Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.06.2023 року у справі №461/4613/21
Постанова КЦС ВП від 29.06.2023 року у справі №461/4613/21

Постанова

Іменем України

29 червня 2023 року

м. Київ

справа № 461/4613/21

провадження № 61-12742св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції у Львівській області, Львівська обласна прокуратура, держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Телішевський Іван Данилович, та Львівської обласної прокуратури на постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області), Львівської обласної прокуратури, держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями посадових осіб органу державної влади.

На обґрунтування позову посилалася на таке.

23 січня 2019 року за її місцем проживання сталася пожежа, внаслідок якої її квартиру було пошкоджено, а наявне у квартирі майно знищено.

Згідно з довідкою Галицького районного відділу м. Львова Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (далі - Галицьке РВ м. Львова ГУ ДСНС у Львівській області) від 04 лютого 2019 року № 1/92 ймовірною причиною виникнення пожежі могло бути коротке замикання електромережі або необережне поводження з вогнем.

Водночас дійсна причина пожежі (у тому числі і можливий умисний підпал) могла бути встановлена лише шляхом проведення судової пожежно-технічної експертизи.

Також причиною пожежі могло бути неналежне виконання службових обов`язків посадовими особами Львівського комунального підприємства «Цитадель-Центр» щодо утримання будинку, тобто скоєння злочину, передбаченого статтею 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України), чим їй завдано значної майнової шкоди.

На місці події 23 січня 2019 року був присутній слідчий Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області Балущак С. Р., проте він протягом 24 годин після самостійного виявлення обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, відомостей про факт пожежі у Єдиний реєстр досудових розслідувань (далі - ЄРДР) не вніс і досудове розслідування не розпочав.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13 лютого 2019 року її скаргу задоволено, відомості про злочин внесено до ЄРДР за № 12019140050000796 від 21 лютого 2019 року.

На порушення норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) слідчі не проводили слідчих дій, не встановлювали обставин, які входять до предмета доказування, а лише виносили протиправні постанови про відмову у визнанні її потерпілою та про закриття кримінального провадження.

Прокурор у кримінальному провадженні також не проводив слідчих дій, не давав слідчим вказівки (доручення) на проведення слідчих дій, не скасував незаконні постанови слідчих про відмову у визнанні її потерпілою та про закриття кримінального провадження, не вживав належних та своєчасних заходів для продовження строків досудового розслідування.

Зазначеними протиправними діями, бездіяльністю та рішеннями слідчі та прокурори порушили її право на захист, як потерпілої, не встановили причин та обставин пожежі у її квартирі та осіб, з вини яких ця пожежа сталася, а також не встановили розміру завданої майнової шкоди, чим позбавили її права на відшкодування такої шкоди особами, які її завдали.

Протиправними діями, бездіяльністю та рішеннями слідчих і прокурорів у кримінальному провадженні їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у розмірі 1 000 000,00 грн.

З урахуванням наведеного просила стягнути з держави Україна в особі ДКС України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачка не довела належними та допустимими доказами факт завдання їй моральної шкоди, а також не довела причинно-наслідковий зв`язок між діями поліції і прокуратури та настанням негативних наслідків, на які позивачка посилається, обґрунтовуючи завдання їй моральної шкоди.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 червня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнено з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом встановлено факт тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб - органів досудового розслідування та прокуратури, щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за її заявою, неодноразове прийняття слідчими рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявниці демонструє ігнорування її доводів, що в кінцевому підсумку привело до закриття цього кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків такого досудового розслідування, тобто досудове розслідування завершилось без жодних результатів. Тому є безспірним, що такою бездіяльністю права та інтереси позивачки було порушено, а також їй завдано моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн відповідатиме засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У грудні 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Телішевський І. Д., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам, наявних у матеріалах справи, які підтверджують завдання позивачці моральної шкоди, глибину її душевних страждань та переживань, тому визначений судом апеляційної інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є заниженим. Суд апеляційної інстанції не врахував, що розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням конкретних обставин справи у кожній справі. Водночас суд апеляційної інстанції визначив розмір моральної шкоди, взявши до уваги аналогічний розмір відшкодування з іншої справи.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17;

відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування частини третьої статті 23 ЦК України та визначення конкретного розміру чи конкретних меж розмірів грошового відшкодування моральної шкоди.

У січні 2023 року Львівська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що надані позивачкою докази не підтверджують завдання їй відповідачами моральної шкоди.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що постановлення слідчими суддями ухвал, якими зобов`язано відповідачів внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та скасування постанов слідчих про закриття кримінального провадження, про відмову у визнанні позивачку потерпілою, про неналежний розгляд клопотання не є достатньою правовою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів та притягнення їх до цивільно-правової відповідальності.

Як на підставу касаційного оскарження Львівська обласна прокуратура посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17, від 13 березня 2019 року у справі № 454/1462/16, від 23 січня 2019 року у справі № 638/9692/17, від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18, від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16, від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17, від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Телішевський І. Д., на підставах, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2023 року відкрито провадження за касаційною скаргою Львівської обласної прокуратури, на підставі, передбаченій пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Судипопередніх інстанцій встановили, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на квартиру від 25 лютого 2004 року № Г-26211.

23 січня 2019 року сталася пожежа у спільному коридорі квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 .

Факт пожежі підтверджується актом про пожежу від 23 січня 2019 року, складеним комісією Галицького РВ м. Львова ГУ ДСНС у Львівській області, відповідно до якого пожежею знищено речі домашнього вжитку на площі 8 кв. м та пошкоджено стіни і стелю на площі 14 кв. м.

Згідно з довідкою Галицького РВ м. Львова ГУ ДСНС України у Львівській області від 04 лютого 2019 року № 1/92 ймовірною причиною виникнення пожежі може бути або коротке замикання електромережі, або необережне поводження з вогнем.

05 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала заяву до Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області про скоєння злочину за фактом пожежі.

У зв`язку з бездіяльністю посадових осіб Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області 06 лютого 2019 року позивачка подала слідчому судді Галицького районного суду м. Львова скаргу у порядку статті 303 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13 лютого 2019 року скаргу задоволено та зобов`язано уповноважену посадову особу Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області вжити передбачені статтею 214 КПК України заходи щодо реєстрації заяви, поданої 05 лютого 2019 року в ЄРДР.

Відповідно до листа слідчого СВ Галицького ВП ГУ НП у Львівській області Кальки Д. М. від 05 березня 2019 року № 2234/37/09-19 слідчим на підставі зазначеної ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13 лютого 2019 року внесено відомості в ЄРДР за № 12019140050000796 від 21 лютого 2019 року.

21 березня 2019 року ОСОБА_1 подала слідчому Кальці Д. М. клопотання про призначення у кримінальному провадженні судово-пожежно-технічної експертизи для встановлення причини пожежі та судово-будівельно-технічної експертизи для встановлення розміру матеріальної шкоди, завданої пожежею.

З матеріалів кримінального провадження, досліджених у процесі судового розгляду, випливає, що 21 березня 2019 року ОСОБА_1 допитано як свідка у кримінальному провадженні від 21 лютого 2019 року за № 12019140050000796, про що слідчим Калькою Д. М. складено протокол допиту свідка.

Постановою слідчого Кальки Д. М. від 21 березня 2019 року кримінальне провадження було закрите. Про таке процесуальне рішення слідчий Калька Д. М. повідомив ОСОБА_1 листом від 03 квітня 2019 року

№ Оп-160/37109.19.

08 квітня 2019 року ОСОБА_1 подала слідчому судді Галицького районного суду м. Львова скаргу на зазначену постанову.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2019 року постанову слідчого Кальки Д. М. від 21 березня 2019 року про закриття кримінального провадження скасовано.

Листом від 20 травня 2019 року № 5370/37109.09 слідчий Калька Д. М. повідомив, що на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2019 року відновлено кримінальне провадження, досудове розслідування триває, проводяться усі необхідні і можливі слідчі (розшукові) дії, спрямовані на швидке, повне та неупереджене розслідування з метою прийняття законного процесуального рішення у розумні строки.

24 травня 2019 року ОСОБА_1 подала слідчому Кальці Д. М. клопотання, у якому просила надати їй письмове повідомлення про вирішення по суті клопотання від 21 березня 2019 року про призначення судових експертиз, звернувши увагу на те, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2019 року було скасовано постанову про закриття кримінального провадження, зокрема тому, що не проведено судової пожежно-технічної експертизи.

У відповідь на зазначене клопотання слідчий Калька Д. М. надіслав лист від 28 травня 2019 року № Оп-284/3710919 про те, що клопотання долучене до справи та що ОСОБА_1 не є стороною кримінального провадження й не може подавати клопотання.

На таку бездіяльність слідчого Кальки Д. М. 04 червня 2019 року ОСОБА_1 подала до слідчого судді Галицького районного суду м. Львова скаргу.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2019 року скаргу задоволено та зобов`язано слідчого Кальку Д. М. розглянути належним чином клопотання від 21 березня 2019 року про призначення судових експертиз та за результатами такого розгляду постановити процесуальне рішення та повідомити ОСОБА_1 .

Слідчий Калька Д. М. листом від 10 липня 2019 року № 7587/3710919 повідомив ОСОБА_1 , що з урахуванням зазначеної ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова він повторно розглянув клопотання від 21 березня 2019 рку, долучив його до матеріалів кримінального провадження та повідомив, що ОСОБА_1 не є стороною кримінального провадження та не може подавати клопотання.

04 червня 2019 року адвокат Телішевський І. Д. подав слідчому Кальці Д. М. клопотання, разом з документами на підтвердження повноважень представника потерпілого, про надання для ознайомлення та виготовлення фотокопій матеріалів кримінального провадження.

На зазначену заяву слідчий Калька Д. М. надіслав листа від 05 червня 2019 року № 128 Аз/3710919, яким повідомив, що адвокат Телішевський І. Д. не є стороною кримінального провадження та не може ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження.

07 серпня 2019 року слідчий Калька Д. М. видав копію постанови від 26 липня 2019 року про закриття кримінального провадження.

На зазначену постанову про закриття кримінального провадження позивачка подала скаргу слідчому судді Галицького районного суду м. Львова.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27 серпня 2019 року скаргу було задоволено, постанову слідчого Кальки Д. М. від 26 липня 2019 року скасовано.

Листом від 17 вересня 2019 року № 10928/37109199 слідчий Калька Д. М. повідомив позивача та слідчого суддю, що на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 27 серпня 2019 року він відновив кримінальне провадження та що досудове розслідування триває, проводяться необхідні і можливі слідчі (розшукові) дії, спрямовані на швидке, повне та неупереджене розслідування з метою прийняття законного процесуального рішення в розумні строки.

20 вересня 2019 року адвокат Телішевський І. Д. подав слідчому Кальці Д. М. заяву про надання для ознайомлення та виготовлення фотокопій документів, що містяться у матеріалах кримінального провадження, а якщо слідчим відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілою, то надати копію відповідної постанови для оскарження.

Також 20 вересня 2019 року Телішевський І. Д. подав слідчому Кальці Д. М. клопотання про надання письмового повідомлення про вирішення по суті клопотання від 21 березня 2019 року щодо призначення судових експертиз, а в разі відмови надати копію відповідної постанови, а також про призначення судової пожежно-технічної та судової будівельно-технічної експертиз.

На ці заяву та клопотання слідчий Калька Д. М. надав листи від 23 вересня 2019 року № 248Аз/3710919 та від 23 вересня 2019 року № 249Аз/3710919 про те, що адвокат Телішевський І. Д. не є стороною кримінального провадження і не може ні ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження, ні подавати відповідні клопотання.

У зв`язку з наведеним адвокат Телішевський І. Д. 30 вересня 2019 року подав прокурору у кримінальному провадженні клопотання, у якому просив роз`яснити слідчому Кальці Д. М. зміст статті 55 КПК України та зобов`язати його вивчити зміст КПК України в цілому, надати письмове повідомлення про вирішення клопотання від 21.03.2019 р., про призначення судових експертиз та про надання для ознайомлення матеріалів кримінального провадження.

Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 Ваврик В., листом від 03 жовтня 2019 року № 19р-19 скерував клопотання адвоката Телішевського Д. І. начальнику СВ Галицького ВП ГУНПУ у Львівській області.

Листом від 03 жовтня 2019 року № 14.34/106-19-1023вих19 прокурор Ваврик В. за минуванням потреби повернув начальнику СВ Галицького ВП ГУНПУ у Львівській області матеріали кримінального провадження та просив про результати досудового розслідування повідомити Львівську місцеву прокуратуру № 1 до 25 жовтня 2019 року.

У зв`язку з наведеним адвокат Телішевський І. Д. 08 жовтня 2019 року подав слідчому судді Галицького районного суду м. Львова скаргу на бездіяльність прокурора.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2019 року скаргу задоволено, зобов`язано уповноваженого прокурора Львівської місцевої прокуратури № 1 - процесуального керівника у кримінальному провадженні, розглянути у порядку статті 220 КПК України клопотання представника потерпілої ОСОБА_1 та адвоката Телішевського І. Д. від 30 вересня 2019 року, за результатами розгляду винести постанову, копію якої направити заявникові.

07 листопада 2019 року адвокат Телішевський І. Д. подав прокурору в кримінальному провадженні клопотання з вимогою виконати ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2019 року.

Листом від 11 листопада 2019 року № (14-39)230-19 заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 Ваврик В. повідомив адвоката Телішевського І. Д., що на виконання ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2019 року заява (клопотання) адвоката Телішевського І. Д. від 30 вересня 2019 року, подана в інтересах ОСОБА_1 , Львівською місцевою прокуратурою № 1 розглянута та 03 жовтня 2019 року скеровано у Галицький ВП ГУНПУ у Львівській області для розгляду по суті і на підтвердження виконання ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22 жовтня 2019 року скеровує копію супровідного листа від 03 жовтня 2019 року № 19р-19.

Листом від 17 жовтня 2019 року № 259 Аз/3710919 слідчий Калька Д. М. повідомив адвокату Телішевському І. Д., що в межах своєї компетенції він уважно розглянув клопотання від 30 вересня 2019 року, та повідомив, що адвокат Телішевський І. Д. не є стороною кримінального провадження та не може подавати клопотання.

20 грудня 2019 року адвокат Телішевський І. Д. подав слідчому Кальці Д. М. клопотання від 19 грудня 2019 року про призначення судових експертиз: пожежно-технічної та будівельно-технічної, а також клопотання про надання для ознайомлення та виготовлення фотокопій документів матеріалів кримінального провадження, а в разі відмови у визнанні ОСОБА_1 потерпілою, надати копію відповідної постанови для її оскарження.

Оскільки слідчий Калька Д. М. зазначені клопотання не вирішував у встановлений статтею 220 КПК України триденний строк, то адвокат Телішевський І. Д. 27 грудня 2019 року подав скаргу слідчому судді Галицького районного суду м. Львова.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2020 року зобов`язано слідчого розглянути у порядку статті 220 КПК України два клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Телішевського І. Д. від 19 грудня 2019 року, за результатами розгляду винести постанову, копію якої направити заявникові.

На зазначені клопотання слідчий Калька Д. М. надіслав лист від 28 грудня 2019 року № 340Аз/3710919 відповідно до якого, він в межах своєї компетенції розглянув клопотання від 19 грудня 2019 року та долучив до матеріалів кримінального провадження, а також повідомив, що адвокат Телішевський І. Д. не є стороною кримінального провадження та не може подавати клопотання.

Слідчий також долучив до листа копію постанови від 28 грудня 2019 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2020 року постанову слідчого Кальки Д. М. від 28 грудня 2019 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою скасовано.

28 січня 2020 року адвокат Телішевським І. Д. подав слідчому Кальці Д. М. клопотання про виконання ухвал слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2020 року та слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2020 року.

На зазначене клопотання слідчий Калька Д. М. надіслав лист від 28 січня 2020 року № 1310/37/09-20, копію якого надіслав слідчому судді Галицького районного суду м. Львова. У листі слідчий повідомив, що він розглянув ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2020 року про скасування постанови слідчого Кальки Д. М. від 28 грудня 2019 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою і на виконання цієї ухвали повторно виніс постанову від 27 січня 2019 року про відмову у визнанні потерпілою ОСОБА_1 . Також зазначив, що досудове розслідування триває, проводяться необхідні і можливі слідчі дії, спрямовані на швидке, повне, неупереджене розслідування, з метою прийняття законного процесуального рішення у розумні строки.

На клопотання адвоката Телішевського І. Д. від 28 січня 2020 року слідчий Калька Д. М. надав листа від 28 січня 2020 року № 1309/37/09-20, копію якого надіслав слідчому судді Галицького районного суду м. Львова, в якому повідомив, що клопотання адвоката Телішевського І. Д. від 19 грудня 2019 року розглянути у межах статті 220 КПК України неможливо, оскільки адвокат Телішевський І. Д. не є стороною кримінального провадження, про що ним винесена мотивована постанова про відмову у визнанні потерпілою ОСОБА_1 . У листі слідчий Калька Д. М. додатково роз`яснив зміст частини першої статті 220 та пункт 19 статті 3 КПК України. До цього листа слідчий Калька Д. М. долучив копії своїх відповідей на два клопотання Телішевського І. Д. від 20 грудня 2019 року, постанови від 28 грудня 2019 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою, постанови від 27 січня 2020 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою.

На клопотання представника позивача від 28 січня 2020 року слідчий Калька Д. М. надав листа від 11 лютого 2020 року № 18Аз/37/09-20, у якому повідомив, що розглянув це клопотання щодо виконання ухвал слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2020 року та від 13 січня 2020 року, долучив його до матеріалів кримінального провадження, та повідомив, що на виконання цих ухвал на адресу Галицького районного суду м. Львова та на адресу ОСОБА_1 ним скеровано відповіді від 28 січня 2020 року № 1309/37/09-20 та від 28 січня 2020 року № 1310/37/09-20, згідно з якими адвокат Телішевський І. Д. не є стороною кримінального провадження.

На постанову слідчого Кальки Д. М. про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою від 27 січня 2020 року подано скаргу слідчому судді Галицького районного суду м. Львова.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06 лютого 2020 року скаргу задоволено, постанову слідчого Кальки Д. М. від 27 січня 2020 року про відмову у визнанні потерпілим скасовано.

24 лютого 2020 року адвокат Телішевський І.Д. подав слідчому Кальці Д.М. два клопотання: про надання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення та про проведення слідчих дій: допитів свідків, призначення експертиз.

Оскільки слідчий Калька Д. М. у встановлений триденний строк не повідомив про результати вирішення клопотань, Телішевський І. Д. 10 березня 2020 року подав скаргу слідчому судді Галицького районного суду м. Львова.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12 березня 2020 року скаргу на бездіяльність слідчого задоволено та зобов`язано слідчого розглянути по суті кожне з двох клопотань адвоката Телішевського І. Д., який діє в інтересах ОСОБА_1 , відповідно до статті 220 КПК України та про прийняте рішення повідомити скаржника.

На зазначені клопотання слідчий Калька Д. М. надав Телішевському І. Д. лист від 25 лютого 2020 року № 2445/37/01-20 про те, що він розглянув ці клопотання та долучив їх до матеріалів кримінального провадження та з урахуванням ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06 лютого 2020 року, виніс постанову від 20 лютого 2020 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою, повторно роз`яснив зміст частини першої статті 220 та пункт 19 статті 3 КПК України.

Листом від 03 квітня 2020 року № 4345/37/09-20 слідчий Калька Д. М. повідомив, що він уважно розглянув ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12 березня 2020 року про зобов`язання розглянути два клопотання адвоката Телішевського І. Д., на ці клопотання надавалися відповіді від 25 лютого 2020 року з додатком постанови про відмову у визнанні потерпілою ОСОБА_1 , та на виконання ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12 березня 2020 року такі клопотання неможливо розглянути, оскільки він не є стороною кримінального провадження.

На постанову слідчого Кальки Д. М. від 20 лютого 2020 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою 12 березня 2020 року подано скаргу слідчому судді Галицького районного суду м. Львова.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2020 року скаргу задоволено, постанову слідчого Кальки Д. М. від 20 лютого 2020 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою скасовано.

13 травня 2020 року Телішевський І. Д. подав слідчому Кальці Д.М. клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

На зазначене клопотання слідчий Калька Д. М. листом від 15 травня 2020 року № 5937/37/09-20 повідомив, що 13 квітня 2020 року винесено постанову слідчого про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою в кримінальному провадженні.

03 серпня 2020 року Телішевський І. Д. подав клопотання слідчому Божику О. про надання для ознайомлення матеріалів кримінального провадження та про надання копії постанови про закриття кримінального провадження.

Постановою слідчого Божика О. від 07 серпня 2020 року у задоволенні клопотання Телішевського І. Д. від 03 серпня 2020 року про надання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення відмовлено у зв`язку з тим, що останній не є стороною провадження.

Листом від 07 серпня 2020 року № 206Аз/37/09-20 слідчий Божик О. повідомив, що кримінальне провадження закрите і надав копію своєї постанови про закриття кримінального провадження від 07 липня 2020 року.

На зазначену постанову слідчого Божика О. від 07 липня 2020 року про закриття кримінального провадження позивач та її представник подали скаргу слідчому судді Галицького районного суду м. Львова.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25 серпня 2020 року постанову слідчого Божика О. від 07 липня 2020 року про закриття кримінального провадження скасовано.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 01 червня 2020 року у задоволенні клопотання слідчого та прокурора про продовження строків досудового розслідування відмовлено, у зв`язку з тим, що таке клопотання подане слідчим поза межами строку досудового розслідування, який сплив 21 лютого 2020 року

Крім того, позивачка вказує на те, що в межах кримінального провадження було призначено відповідне експертне дослідження, проте таке дослідження не проведено через невиконання слідчим клопотання експерта, зокрема ненадання експерту належних та необхідних матеріалів, а також непроведення слідчим необхідних процесуальних дій.

Наведені обставини підтверджуються долученими до позовної заяви копіями документів, а також дослідженими у процесі судового розгляду матеріалами кримінального провадження.

Зміст процесуальних рішень, а також час та обставини їх ухвалення сторонами процесу не оспорюються. Водночас позивачка зазначає, що вказані обставини, процесуальні рішення та документи свідчать про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог.

Відповідачі зазначають, що наведені документи самі по собі або у своїй сукупності не доводять факт завдання моральної шкоди позивачці.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Підставою для відшкодування шкоди у цій справі є бездіяльність посадових осіб органу досудового розслідування в частині невиконання своїх службових обов`язків, а тому відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «застосовуючи статті 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що позивачці завдано моральної шкоди внаслідок бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури під час досудового розслідування справи за фактом пожежі в квартирі позивачки, яке у подальшому було закрите у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи розумності, виваженості та справедливості, практику Верховного Суду, тривалість кримінального досудового розслідування, обґрунтовано присудив позивачці відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17;

відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо визначення конкретного розміру чи конкретних меж розмірів грошового відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не суперечить зазначеній заявницею постанові Верховного Суду, оскільки суд врахував вимоги щодо визначення розміру завданої моральної шкоди.

Також як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду у побідних правовідносинах, зокрема щодо застосування частини третьої статті 23 ЦК України та визначення Верховним Судом конкретного розміру чи конкретних меж розмірів грошового відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зазначена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновків Верховного Суду) з огляду на те, що судова практика щодо застосування частини третьої статті 23 ЦК України є усталеною.

Наведені заявницею аргументи зводяться до її незгоди із постановою суду апеляційної інстанції.

Водночас суд апеляційної інстанції з`ясував усі доводи позивачки, наведені нею на обґрунтування як обставин завдання, так і розміру моральної шкоди, дослідив надані докази, оцінив їх та визначив конкретний розмір відшкодування моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Щодо доводів касаційної скарги Львівської обласної прокуратури

Як на підставу касаційного оскарження Львівська обласна прокуратура посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 199/1478/17, від 13 березня 2019 року у справі № 454/1462/16, від 23 січня 2019 року у справі № 638/9692/17, від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18, від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16, від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17, відповідно до яких незгода позивача з прийнятими працівниками органів прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.

Висновки у вказаних справах та встановлені судами фактичні обставини є відмінними у порівнянні зі справою, яка переглядається.

У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Однак вирішення питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та визначення її розміру вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів.

Зазначене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19, на який посилається Львівська обласна прокуратура, відповідно до якого при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166 1167 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Телішевський Іван Данилович, та Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

О. В. Ступак

С. Ф. Хопта