Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.04.2018 року у справі №725/3582/17

Постанова

Іменем України

29 травня2019 року

м. Київ

справа № 725/3582/17

провадження № 61-12765св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

Штелик С. П.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Кривцової Крістіни Танасіївни на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 10 січня 2018 року у складі колегії суддів:

Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Половінкіної Н. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Кривцова Крістіна Танасіївна,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У серпні 2017 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області

Кривцової К. Т. про визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Позовна заява мотивована тим, що недієздатна ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє на глибоку розумову відсталість. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 січня 2015 року її визнано недієздатною та призначено її опікуном ОСОБА_1 На підставі розпорядження органу приватизації від 12 травня 2004 року квартира АДРЕСА_1 , була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 У подальшому, рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25 серпня 2016 року № 526/15 надано згоду на укладення договору на припинення права на аліменти на малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з передачею їй права власності на частину квартири АДРЕСА_1 . Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради було надано згоду на укладення договору про виділ часток у вказаній квартирі, при цьому зазначено, що інтереси малолітніх дітей та недієздатної ОСОБА_2 , які зареєстровані за цією адресою, не порушуються. Зазначено про те, що загальна сума заборгованості ОСОБА_4 по сплаті аліментів становить 69 847,46 грн, тому з метою її погашення досягнуто домовленості, що боржник відмовиться від своєї частки у спільній сумісній власності на вказану квартиру. 20 квітня 2017 року приватному нотаріусу Кривцовій К. Т. було подано заяву від ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та від імені і в інтересах недієздатної доньки ОСОБА_2 , неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка діє за згодою своїх представників батьків та ОСОБА_1 , з приводу посвідчення договору про визначення часток у квартирі, належній їм на праві спільної сумісної власності. Постановою приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Кривцової К. Т. від 24 квітня 2017 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вона суперечить вимогам закону. Однак позивачі не погоджуються з відмовою, оскільки ОСОБА_1 не мала наміру укласти з підопічною договір, в результаті вчинення якого її частка у праві спільної сумісної власності зменшилась б. Метою звернення до нотаріуса було посвідчення договору про припинення права на аліменти на двох дітей у зв`язку з передачею на їхню користь права власності на нерухоме майно, тому нотаріусу необхідно було лише визначити частки співвласників у квартирі, з урахуванням того, що один із співвласників згідно статті 190 СК України передає дітям своє право власності на частку квартири з метою припинення права на аліменти.

У зв`язку з викладеним позивачі просили визнати незаконною та скасувати постанову приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Кривцової К. Т. від 24 квітня 2017 року, якою відмовлено у посвідченні договору про визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26 жовтня

2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні правовідносини між сторонами виникли з тих підстав, що ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала намір укласти договір про визначення часток у спільній власності, а саме квартирі АДРЕСА_1 з метою погашення заборгованості ОСОБА_4 по сплаті аліментів у розмірі 69 847,46 грн. Однак відповідно до статей 6 190 СК України такий договір може бути укладено лише з метою припинення права на аліменти на дитину, однак недієздатна ОСОБА_2 на той час уже досягла повноліття та не була дитиною в розумінні положень СК України, тому такий договір опікун не може бути укладений. Крім того, заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 69 847,46 грн у ОСОБА_4 виникла не лише перед недієздатною ОСОБА_2 , але й перед ОСОБА_1 та

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому доводи ОСОБА_1 стосовно того, що вона діяла лише в інтересах дітей, не відповідають дійсності, оскільки в даному випадку вона діяла й у власних інтересах. Зокрема, рішенням органу опіки та піклування від 28 лютого 2017 року №108/5 було надано лише згоду на укладення договору про виділ часток в спільній сумісній власності квартири АДРЕСА_1 , однак орган опіки та піклування не надав дозволу опікуну відмовлятися від майнових прав підопічного, якими у даному випадку є сума заборгованості по сплаті аліментів на утримання недієздатної. За таких обставин нотаріус правомірно відмовив у вчиненні нотаріальної дії.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 задоволено, рішення суду першої інстанції від 26 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконною та скасовано постанову приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області

Кривцової К. Т. від 24 квітня 2017 року, якою відмовлено у посвідченні договору про визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не звернув увагу на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до нотаріуса із заявою про посвідчення договору про визначення часток у квартирі, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, та не дав належної оцінки неправомірним діям нотаріуса щодо відмови у вчиненні такої дії. Вказано, що батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження, а дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.Таким чином, судом необґрунтовано не було взято до уваги рішення органу опіки та піклування про надання згоди на укладення договору на припинення права на аліменти на малолітню ОСОБА_3 та рішення цього ж органу про надання згоди на укладення договору про виділ часток у спірній квартирі та вказано, що інтереси малолітніх дітей та недієздатної ОСОБА_2 , яка на той час була повноліття, не порушуються. Заява ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про посвідчення договору про визначення часток у квартирі АДРЕСА_1 відповідає вимогам закону, тому приватний нотаріус незаконно відмовив у посвідченні вказаного договору. Оскільки, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Кривцова К. Т., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуальногоправа, просила скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Стягнути з позивачів на її користь судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення норм матеріального права скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Вказує, що нотаріуси здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про нотаріат», принесеної присяги, з дотриманням правил професійної етики. Зазначає, що заява ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не відповідала вимогам чинного законодавства, зокрема: заявники звернулися до неї з метою нотаріального посвідчення двох правочинів: договору про визначення часток з подальшим припиненням спільної сумісної власності та договору про передачу частки на майно в рахунок погашення заборгованості по сплаті аліментів, предметом якого була передача у власність неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , частки її батька, у рахунок чого мати ОСОБА_1 відмовиться від майнових прав до нього щодо сплати аліментів та погашення вже існуючої заборгованості з її сплати. Однак суд апеляційної інстанції не звернув у ваги на ту обставину, що ОСОБА_4 мав заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 69 847,46 грн, яка складалася із двох видів платежів: заборгованості зі сплати аліментів на утримання

ОСОБА_1 у розмірі 24 514,70 грн та заборгованості зі сплати аліментів на утримання недієздатної ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_3 у розмірі 45 335,76 грн. Таким чином суд першої інстанції зробив правильний висновок, що мати не може укласти договір про припинення права власності на аліменти повнолітньої недієздатної дочки ОСОБА_2 , опікуном якої вона є, оскільки в такому разі вона буде діяти і в своїх інтересах. Крім того, укладення договору про припинення права на аліменти для недієздатної ОСОБА_2 , яка є повнолітньою, а не дитиною, унеможливить стягнення на її користь несплачених батьком аліментів. Також судом апеляційної інстанції залишено без уваги ту обставину, що орган опіки та піклування надав заявникам дозвіл на виділ часток у вказаній квартирі, а не на визначення розміру часток у спільній сумісній власності, що не є тотожним.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей

(а. с. 5-6).

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 січня 2015 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано недієздатною

(а. с. 14).

Опікуном недієздатної призначено ОСОБА_1 (а. с. 15-16).

12 травня 2004 року Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради було видано свідоцтво про право власності, згідно якого ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 (а. с. 7, 9).

Судом першої інстанції, з оглянутої в судовому засіданні довідки-розрахунку Чернівецького міського відділу ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області від 24 квітня 2017 року, було встановлено, що аліментний борг ОСОБА_4 на утримання двох дітей станом на 24 квітня 2017 року становить 45 332,76 грн (а. с. 52).

Також судом було встановлено, що у ОСОБА_4 є аліментний борг щодо сплати аліментів на утримання ОСОБА_1 у розмірі 24 514,70 грн

(а. с. 51).

20 квітня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , діючи у власних інтересах та від свого імені та від імені недієздатної ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_3 , звернулись до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Кривцової К. Т. із заявою про посвідчення договору про визначення часток у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві спільної сумісної власності.

За результатами розгляду поданої заяви приватним нотаріусом Кривцовою К . Т. 24 квітня 2017 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (а. с. 53). При цьому нотаріус мотивувала постанову тим, що посвідчити договір про визначення часток у спільній сумісній власності на квартиру неможливо, оскільки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є недієздатною, а її опікуном призначено матір ОСОБА_1 , яка згідно статті 68 ЦК України не може укладати з підопічним договори.

Отже судами було встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з тих підстав, що нотаріус відмовився посвідчити договір про визначення часток у спільній сумісній власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин першої-третьої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з частинами першою-третьою статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Отже, судами обох інстанцій було встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , недієздатна ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , та ця квартира перебуває у їх спільній сумісній власності.

20 квітня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , в своїх інтересах та в інтересах обох дітей, звернулися до приватного нотаріуса із заявою про посвідчення договору про визначення часток у спільній сумісній власності.

Однак ОСОБА_2 є недієздатною, а її опікуном призначено ОСОБА_1

Відповідно до статті 68 ЦК України опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички. Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов`язуватися від його імені порукою.

За змістом статей 71-72 ЦК України опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування: 1) відмовитися від майнових прав підопічного; 2) видавати письмові зобов`язання від імені підопічного; 3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; 4) укладати договори щодо іншого цінного майна. Опікун зобов`язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі.

Отже виходячи з аналізу вказаних норм законодавства ОСОБА_1 , яка є опікуном недієздатної дочки ОСОБА_2 та має діяти лиши в її інтересах, не може укладати жодного договору зі своєю підопічною, окрім договорів щодо передання їй майна у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.

ОСОБА_1 стверджувала суду, що вона мала намір укласти договір про визначення часток у квартирі лише з метою погашення суми заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 69 847,46 грн, яка виникла у боржника ОСОБА_4 , оскільки між ними було досягнуто домовленості про те, що він відмовиться від своєї частки у спільній сумісній власності на спільну квартиру, а вона в свою чергу не буде мати до нього претензій щодо погашення заборгованості по аліментам.

Однак, судом першої інстанції було встановлено, що у розмір заборгованості зі сплати аліментів, входила заборгованість зі сплати аліментів, як безпосередньо ОСОБА_1 у розмірі 24 514,70 грн, так і заборгованість зі сплати аліментів на утримання її дочок у розмірі 45 332,76 грн, без визначення частки кожної з них.

Відповідно до частини першої статті 190 Сімейного кодексу України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.

Таким чином, положення зазначеної статті застосовуються виключно з метою припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції встановлено, що недієздатна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття, тому не є дитиною в розумінні положень СК України та договір про припинення права на аліменти для останньої не може бути укладено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та задовольняючи позовні вимоги, на вказані положення законодавства уваги не звернув та дійшов неправильного висновку стосовно того, що опікун недієздатної ОСОБА_2 має право укласти з нею договір про визначення частки майна у їх спільній сумісній власності в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів на її утримання.

Також суд апеляційної інстанції посилаючись на рішення органу опіку і піклування про надання дозволу на вчинення вказаного правочину, не звернув уваги на те, що цим рішенням було надано згоду лише на укладення договору про виділ часток в спільній сумісній власності, а не надано дозволу опікуну відмовитися від майнових прав підопічного, щодо стягнення заборгованості зі сплати аліментів на її утримання.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги

статті 212 ЦПК України 2004 року щодо оцінки доказів і дотримав вимог статті 213 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини у справі та правильно вирішив спір.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на задоволення касаційної скарги, судовий збір, сплачений відповідачем за перегляд справи у суді касаційної скарги підлягає компенсації за рахунок позивача.

Керуючись статтями 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Кривцової Крістіни Танасіївни задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 10 січня 2018 року скасувати, рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 жовтня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) на користь приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Кривцової Крістіни Танасіївни (ІПН - НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1 299,21 грн (одна тисяча двісті дев`яносто дев`ять гривень двадцять одна копійка).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. М. Сімоненко А. А. Калараш А. О. Лесько Є. В. Петров С. П. Штелик