Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.05.2021 року у справі №483/1878/17

Постанова

Іменем України

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 483/1878/17

провадження № 61-7257св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "УкрСиббанк",

представник позивача -Гладиш Ярослава Миколаївна,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, від імені яких діє законний представник ОСОБА_4,

представник відповідачів - ОСОБА_5,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Очаківська районна державна адміністрація Миколаївської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, у складі судді Рак Л. М., від 21 січня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О., від 31 березня

2021 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У листопаді 2017 року публічне акціонерне товариство "УкрCиббанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "УкрCиббанк"

(далі - АТ "УкрCиббанк", банк), звернулось до суду з позовом

до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє як законний представник ОСОБА_2 і ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Очаківська районна державна адміністрація Миколаївської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 113307630000, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі

15 тис. доларів США зі сплатою 12,5 % річних. З метою забезпечення виконання ОСОБА_6 умов кредитного договору 16 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, за умовами якого банку передано в іпотеку одноповерховий житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями й спорудами, а також земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 4825180701:03:034:0001, які розташовані по АДРЕСА_1. Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 листопада 2011 року з ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь АТ "УкрСиббанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 19 січня 2010 року в сумі 16 102,86 доларів США.

Позивач вказував, що вказана заборгованість погашена не була. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, у зв'язку з чим постановою державного виконавця від 12 червня 2017 року закінчено виконавче провадження. Вказуючи на те, що заборгованість за вищезазначеним кредитним договором не погашена та її сума станом

на 01 листопада 2017 року становить по кредиту та процентах

31 803,30 доларів США, по пені - 86 673,82 грн, позивач вважав, що є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення вказаної заборгованості спадкоємцями ОСОБА_6.

Посилаючись на зазначені обставини, АТ "УкрCиббанк" просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4825180701:03:034:0001, та розташований на ній житловий будинок АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі боргу за кредитом, що становить

14 759,93 доларів США, заборгованості за відсотками станом на 19 травня 2017 року - 17 043,37 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01 листопада 2016 року по 19 травня 2017 року в сумі 20 994,29 грн, пені за несвоєчасне погашення процентів за період з 01 листопада 2016 року по 19 травня 2017 року - 65 679,53 грн, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною продажу, що буде визначена під час проведення оцінки нерухомості суб'єктом оціночної діяльності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області

від 21 січня 2021 року позов АТ "УкрCиббанк" задоволено у повному обсязі.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором

від 16 квітня 2008 року, що був укладений між АТ "УкрCиббанк"

та ОСОБА_6, а саме на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4825180701:03:034:0001, та одноповерховий житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами

АДРЕСА_1, які прийняті у спадщину ОСОБА_3, ОСОБА_2

та ОСОБА_3, від імені яких діє законний представник

ОСОБА_4, для погашення за рахунок коштів, одержаних від продажу, заборгованості ОСОБА_6 за договором про надання споживчого кредиту № 11330763000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення)

від 16 квітня 2008 року в сумі 31 803,30 доларів США - заборгованість

за кредитом та відсотками, 86 673,82 грн - пеня, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною продажу, що буде визначена під час проведення оцінки нерухомості суб'єктом оціночної діяльності.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6, спадкоємцями якого є його діти, підтверджені належними доказами, а заперечення відповідачів спростовуються обставинами справи та положеннями законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_2,

ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області

від 21 січня 2021 року змінено.

Позов АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 113307630000 від 16 квітня 2008 року, укладеного

між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6, яка становить 15 934,64 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну

ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4825180701:03:034:0001,

та одноповерховий житловий будинок з усіма господарськими

та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, загальною площею

96,00 кв. м, житловою площею 71,10 кв. м, прийнятий у спадщину

ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в межах вартості предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України

"Про іпотеку" за початковою ціною продажу на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Відстрочено виконання судового рішення в частині звернення стягнення

на нерухоме житлове майно на час дії Закону України "Про мораторій

на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів

в іноземній валюті" від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки є таким, що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. Суд апеляційної інстанції вказав, що міськрайонним судом не було враховано у повній мірі правові позиції Верховного Суду щодо нарахування процентів та неустойки після дострокового стягнення кредитором заборгованості, законодавство України щодо застосування мораторію на примусове стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, а також вимоги статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину, тому змінив рішення суду першої інстанції. На думку суду апеляційної інстанції, наявні підстави для застосування Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та відстрочення виконання судового рішення в частині звернення стягнення на нерухоме житлове майно на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки з досліджених доказів слідує, що будинок по АДРЕСА_1 має площу менше 250 кв. м та є єдиним житлом відповідачів. Суд зазначив, що застосування норм Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" щодо земельної ділянки не передбачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3, ОСОБА_2,

ОСОБА_3 - ОСОБА_8 просить скасувати рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 січня

2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами норм матеріального

і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної

інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (пункт 1 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не враховано те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає положенням чинного законодавства, оскільки такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки як реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів не передбачений договором іпотеки. Також заявниця вважає, що судами неправильно застосовано положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу АТ "УкрСиббанк" просить суд закрити касаційне провадження, посилаючись на те, що правовідносини у постанові Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, не є подібними правовідносинам у справі, яка переглядається. У разі відхилення клопотання про закриття касаційного провадження АТ "УкрСиббанк" просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_8 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11330763000, за умовами якого

ОСОБА_6 отримав кредит в сумі 15 тис. доларів США зі сплатою 12,5 % річних строком до 14 квітня 2023 року. Ануїтетний платіж -

185 доларів США.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_6 умов кредитного договору 16 квітня 2008 року між ним та банком укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку передано одноповерховий житловий будинок, загальною площею 96,00 кв. м, житловою площею 71,10 кв. м з усіма господарськими та побутовими будівлями і спорудами, а також земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер undefined, які розташовані по АДРЕСА_1.

За умовами договору іпотеки від 16 квітня 2008 року банк має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення ОСОБА_6 будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечені іпотекою за цим договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства. Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України "Про іпотеку", з інших підстав, передбачених законодавством України.

Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю. Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з заявою-анкетою позичальника від 05 березня 2008 року він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4, діти відсутні.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6 від 16 квітня 2008 року ОСОБА_6 у законному або фактичному шлюбі не перебуває, житловий будинок, який є предметом іпотеки, придбав за гроші, які є його особистою власністю.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області

від 17 листопада 2011 року у справі № 2-16/11 з ОСОБА_6,

ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у солідарному порядку на користь банку стягнуто заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 16 квітня 2008 року № 11330763000 станом на 19 січня 2010 року в сумі

16 102,86 доларів США, що еквівалентно 128 842,14 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 14 759,93 доларів США, заборгованості за відсотками у сумі 1 218,48 доларів США, пені у сумі 124,45 доларів США.

14 березня 2012 року на підставі вищезазначеного рішення суду Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області видано виконавчий лист № 2-16/11.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Постановою головного державного виконавця Очаківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 12 червня 2017 року закрито виконавче провадження № 46107457 з виконання вищевказаного виконавчого листа у зв'язку зі смертю боржника

ОСОБА_6.

Згідно з оригіналом виконавчого листа ОСОБА_6 здійснив частково погашення заборгованості за кредитом на суму 168,22 доларів США.

31 серпня 2017 року банк направив на адресу ОСОБА_4, а також Першої та Другої Очаківських державних нотаріальних контор Миколаївської області вимогу про повернення заборгованості за кредитом та процентами в сумі 31 784,90 доларів США, а також пені в сумі

113 371,41 грн за несвоєчасне повернення кредиту та процентів.

ОСОБА_4 отримала вказану вимогу 09 вересня 2017 року.

Згідно з довідкою-розрахунком банку станом на 01 листопада 2017 року за ОСОБА_6 рахується заборгованість за кредитом у сумі

14 759,93 доларів США, заборгованість за процентами станом на 19 травня 2017 року у сумі 17 043,37 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01 листопада 2016 року по 19 травня 2017 року в сумі

20 994,29 грн, пеня несвоєчасне погашення процентів за період

з 01 листопада 2016 року по 19 травня 2017 року в сумі 65 679,53 грн.

За відомостями Спадкового реєстру станом на 01 лютого 2018 року спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилася.

Згідно зі свідоцтвами про народження ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання від 10 червня

2019 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 з 25 жовтня 2018 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 20 жовтня 2020 року відповідачі та їх законний представник ОСОБА_4 не мають у власності нерухомого майна.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (іпотекою).

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до статей 12,33 Закону України "Про іпотеку" одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України "Про іпотеку".

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судовими

(стаття 16 ЦК України) та позасудовими (статті 17, 18, 19 ЦК України). Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Закон України "Про іпотеку" визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України "Про іпотеку") є реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять yсі права i обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина 2 статті 1220 ЦК України).

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до частини 4 статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частини 4 статті 1268 ЦК України, які передбачають право на відмову від прийняття спадщини.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, якщо боржник та іпотекодавець одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця в разі порушення боржником своїх зобов'язань переходять обов'язки іпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахувавши умови договору іпотеки від 16 квітня 2008 року, суд першої інстанції, з яким в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки боржник неналежним чином виконував умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає сплаті спадкодоємцями боржника, що прийняли спадщину, в межах вартості спадкового майна (предмету іпотеки). Судами правильно враховано, що АТ "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку".

Отже позивач, як іпотекодержатель, на власний розсуд обрав спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах із дотриманням норм законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у частині зміни рішення суду першої інстанції щодо нарахування відсотків і пені після дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, а також у частини застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Аналіз наведеної норми права свідчить, що дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" лише обмежує в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності.

Таким чином, установлений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) в разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове звернення стягнення на майно (відчуження без згоди власника). Крім того, згідно з Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не зупиняє дії інших нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то не може бути підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, а унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на період його чинності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц (провадження № 14-111цс19) зроблено висновок про те, що мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на період його чинності. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

Таким чином, при вирішенні спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки суди повинні враховувати тимчасові обмеження, встановлені Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". При наявності правових підстав для задоволення позову суди визначають, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки -житловий будинок, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний предмет іпотеки є таким, до якого підлягають застосуванню тимчасові обмеження, встановлені Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", та відстрочив виконання судового рішення у частині звернення стягнення на житловий будинок, загальною площею 96,00 кв. м, житловою площею 71,10 кв. м, з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 на період чинності Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця застосовується лише в чітко визначених законодавцем випадках, коли нерухоме житлове майно відповідної площі використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня

2020 року у справі № 644/3116/18, є безпідставним, оскільки висновки судів висловленому Великою Палатою Верховного Суду висновку не суперечать. Підстави для закриття касаційного провадження у справі колегією суддів не встановлено.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції у незміненій під час апеляційного перегляду частині та судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій під час апеляційного перегляду частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області

від 21 січня 2021 року у незміненій під час апеляційного перегляду частині та постанову Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович