Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.05.2018 року у справі №2-16/06

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 2-16/16

провадження № 61-1044 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., ЛеськоА.О., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

боржник-ОСОБА_6, стягувач-ОСОБА_7державний виконавець-старший державний виконавець Автозаводського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Кременчук у Полтавській області Загребельний Андрій Юрійович,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу апеляційного суду Полтавської області у складі суддів: Чумак О. В., Обідіної О. І., Прядкіної О. В., від 17 жовтня 2017 року.

Встановив:

У квітні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою на постанови старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Кременчук у Полтавській області Загребельного А. Ю.

Скарга мотивована тим, що постанови державного виконавця є необґрунтованими та винесеними з порушенням норм законодавства, оскільки арешт накладено на все майно боржника.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 серпня 2017 року провадження у справі в частині оскарження постанови старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Кременчук у Полтавській області Загребельного А. Ю. від 16 березня 2017 року про стягнення виконавчого збору закрито. Роз'яснено скаржникові про право на звернення з такою вимогою до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі мотивована тим, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору підлягає оскарженню до відповідного адміністративного суду, а тому не може бути розглянута в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України). Що стосується відмови у задоволенні скарги, суд виходив з того, що судове рішення є обов'язковим до виконання, крім того, судове рішення про знесення самочинної забудови не виконується з 2006 року.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17 жовтня 2017 року ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 серпня 2017 року скасовано в частині відмови в задоволенні скарги ОСОБА_6 щодо оскарження постанови старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Кременчук у Полтавській області Загребельного А. Ю. від 16 березня 2017 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно. Постановлено у цій частині нову ухвалу суду про задоволення скарги ОСОБА_6 щодо оскарження постанови старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Кременчук у Полтавській області Загребельного А. Ю. від 16 березня 2017 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно. Скасовано постанову старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Кременчук у Полтавській області Загребельного А. Ю. від 16 березня 2017 року про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_6 В іншій частині ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 серпня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставини справи, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали. Ураховуючи те, що арешт майна боржника застосовується в разі примусового виконання рішення майнового характеру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що накладення арешту на все майно боржника не сприятиме реальному виконанню судового рішення.

У касаційній скарзі, поданій в листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 жовтня 2017 року і залишити в силі ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 серпня 2017 року.

Правом на подачу відзиву (заперечень) на касаційну скаргу інші учасники справи не скористалися.

Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 грудня 2017 року касаційну скаргу передано на розгляд Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції матеріали справи, задоволено клопотання ОСОБА_7 про зупинення виконання ухвали апеляційного суду, тощо.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до статті 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень;3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частин 2, 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Із матеріалів справи убачається, що в Автозаводському відділі державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавче провадження № 46182481 з примусового виконання виконавчого листа № 2-16/06 виданого 11 квітня 2006 року Автозаводським районним судом м. Кременчука про усунення ОСОБА_6 перешкод в користуванні власністю ОСОБА_7 шляхом знесення за рахунок ОСОБА_6 самовільно здійсненої двоповерхової «А-З» прибудови до будинку по АДРЕСА_1.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16 березня 2017 року державним виконавцем виявлено нерухоме майно, яке належить на праві власності боржнику.

16 березня 2017 року постановою старшого державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ в Полтавській області Загребельного А. Ю., з метою забезпечення реального виконання рішення та стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника.

16 березня 2017 року постановою старшого державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчук ГТУЮ в Полтавській області Загребельного А.Ю. з боржника стягнуто виконавчий збір у сумі 6 400,00 грн.

Розмір витрат виконавчого провадження по знесенню самовільно збудованого нерухомого майна на цей час не встановлено, оскільки не укладено відповідну угоду на виконання таких робіт, йде пошук відповідної організації.

Суд першої інстанції, з урахуванням відсутності встановленого розміру витрат виконавчого провадження по знесенню самовільно збудованого нерухомого майна, помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки, незважаючи на те, що арешт на майно боржника накладено обґрунтовано та з метою забезпечення реального виконання рішення суду, накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно боржника, без визначення конкретного розміру витрат виконавчого провадження, не відповідає засадам співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Задовольняючи скаргу щодо оскарження постанови державного виконавця про накладення арешту на все рухоме майно та нерухоме майно, суд апеляційної інстанції виходив з того, що арешт майна боржника застосовується в разі примусового виконання рішення майнового характеру, а оскільки оскаржувана постанова винесена щодо виконання рішення немайнового характеру, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що накладення арешту на все майно боржника не сприятиме реальному виконанню судового рішення.

Такі висновки суду апеляційної інстанції є також помилковими, оскільки судове рішення є обов'язковим до виконання і виконавець зобов'язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, в тому числі шляхом арешту майна (коштів) боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції про задоволення скарги та скасування помилкової постанови державного виконавця є правильною по суті і законною тому не може бути скасована з одних лише формальних міркувань з огляду на помилкові висновки суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України,

Постановив:

Залишите без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_7.

Залишити без змін ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 жовтня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А.О. Лесько

В.В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик