Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №395/427/17

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 395/427/17

провадження № 61-34427св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - кредитна спілка «Центр фінансових послуг»,

відповідач - ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області у складі судді Забуранного Р. А. від 09 серпня 2017 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Чельник О. І. від 27 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2017 року кредитна спілка «Центр фінансових послуг» (далі - КС «Центр фінансових послуг») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, який уточнила в ході розгляду справи та остаточно просила стягнути з відповідача 45 434 грн 07 коп.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30 березня 2009 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № В-25/0035/09/83/45, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 15 615 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з розрахунку 0,164 % на день, строком до 25 березня 2014 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 45 434 грн, з яких: 11 784 грн 35 коп. - пеня за період з 16 листопада 2010 року по 22 грудня 2011 року; 21 834 грн 72 коп. - несплачені проценти за період з 16 листопада 2010 року по 16 листопада 2013 року; 11 815 грн - заборгованість по тілу кредиту, КС «Центр фінансових послуг» просило позов задовольнити.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС «Центр фінансових послуг» заборгованість у розмірі 33 649 грн 72 коп. за кредитним договором № В-25/0035/09/83/45 від 30 березня 2009 року, яка складається з: 11 815 грн - заборгованість по тілу кредиту, 21 834 грн 72 коп. - заборгованість за відсотками за період з 16 листопада 2010 року по 16 листопада 2013 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачка належним чином не виконала умови укладеного між сторонами кредитного договору, а тому вимоги КС «Центр фінансових послуг» підлягають задоволенню в межах строку позовної давності.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року змінено в частині вирішення позову про відшкодування судових витрат. Рішення суду в частині стягнення тіла кредиту та процентів залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що кінцевим строком виконання договору є 25 березня 2014 року, позовна заява надіслана до суду 23 березня 2017 року, а останній платіж здійснено відповідачем 29 серпня 2016 року, у зв'язку із чим судом першої інстанції правильно задоволено позов про стягнення тіла кредиту та відсотків за період з 16 листопада 2010 року по 16 листопада 2013 року. Разом з тим апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно визначено розмір судового збору з огляду на часткове задоволення позову.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судам попередніх інстанцій не враховано, що останній платіж за договором було здійснено 25 грудня 2010 року і будь-яких інших платежів вона не здійснювала, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати заборгованості за кредитом саме нею (квитанцій, платіжних доручень, інших письмових доказів), у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити за пропуском позовної давності.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову КС «Центр фінансових послуг» про стягнення пені до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Відзив до суду не надходив.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що 30 березня 2009 року між КС «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № В-25/0035/09/83/45, відповідно до умов якого остання отримала кредит на комерційні потреби в сумі 15 615 грн строком по 25 березня 2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами з розрахунку 0,164 % на день; погашення кредиту та сплата процентів здійснюється щомісячно не пізніше 25 числа кожного місяця відповідно до графіку платежів.

Обґрунтовуючи позов, КС «Центр фінансових послуг» посилалася на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 45 434 грн 07 коп., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 11 815 грн 00 коп.; заборгованість за процентами за період з 16 листопада 2010 року по 16 листопада 2013 року - 21 834 грн 72 коп., пеня за період з 16 листопада 2010 року по 22 грудня 2011 року - 11 784 грн 35 коп.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами спірного кредитного договору встановлено щомісячну сплату процентів за кредитом у розмірі 0,164 % на день, який наданий до 25 березня 2014 року.

Судом установлено, що відповідачем періодично у 2009 - 2016 роках сплачувалися платежі на погашення заборгованості за кредитним договором.

З огляду на вказане вище та враховуючи, що кінцевим строком виконання договору є 25 березня 2014 року, проте останній платіж здійснено відповідачем 29 серпня 2016 року, а позовна заява подана до суду 03 квітня 2017 року, тобто в межах позовної давності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення тіла кредиту, а також відсотків, нарахованих за період з 16 листопада 2010 року по 16 листопада 2013 року, тобто за період дії вказаного кредитного договору та в межах позовної давності.

Таким чином доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2017 року було зупинено виконання рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2017 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаних судових рішень підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2017 року в частині вирішення позову кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з тіла кредиту та відсотків залишити без змін.

Поновити виконання рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило