Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.11.2019 року у справі №354/425/19

Постанова

Іменем України

25 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 354/425/19-ц

провадження № 61-18344 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури,

відповідачі: ОСОБА_1, Ворохтянська селищна рада Яремчанської міської ради Івано-Франківської області,

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Максюти І. О.,

Фединяка В. Д., Матківського Р. Й.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання рішень селищної ради та свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсними, повернення земельної ділянки у власність територіальної громади.

Позовна заява мотивована тим, що Надвірнянською місцевою прокуратурою під час вивчення матеріалів кримінального провадження № 42017090000000166 від 10 листопада 2017 року встановлено порушення вимог земельного та водного законодавства під час відведення Ворохтянською селищною радою земельної ділянки у власність

ОСОБА_1, кадастровий номер 26110400300:21:008:0469, площею

0,8554 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої частково у межах прибережної захисної смуги річки Прут на території смт. Ворохта Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, що суперечить інтересам територіальної громади, а витребування таких земель із приватної власності становить суспільний інтерес.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області не має повноважень на звернення до суду, а тому прокурор виступає як позивач.

З урахуванням викладеного, посилаючись на статтю 131-1 Конституції України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру",заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури просив суд визнати рішення Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та свідоцтво про право власності на земельну ділянку недійсними, повернення земельної ділянки у власність територіальної громади.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 червня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури до Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання рішень селищної ради та свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсними, повернення земельної ділянки у власність територіальної громади та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 липня 2019 року позовну заяву заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури до Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання рішень селищної ради та свідоцтво про право власності на земельну ділянку недійсними, повернення земельної ділянки у власність територіальної громади залишено без розгляду.

Розглянувши клопотання ОСОБА_1, залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції послався на положення статті 131-1 Конституції України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", частини 3 -5 статті 56 257 ЦПК України та зазначив, що прокурор неналежно обґрунтував та довів підстави звернення до суду з позовом, а саме чи діяв прокурор самостійно із набуттям статусу позивача, чи в інтересах держави при відсутності відповідного органу, який має відповідні повноваження на представництво інтересів держави, але неналежним чином їх здійснює, чи діяв від імені органу, у якого відсутні повноваження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури задоволено. Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 23 липня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до положень частин 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" і статті 56 ЦПК України прокурором обґрунтовано підстави пред'явлення позову до суду. Також зазначив, що не можуть бути підставами для залишення позову без розгляду висновки суду першої інстанції про те, що прокурором у позові не зазначено, яка частина земельної ділянки

є прибережною захисною смугою, що надало б можливість чітко визначити, чиї права порушені у даному спорі, а також про те, що рішення органу місцевого самоврядування є актом одноразового застосування і вичерпало свою дію після виконання, тому не підлягає скасуванню чи зміні. Ці обставини стосуються суті спору і їм надається відповідна оцінка судом лише при ухваленні рішення по суті відповідно до позовних вимог. Також суд всупереч завданням цивільного судочинства, визначеним положеннями статті 2 ЦПК України, безпідставно зазначив, що прокурором може бути поданий цей позов лише у межах кримінального провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись порушення норм процесуального права, залишити

в силі увалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 21 жовтня 2019 року касаційне провадження у зазначеній справі відкрито та витребувано її з суду першої інстанції.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури, звертаючись до суду з позовом, фактично захищає

в якості державних інтересів право територіальної громади на розпорядження земельними ділянками. Вважають, що особа, яка має право звернутись до суду з позовом в інтересах територіальної громади, є виконавчий орган сільських, селищних, міських рад, а не прокуратура. При цьому, ОСОБА_1 посилалась на правові позиції Верховного Суду та прецеденту практику Європейського суду з прав людини.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 непідлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду

є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з частиною 4 статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21,6.22 постанови

від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), у пунктах 4.19,4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження №№ 12-245гс18).

Держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови

від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді

у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру").

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором

у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший-третій частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Вказаним положенням кореспондують відповідні норми ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина 4 статті 56 ЦПК України).

Системне тлумачення вищевказаних положеньзакону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з частиною 5 статті 175 ЦПК України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру": прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Прокурор пред'явив позов до Ворохтянської селищної ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_1 про визнання рішень селищної ради та свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсними, повернення земельної ділянки у власність територіальної громади, і на виконання зазначених вимог ЦПК України, абзацу першого частини 3 , абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"

у позовній заяві обґрунтував, на його думку, що спірним рішенням Ворохтянської селищної ради від 27 травня 2015 року № 397-32/2015

ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою та надано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,8554 га, кадастровий номер 2undefined, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована у мажах прибережної захисної смуги річки Прут, чим порушено інтереси держави та суспільства.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, захищає в якості державних інтересів право територіальної громади на розпорядження земельними ділянками (навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).

При цьому заступник керівника місцевої прокуратури у позовній заяві зазначав, що у силу частини 2 статті 56 ЦПК України набуває статусу позивача, так як до повноважень Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, як органу уповноваженого державою здійснювати функції контролю за цією категорією земель, не віднесено подачу вищезазначеного предмета позову до суду.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що заступник керівника місцевої прокуратури зазначив у позовній заяві підставу для здійснення ним представництва, отже виконав вимогу частини 5 статті 175 ЦПК України, надав докази на підтвердження цієї підстави представництва, дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду і повернув справу для продовження розгляду.

Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним і не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм а процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник