Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.12.2018 року у справі №688/21/17

Постанова

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 688/21/17-ц

провадження № 61-34102св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2017 року у складі судді Стаднічук Н. Л. та на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 12 липня 2017 року у складі суддів: Костенка А. М., Грох Л. М., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються

спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом доОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, у якому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_8 08 лютого 2012 року на будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на ? частину зазначеного будинку в порядку спадкування та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_8 на вказаний будинок.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_8 08 лютого 2012 року на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1, визнано за позивачем право власності на 1/3 частину вказаного будинку, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 61,24 грн судового збору, стягнуто з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на користь позивача по 336,84 грн з кожного судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки спірний будинок належав колгоспному двору, членом якого була і позивач, і цей будинок належав на праві власності в рівних частинах кожному з членів колгоспного двору, то набуття ОСОБА_8 права власності в порядку спадкування за законом на спірний будинок в цілому є незаконним.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12 липня 2017 року рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

У вересні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2017 року та на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 12 липня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2017 року поновлено ОСОБА_6 строк на касаційне оскарження рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2017 року та ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 12 липня 2017 року, відкрито касаційне провадження у даній справу та витребувано з Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області зазначену справу.

25 листопада 2017 року зазначена справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У червні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

На час розгляду касаційної скарги ОСОБА_6 заперечення/відзиви не надходили.

Суди встановили, що згідно записіву погосподарській книзі головою колгоспного двору по АДРЕСА_1 була ОСОБА_10, а членом цього колгоспного двору була її дочка ОСОБА_4

ОСОБА_8 - син ОСОБА_10 вибув з колгоспного двору на постійне проживання у м. Львів у 1987 році, в зв'язку з чим станом на 15 квітня 1991 року втратив право на майно колгоспного двору.

ОСОБА_5 - дочка ОСОБА_10 вибула з колгоспного двору на інше постійне місце проживання 26 жовтня 1988 року та не втратила право власності на майно колгоспного двору.

16 листопада 1989 року на підставі рішення виконавчого комітету Шепетівської районної ради народних депутатів від 17 серпня 1989 року ОСОБА_10 видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_1, який належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_10

Станом на 15 квітня 1991 року право на майно колгоспного двору, в тому числі й на будинок,мали ОСОБА_10, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках по 1/3 частині кожному.

За життя ОСОБА_10 склала заповіт, що посвідчений 26 січня 2011 року секретарем Корчицької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, відповідно до якогозаповіла будинок в рівних частках ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла.

Після смерті ОСОБА_10 спадщину у вигляді будинку прийняв ОСОБА_8, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовилися від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10, подавши 01 листопада 2011 року відповідні заяви до Шепетівської районної державної нотаріальної контори.

08 лютого 2012 року ОСОБА_8 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер.

Після смерті ОСОБА_8 його майно, в тому числі будинок, успадкували його діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як спадкоємці першої черги, однак свідоцтво про право на спадщину на будинок не отримали в зв'язку з наявністю спорущодо нього.

Відповідно до статті 120 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року, яка була чинною до 1991 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться у користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент. А згідно статті 112 цього Кодексу майно може належати на праві спільної власності двом чи кільком громадянам.

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

Частка непрацездатного і неповнолітнього члена колгоспного двору, як зазначено у статті 123 Цивільного кодексуУкраїнської РСР 1963 року в редакції станом на1991 рік, визначається, виходячи з рівного права всіх членів двору на їх спільне майно, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

У разі віднесення господарства до колгоспного двору частини кожного з його членів у спільному майні є рівними.

Установивши, що свідоцтво про право приватної власностіна будинок, який належав колгоспному двору, і частки його членів: ОСОБА_10, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у праві спільної власності є рівними (по 1/3 частині кожному), враховуючи, що на час смерті ОСОБА_10 їй належало право власності лише на 1/3 частку вмайні колгоспного двору, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що до ОСОБА_8 перейшло право власності в порядку спадкування на будинок в цілому незаконно, а відповідно й свідоцтво про право на спадщину на вказаний будинок видано йому неправомірно.

За таких обставин висновки судівпершої та апеляційної інстанцій про визнання за позивачем права власності на 1/3 частину спірного будинку, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину в частині 2/3 частин вказаного будинку є законним та обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права, що виходить за межі компетенції касаційного суду.

Інші доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат