою років.

На той час у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області важко хворіла його мати, тому він виїхав за місцем її проживання і тривалий час здійснював догляд за хворою.

Восени 2017 року він повернувся до міста Черкаси та дізнався, що гуртожиток переданий у комунальну власність міста. У 2019 році позивач звернувся до керуючої гуртожитку щодо поселення його в гуртожиток, але дізнався, що у кімнаті № 507 проживає інша особа - ОСОБА_2

ОСОБА_1 зазначає, що на даний час у нього склалися тяжкі обставини, проблеми зі здоров'ям, а тому він орендувати житло можливості не має.

У січні 2020 року позивач звернувся із заявою до міського голови м. Черкаси та просив про скасування рішення щодо видачі ОСОБА_2 ордеру на проживання у гуртожитку та про скасування договору найму житлового приміщення, укладеного з ОСОБА_2. Також просив укласти з ним договір найму згідно до раніше виданого ордеру.

Йому у задоволенні вказаних вимог було відмовлено.

На думку позивача, в період виконання обов'язків піклувальника відносно своєї матері, за ним повинно було б зберігатись житлове приміщення відповідно до закону, а саме - у силу пункту 4 частини 3 статті 71 ЖК України. Тому вважає, що ОСОБА_2 проживає у кімнаті безпідставно, ордер на її ім'я не видавався, договір найму укладений з нею без правових підстав.

З урахуванням викладених обставин просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради щодо видачі ордеру на житлову площу (ліжко-місце) у кімнаті АДРЕСА_2, а також - договір найму ліжко-місця площею 6 кв. м у кімнаті АДРЕСА_2, укладений з ОСОБА_2. Зобов'язати Черкаську міську раду укласти договір найму ліжко-місця у кімнаті АДРЕСА_2 з ОСОБА_1 на підставі виданого йому ордера № 180 від 24 лютого 2014 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2020 року у даній справі скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради щодо видачі ордера на проживання та укладення договору найму ліжко-місця.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції помилково керувався нормами матеріального права, що регулюють правовідносини щодо користування службовим житлом (глава 3 ЖК України), а підлягали до застосування положення глави 4 ЖК України щодо користування гуртожитками. Зазначене, на думку апеляційного суду, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 02 лютого 2021 року заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

09 березня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням адміністрації ЖПП "Житло сервіс" ОСОБА_1 було видано ордер від 24 лютого 2014 року № 180 на проживання в гуртожитку для одиноких по АДРЕСА_1.

На підставі вказаного ордеру ОСОБА_1 зареєструвався за даною адресою та залишався зареєстрованим на час звернення до суду із цим позовом.

Також встановлено, що фактично вселення ОСОБА_1 у кімнату № 507 вищевказаного гуртожитку не відбулось.

У липні 2014 році ОСОБА_1 звільнився з органів прокуратури на пенсію за вислугою років та виїхав проживати за межі м. Черкаси.

Згідно рішення Черкаської міської ради від 18 жовтня 2018 року № 2-3690 ЧД ЖПП "Житло сервіс" передало гуртожиток до комунальної власності м. Черкаси.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 10 вересня 2019 року № 1008 ліжко-місце площею 6 кв. м у гуртожитку в кімнаті АДРЕСА_2 надано ОСОБА_2

02 жовтня 2019 року між Департаментом ЖКК Черкаської міської ради та ОСОБА_2 був укладений договір найму житла, а саме: ліжко-місця площею 6 кв. м у кімнаті АДРЕСА_2, який діє до 01 січня 2024 року. ОСОБА_2 зареєстрована за вказаною адресою з 15 жовтня 2019 року та фактично проживає і оплачує комунальні послуги за всю кімнату та користування ліжко-місцем в гуртожитку, про що свідчить акт від 06 серпня 2019 року.

27 січня 2020 року позивач звернувся до міського голови м. Черкаси щодо укладення з ним договору оренди на підставі ордеру від 24 лютого 2014 року № 180, та просив міського голову про скасування рішення від 10 вересня 2019 року № 1008, яким спірна кімната гуртожитку, передана у користування третій особі - ОСОБА_2.

Згідно відповіді виконавчого комітету Черкаської міської ради від 12 лютого 2020 року № 1032-2 позивачу відмовлено у задоволенні заяви.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення судів першої та касаційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання провести реєстрацію спадкового майна та видати свідоцтво на спадкове майно в касаційному порядку не оскаржуються, а тому у вказаній частині вимог не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини 2 статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає не у повному обсязі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Частиною 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Частиною 1 статті 13 ЦПК України випадках.

Відповідно до частини 1 статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина 1 статті 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини 2 статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина 2 статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов'язки; 2) права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки (стаття 50 ЦПК України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради щодо видачі ОСОБА_2 ордеру на житлову площу (ліжко-місце) у кімнаті АДРЕСА_2, а також - визнати незаконним та скасувати договір найму ліжко-місця площею 6 кв. м у кімнаті АДРЕСА_2, укладений з ОСОБА_2. Також просив зобов'язати Черкаську міську раду укласти договір найму ліжко-місця у кімнаті АДРЕСА_2 з ОСОБА_1 на підставі виданого йому ордера № 180 від 24 лютого 2014 року.

Встановлено, що вимоги позивача направлені, зокрема, на позбавлення ОСОБА_2 права користування ліжко-місцем площею 6 кв. м у кімнаті № 507 у гуртожитку по АДРЕСА_3.

З урахуванням зазначеного належним відповідачем/співвідповідачем у справі, що розглядається, крім Черкаської міської ради, є ОСОБА_2.

Проте, позов у цьому спорі до ОСОБА_2 пред'явлено не було, залучена до участі у розгляді справи в якості відповідача (співвідповідача) вказана особа не була.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів Верховного Суду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Суд апеляційної інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та, дійшовши обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, помилилився щодо мотивів такої відмови.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини 1 статті 409 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун