Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.05.2019 року у справі №2-276/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 2-276/2010

провадження № 61-8611 св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - гаражний кооператив "Авіатор", відповідачі, позивачі за зустрічним позовом - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третя особа - Бориспільський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особіо Інспекції державного архітектурно-будівельногоконтролю в Київській області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - державне підприємство Міжнародний аеропорт "Бориспіль",

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року в складі колегії суддів Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Панченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2009 року ГК "Авіатор" звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та просив визнати самочинним будівництвом гараж АДРЕСА_1, ДП МА "Бориспіль", і зобов'язати відповідачів знести зведену ними споруду за власний рахунок.

В обґрунутвання своїх вимог кооператив указував, що відповідачі, будучи членами даного кооперативу, самочинно, без належно затвердженого проєкту, збудували на відведених їм земельних ділянках в кооперативі гараж загальною площею 161,8 м2, у якому крім приміщення гаража побудовані ще інші допоміжні приміщення, та користуються ним за відсутності розробленої та затвердженої проєктно-кошторисної документації. Просив визнати самочинно побудованим гараж АДРЕСА_1, розташований в ГК "Авіатор" за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт "Бориспіль" та зобов'язати відповідачів знести зведену ними споруду за власний рахунок.

У лютому 2009 року ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулися в суд із зустрічним позовом до ГК "Авіатор" і просили визнати за позивачами право власності за зведений ними гараж в судовому порядку, оскільки таке право оспорюється позивачем.

Зазначали, що вони є членами даного кооперативу й мають право власності на побудований ними гараж, оскільки приміщення гаража споруджене на відведених їм для цієї мети земельних ділянках, якими вони користувались раніше.

Указували, що гараж не заважає іншим особам суміжних гаражів та земельних ділянок; вони користуються ним тривалий час та не порушують право користування інших осіб; окрім цього є акт виділення земельної ділянки за 1998 рік під будівництво гаражів.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2010 року в задоволені первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено та визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у рівних частинах за кожним із співвласників право власності на самочинно збудоване приміщення гаража АДРЕСА_1 загальною площею 161,8 м2, до складу якого входять інші допоміжні приміщення, а саме: службове приміщення "1-1", площею 11,1 м2, коридор "1-2 ", площею 2 м2, санвузол "1-3", площею 1,1 м2, санвузол "1-4 ", площею 1,4 м2, склад "1-5 ", площею 3,3 м2, склад "1-6", площею 18,1 м2 та гаражний бокс "1-7", площею 124,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції виходив із того, що самочинне будівництво гаража АДРЕСА_1 здійсненевідповідачами як членами кооперативу з дотриманням будівельних норм та правил, а також за наявності відповідного дозволу з виконанням умов, зазначених в рішенні виконавчного комітету міськради, й не порушує права та законні інтереси користувачів суміжних гаражів і земельних ділянок в кооперативі.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 роук апеляційну скаргу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задоволено частково, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, належним чином не з'ясував, до якої категорії земель за основним цільовим призначенням відноситься земельна ділянка, на якій розташований ГК "Авіатор" та побудований гараж АДРЕСА_1, хто є її власником, чи надавалася у власність або користування відповідачів та ГК "Авіатор" земельна ділянка даної категорії земель, та не вирішив питання про залучення до участі в справі власника (користувача) даної земельної ділянки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19 квітня 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, просять скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідачі вказують, що гаражі побудовані на території кооперативу до того, як відповідна земельна ділянка була надана в користування ДП МА "Бориспіль", а тому права останнього не порушені.

Відзив на касаційну скаргу

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ДП МА "Бориспіль" на дану касаційну скаргу, в якому підприємство просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради народних депутатів Київської області від 06 вересня 1988 року № 130-е ГБК "Авіатор" наданий дозвіл на проведення проєктно-вишукувальних робіт та складання проєктно-кошторисної документації на встановлення гаражів на території авіапідприємства.

Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради народних депутатів Київської області від 02 липня 1991 року № 126 ГБК дозволене будівництво 24 гаражів у цегляному виконанні з умовою, що торцева стіна ряду гаражів була глухою огорожею території ГБК "Авіатор".

ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як члени гаражного кооперативу "Авіатор" самочинно, без належно затвердженого проєкту, побудували на території даного кооперативу приміщення гаража АДРЕСА_1, загальною площею 161,8 м2, в якому крім приміщення гаражного боксу розташовані інші допоміжні приміщення, а саме: службове приміщення "1-1 ", площею 11,1 м2, коридор "1-2", площею 2,0 м2, санвузол "1-3 ", площею 1,1 м2, санвузол "1-4 ", площею 1,4 м2 склад "1-5", площею 3,3 м2, склад "1-6 ", площею 18,1 м2 та гаражний бокс "1-7", площею 124,8 м2.

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001459 від 19 липня 2002 року, виданого Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області на підставі рішення від 10 червня 2002 року № 366, ДП МА "Бориспіль" у постійне користування надана земельна ділянка загальною площею 624,8682 га для експлуатації інженерно-технічних та соціально-побутових об'єктів.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 листопада 2018 року № 144748323 гараж АДРЕСА_1 знаходиться за адресою: ДП МА "Бориспіль".

Відповідно до висновку ТОВ "Агентство землеустрою "Аршин" "Щодо відповідності розташування земельної ділянки в натурі (на місцевості) даним правовстановлюючого документу та фактичною прив'язкою будівлі гаражу", відповідно до якого цегляна будівля (тип: гараж, реєстраційний номер майна: 30797205) розташована на земельній ділянці з кадастровим номером: 3220883200:02:004:0058, площею 518,6847 га, що знаходиться в користуванні ДП МА "Бориспіль" на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-КВ № 001459 від 19 липня 2002 року, виданого Бориспільською РДА за рішенням від 10 червня 2002 року № 366.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищеЗакону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України № 460-IX від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідє зазначеним вимогам закону.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до статтею 15 ЦК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини 1 та 2 статті 11 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року (далі - редакця 1) та частини 1 , 2 , 4 статті 13 ЦПК України в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року (далі - редакція 2).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини 2 статті 119 ЦПК України в редакції 1 та пункти 2, 4 частини 3 статті 175 ЦПК України в редакції 2). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 2 статті 30 ЦПК України в редакції 1 та частина 2 статті 48 ЦПК України в редакції 2). Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина 1 статті 33 ЦПК України в редакції 1 та частина 1 статті 51 ЦПК України в редакції 2).

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04 вересня 2018 року в справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження в справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Предметом первісного позову в даній справі є вимога про знесення самочинно зведених гаражів, а зустрічного - про визнання права власності на ці гаражі, які побудовані на земельній ділянці, належній на праві власності ДП "МА "Бориспіль".

Установивши, що до участі в справі не залучене ДП "МА "Бориспіль" як співвідповідач, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для відмови в задоволенні первісного та зустрічного позовів у даній справі в зв'язку з незалученням до участі в справі належного відповідача.

Посилання відповідачів за первісним позовом на те, що гараж зведений до передачі земельної ділянки в користування ДП МА "Бориспіль", підлягає відхиленню, оскільки не доведене в установленому законом порядку в судах першої та апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною 3 статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук