Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.06.2023 року у справі №199/2786/21
Постанова КЦС ВП від 28.06.2023 року у справі №199/2786/21

Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 199/2786/21

провадження № 61-11705св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року в складі колегії суддів Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова Н. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права іпотеки.

Позов мотивувало тим, що 23 лютого 2007 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 8/2007/840-К/1480-ПР, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 32 600 дол. США в порядку та на умовах, визначених цим договором. З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором того ж дня банк та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 уклали договір іпотеки № 1480-ПР/1, за яким передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 . Вказувало, що 29 квітня 2020 року ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» уклали договір №GK3N216867 про відступлення права вимоги, за яким товариство набуло прав вимоги за вказаними вище кредитним й іпотечним договорами.

Проте у вересні 2020 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» отримало від Міністерства юстиції України наказ №2287/5 від 03 липня 2020 року про задоволення скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чумак Ю. П. щодо скасування рішень №№ 52375880, 52393496 від 27 травня 2020 року та №№ 52073409, 52073440 від 27 квітня 2020 року, нібито прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чумак Ю. П. У зазначеному наказі МЮУ скасувало, зокрема, рішення нотаріуса №52375880 від 27 травня 2020 року, за змістом якого нотаріус скасував відомості про іпотеку квартири АДРЕСА_1 , де іпотекодавцями є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а іпотекодержателем - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

У наказі зазначено, що приватний нотаріус виявила несанкціонований доступ від її імені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з використанням захищеного носія ключової інформації «АЛМАЗ-IK», в результаті чого невідомі особи провели оскаржувані реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна. Також у наказі зазначено, що, по-перше, всупереч вимогам чинного законодавства невідомі особи скасували відомості, які скасуванню не підлягають, без рішення суду, яке скасовує рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а, по-друге, реєстраційні дії вчинені за наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями на підставі документів, які не підтверджували припинення іпотеки щодо квартири № 153 , а саме електронної копії ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року у справі №200/2/19, яка скасовує ухвалу про арешт майна, а не іпотеку щодо квартири №153 , та електронної копії заяви ПАТ «КБ «Надра» щодо припинення іпотеки, в той час як у Державному реєстрі прав вже містились відомості про те, що іпотекодержателем є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

У подальшому Міністерство юстиції України з посиланням на пункт 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказало про неможливість виконання свого наказу №2287/5 від 03 липня 2020 року в частині проведення державної реєстрації іпотеки щодо квартири АДРЕСА_1 (іпотекодавці - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , іпотекодержатель - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: наявна державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 .

Позивач уважав, що внаслідок протиправних дій іпотекодавців щодо відчуження предмета іпотеки він позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок майна, переданого в іпотеку, в зв`язку з чим просив суд ухвалити рішення, яким визнати за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» право іпотеки щодо квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 07 грудня 2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська задовольнив позов та визнав за ТОВ «Фінансова компанія» Довіра та Гарантія» право іпотеки нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2089999712101).

Рішення суд мотивував тим, що наказом № 2287/5 від 03 липня 2020 року Міністерство юстиції України скасувало рішення приватного нотаріуса № 52375880 від 27 травня 2020 року про скасування відомостей про іпотеку квартири АДРЕСА_1 , за якими іпотекодавцями є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а іпотекодержателем - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

При цьому суд установив, що виконати наказ № 2287/5 від 03 липня 2020 року та поновити запис про іпотекодержателя у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Міністерство виконати не має можливості внаслідок зміни власника предмета іпотеки, що свідчить про те, що така іпотека офіційно не визнана й не підтверджена, а право, за захистом якого позивач звернувся до суду, не поновлене.

За встановлених обставин суд уважав очевидним порушення прав позивача з боку відповідачів та зазначив, що позов підлягає задоволенню у спосіб, обраний позивачем для захисту його прав, а саме шляхом визнання права іпотеки.

Заяву ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності суд залишив без задоволення, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався у вересні 2020 року після отримання наказу Міністерства юстиції України.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою від 18 жовтня 2022 року Дніпровський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2021 року та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Постанову мотивував тим, що рішення №52375880 від 27 травня 2020 року, яке Міністерство юстиції України скасувало своїм наказом №2287/5 від 03 липня 2020 року, приватний нотаріус приймав, у тому числі, на підставі заяви ПАТ КБ «Надра» про зняття іпотеки та заборони відчуження майна за договором іпотеки №1480ПР/1 від 23 лютого 2007 року.

Тому за висновком апеляційного суду спірні правовідносини наявні між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і ПАТ КБ «Надра» за договором відступлення прав вимоги з приводу внесення змін попереднім кредитором відомостей про зняття іпотеки та заборону відчуження майна, що виключає порушення прав позивача відповідачами в цій справі.

Колегія суддів зазначила, що порушення прав позивача здійснило саме ПАТ КБ «Надра», за заявою якого вчинялись дії щодо зняття іпотеки та заборони відчуження майна, а неправомірних дій щодо предмета іпотеки з боку відповідачів апеляційний суд не встановив.

За таких обставин колегія суддів зробила висновок, що суд першої інстанції невірно надав оцінку обставинам, які склались між позивачем та відповідачами, між якими спору щодо цивільного інтересу позивача немає, натомість наявним є спір між позивачем та попереднім стягувачем ПАТ КБ «Надра», та відмовила в задоволенні позову в зв`язку з його пред`явленням до неналежних відповідачів.

Аргументи учасників справи

25 листопада 2022 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просило її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Касаційну скаргу позивач мотивував тим, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про пред`явлення позову до неналежних відповідачів та на власний розсуд визначив суб`єктний склад у спірних правовідносинах лише на підставі фіктивного електронного листа ПАТ КБ «Надра» про зняття іпотеки та заборони відчуження майна. Вказує, що суди встановили, що відомості про іпотеку виключені з реєстру на підставі рішення приватного нотаріуса, яке в подальшому скасувало МЮУ як таке, що прийняте невідомими особами внаслідок несанкціонованого втручання, після чого запис про іпотеку підлягав поновленню з моменту вчинення первинного запису про іпотеку. Вважає, що апеляційний суд помилково не застосував положення статті 23 Закону України «Про іпотеку» та безпідставно відмовив у визнанні за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 .

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою від 16 грудня 2022 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу позивача.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16 грудня 2022 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» сплатило судовий збір.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2023 року касаційну скаргу передано судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Ухвалою від 02 березня 2023 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу, оскільки ОСОБА_5 , яка підписала касаційну скаргу, на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» надала копію довіреності від 04 серпня 2022 року, проте не додала докази на підтвердження статусу адвоката.

У зв`язку з невиконанням ухвали Верховного Суду від 02 березня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху ухвалою від 28 березня 2023 року Верховний Суд продовжив строк для усунення недоліків, оскільки подані адвокатом Воронковим О. М., який касаційну скаргу не підписував та не подавав, документи не є такими, що подані на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

На виконання вимог останньої ухвали адвокат Кожина Т. В. подала докази на підтвердження її статусу як адвоката.

Ухвалою від 10 травня 2023 року Верховний Суд:

поновив ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року;

касаційну скаргу в частині посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження повернув особі, яка її подала;

відкрив касаційне провадження в справі в частині посилання на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України;

витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі від 10 травня 2023 року Верховний Суд зазначив, що: «у касаційній скарзі ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» також посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 757/32377/15-ц, від 27 травня 2020 року в справі № 2-879/13 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року № 129/1033/13-ц. Крім цього, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів».

У червні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 23 лютого 2007 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 8/2007/840-К/1480-ПР, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 32 600 дол. США в порядку та на умовах, визначених цим договором.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором того ж дня банк та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 уклали договір іпотеки № 1480-ПР/1, за яким передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

29 квітня 2020 року ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» уклали договір №GK3N216867 про відступлення права вимоги, за яким товариство набуло прав вимоги за вказаними вище кредитним й іпотечним договорами.

У вересні 2020 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» отримало від Міністерства юстиції України наказ №2287/5 від 03 липня 2020 року про задоволення скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чумак Ю. П. щодо скасування рішень №№ 52375880, 52393496 від 27 травня 2020 року та №№ 52073409, 52073440 від 27 квітня 2020 року, нібито прийнятих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чумак Ю. П. У зазначеному наказі МЮУ скасувало, зокрема, рішення нотаріуса №52375880 від 27 травня 2020 року, за змістом якого нотаріус скасував відомості про іпотеку квартири АДРЕСА_1 , де іпотекодавцями є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а іпотекодержателем - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

У наказі зазначено, що приватний нотаріус виявила несанкціонований доступ від її імені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з використанням захищеного носія ключової інформації «АЛМАЗ-IK», в результаті чого невідомі особи провели оскаржувані реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна. Також у наказі зазначено, що, по-перше, всупереч вимогам чинного законодавства невідомі особи скасували відомості, які скасуванню не підлягають, без рішення суду, яке скасовує рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а, по-друге, реєстраційні дії вчинені за наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями на підставі документів, які не підтверджували припинення іпотеки щодо квартири № 153 , а саме електронної копії ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року у справі №200/2/19, яка скасовує ухвалу про арешт майна, а не іпотеку щодо квартири №153 , та електронної копії заяви ПАТ «КБ «Надра» щодо припинення іпотеки, в той час як у Державному реєстрі прав вже містились відомості про те, що іпотекодержателем є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

У подальшому Міністерство юстиції України з посиланням на пункт 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказало про неможливість виконання свого наказу №2287/5 від 03 липня 2020 року в частині проведення державної реєстрації іпотеки щодо квартири АДРЕСА_1 (іпотекодавці - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , іпотекодержатель - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: наявна державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 , яка проведена на підставі договору купівлі-продажу від 29 травня 2020 року.

Позиція Верховного Суду

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та в яких межах.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції є ухвалення цим судом рішення без додержання норм матеріального або процесуального права, і такий висновок має робитися судом апеляційної інстанції тільки у тому разі, якщо судове рішення суду першої інстанції переглядається по суті. Якщо в певній частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується в апеляційному порядку, то це не є підставою для його скасування із вказівкою про це в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції. Тобто, якщо в певній частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується в апеляційному порядку, то в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути вказано, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, в якій саме частині судове рішення суду першої інстанції скасовано (змінено або залишено без змін) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 761/6295/17, провадження № 61-3830св19).

У справі, що переглядається:

ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» пред`явила позов про визнання права іпотеки на нерухоме майно до трьох відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

зміст і характер відносин між учасниками справи з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи свідчать, що спір у справі виник між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» як особою, яка вважає себе іпотекодержателем, та ОСОБА_3 як власницею нерухомого майна, про визнання права іпотеки на яке позивач просить суд;

рішенням суду першої інстанції задоволено позов та визнано за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» право іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 ;

апеляційну скаргу на рішення місцевого суду подала лише ОСОБА_1 . Інші відповідачі, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , своїм правом на подання апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги не скористалися. Така процесуальна поведінка відповідачів свідчить про їх повну згоду з рішенням суду першої інстанції;

апеляційний суд у порушення вимог статті 367 ЦПК України зробив помилковий висновок про можливість перегляду та скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2021 року в цілому за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , у зв`язку з чим передчасно вважав наявними підстави для відмови в задоволенні позову ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» в повному обсязі.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409,411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З прийняттям постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року втрачає законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук