Історія справи

Постанова

Іменем України

28 травня 2018 року

м. Київ

справа № 642/1463/17

провадження № 61-10527св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 2 серпня 2017 року в складі судді Скляренка С. О. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 рокупублічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 6 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ СР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого АКБСР «Укрсоцбанк» ОСОБА_4 надано кредит у розмірі 34 952,00 дол. США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором, 6 серпня 2008 року банком був укладений договір поруки з ОСОБА_5, відповідно до умов якого останній зобов'язався солідарно відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_4 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

Відповідачам направлялися вимоги про погашення заборгованості, однак станом на 14 лютого 2017 року вимоги банку залишені без задоволення, заборгованість ОСОБА_4 з повернення кредитних коштів та процентів, нарахованих за кредитом, становить 56 789,39 дол. США.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 2 серпня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк»заборгованість в розмірі 56 789,39 дол. США, з яких: сума заборгованості за кредитом - 30 107,29 дол. США, сума заборгованості за відсотками - 26 682,10 дол. США.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрати зі сплати судового збору у сумі 22 909,89 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі не виконали своїх зобов'язань за укладеними з позивачем договорами, тому є підстави для стягнення з них заборгованості за кредитним договором.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року заочне рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 56 789,39 дол. США скасовано, у позові в цій частині відмовлено.

Заочне рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрат зі сплати судового збору у сумі 22 909,89 грн скасовано.

Стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати, понесені ним зі плати судового збору у сумі 8 100,00 грн.

У іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів банком подано поза межами строку для пред'явлення вимоги про погашення заборгованості до поручителя.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалені у справі рішення в частині позову до нього скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У іншій частині ухвалені в справі судові рішення не оскаржуються та, відповідно, в касаційному порядку не переглядаються.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що незважаючи на зазначення суми кредиту у валютному еквіваленті, грошові кошти були надані у гривні, при цьому суди не встановили наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями. Суди не врахували, що позивач звернувся до суду з позовом поза межами позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Суд установив, що 6 серпня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого АКБ СР «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 34 952,00 дол. США.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 34 952,00 дол. США.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором 6 серпня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_5 як поручитель поручається за виконання позичальником обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Свої зобов'язання банк виконав, надав грошові кошти позичальникові, що підтверджується заявою на видачу готівки.

ОСОБА_4 свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 14 лютого 2017 року утворилася заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом - 30 107,29 дол. США, сума заборгованості за відсотками - 26 682,10 дол. США.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14.

Ураховуючи наведене, приймаючи до уваги, що до правовідносин у справі застосовується строк позовної давності у три роки та те, що сторони не домовлялись про його збільшення, суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності почався з вересня 2015 року і закінчився у вересні 2018 року.

Таким чином, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором від 6 серпня 2008 року.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про сплив позовної давності необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи.

Посилання в касаційній скарзі ОСОБА_4 на те, що він отримав кредит у гривні, у позивача відсутня ліцензія на видачу грошових коштів в іноземній валюті є безпідставними, оскільки не доведені належними та допустимими доказами.

Доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції спростовуються наявністю документів про повідомленням ОСОБА_4 та його адвоката ОСОБА_6

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині позову до ОСОБА_4 - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 3 березня 2018 року зупинено виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 2 серпня 2017 року та постанови Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити виконання (дію) цих рішень.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 2 серпня 2017 року у незміненій частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року в частині позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 залишити без змін.

Поновити виконання (дію) заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 2 серпня 2017 року та постанови Апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В.С. Висоцька

С.П.Штелик