Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.09.2023 року у справі №760/9441/22
Постанова КЦС ВП від 27.09.2023 року у справі №760/9441/22

Постанова

Іменем України

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 760/9441/22

провадження № 61-3134св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: головний державний виконавець Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасов Євген Володимирович, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойчук Наталії Петрівни на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року у складі судді Калініченко О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 рокуу складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В.,

Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - Бойчук Н. П. звернулася до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Солом`янського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Є. В., заінтересована особа: ОСОБА_2 , у якій просила визнати незаконною та скасувати постанову від 13 грудня 2021 року про передачу виконавчого провадження № 60640079 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Скарга мотивована тим, що передаючи виконавче провадження, державний виконавець дійшов висновку про непроживання боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі (акт державного виконавця від 19 жовтня 2020 року). Адресою місця проживання боржника є: АДРЕСА_1 (акт державного виконавця від 09 грудня 2021 року, заява представника боржника

Лихвара В. А. від 01 грудня 2021 року).

Однак заявник вважає, що державний виконавець не виконав обов`язку щодо перевірки наявності боржника, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до іншого відділу державної виконавчої служби шляхом здійснення доручення відповідному органу державної виконавчої служби щодо перевірки місця проживання/перебування боржника у виконавчому провадженні за вказаною адресою.

Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що боржник неодноразово надавав інформацію про зміну місця проживання, зокрема, боржник на адресу державного виконавця надсилав повідомлення про неможливість виконання рішення у зв`язку з перебуванням дочки на навчанні або їхнім відпочинком в м. Одеса.

В той же час, згідно виконавчого документу місцем проживання боржника, за яким рішенням суду визначене місце проживання доньки, є: АДРЕСА_2 . За цією ж адресою боржнику надсилається поштова кореспонденція як державним виконавцем, так і стягувачем, яка ним отримується.

До того ж, в матеріалах виконавчого провадження відсутні документи відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», з яких державний виконавиць міг би встановити місце проживання боржника у с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області.

Постановлення державним виконавцем оскаржуваної постанови призвело до штучного затягування виконання судового рішення, чим порушуються права ОСОБА_1 як стягувача у виконавчому провадженні, а також права доньки на спілкування з матір`ю та участь останньої у вихованні доньки.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог законодавства, а тому оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.

Права заявниці жодним чином не були порушені на момент як звернення до суду, так і розгляду скарги навіть з урахуванням того, що постановою головного державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Зеленевича О.В. виконавче провадження № 60640079 було передано Солом`янському відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката

Бойчук Н. П. на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бойчук Н. П., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Підставою касаційного оскарження заявники зазначають порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі

№ 380/9335/20, від 30 січня 2023 року у справі № 569/6883/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що Інструкція з організації примусового виконання рішень визначає порядок передачі виконавчих проваджень іншому відділу ДВС у випадку зміни місця проживання, перебування, роботи боржника або місця знаходження його майна, але право вибору між кількома органами державної виконавчої служби у випадку коли майно боржника чи його місце проживання, чи місце роботи останнього розташовані на територіях, на які поширюється компетенція різних органів державної виконавчої служби, належить саме стягувачу.

Саме таке тлумачення положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання надає юридичної визначеності та дотримання прав сторін у виконавчому провадженні.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що лише стягувачу належить право вибору пред`явлення виконавчого документа до виконання та лише за заявою стягувача допускається передача виконавчого документа для виконання іншому виконавцю, органу тощо. Передача виконавчого документа без згоди стягувача є порушенням прав стягувача при примусовому виконанні.

Крім того, суди не врахували, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо фізичної особи-боржника має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України «про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення.

Також зазначає, що суди попередніх інстанцій при оцінці дій державного виконавця не застосували до спірних правовідносин положення наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міністерства юстиції України №628/6 від 03 червня 2021 року «Про затвердження переліків населених пунктів у межах відповідних районів Київської області», статті першої Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до невірних висновків про законність оскаржуваної постанови.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник боржника ОСОБА_2 - адвокат Лихвар В. А. просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Зазначає, що державний виконавець встановив, що боржник разом з дитиною проживає за іншою адресою, ніж адреса його реєстрації, а також врахував, що спілкування та виховання доньки у будь-якому випадку має розпочинатись за місцем проживання доньки з врахуванням її інтересів, а тому оскаржувана постанова державного виконавця є законною.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойки Л. Р. від 19 листопада 2019 року за заявою стягувача на його вибір саме за місцем проживання боржника було відкрито виконавче провадження №60640079 з примусового виконання виконавчого листа №760/18121/16-ц, виданого 13 листопада 2019 року Київським апеляційним судом, яким визначено ОСОБА_1 способи участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення зустрічей з дитиною.

Згідно відомостей, вказаних у виконавчому документі, місцем проживання боржника є адреса: АДРЕСА_2 .

01 грудня 2021 року представником боржника ОСОБА_2 -

Лихварем В. А. повідомлено Солом`янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що ОСОБА_2 разом зі своєю сім`єю, у тому числі з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Відповідно до акту державного виконавця від 19 жовтня 2020 року встановлено, що ОСОБА_2 за адресою:

АДРЕСА_2 не проживає.

За змістом акту державного виконавця від 01 грудня 2021 року,

ОСОБА_2 разом зі своєю сім`єю проживає за адресою:

АДРЕСА_1 на постійній основі. Факт проживання підтвердили ОСОБА_7 , ОСОБА_8

09 грудня 2021 року в.о. начальника Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Москаленко Ольга направила до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлення №173203 (173205), в якому зазначила, що при проведенні виконавчих дій, зокрема щодо виконання виконавчого листа

№760/18121/16-ц, виданого 13 листопада 2019 року Солом`янським районним судом м. Києва, у виконавчому провадженні №60640079 встановлено зміну місця проживання боржника.

Постановою головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Є. В. від 13 грудня 2021 року виконавче провадження №60640079 передано до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Постановою державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08 лютого

2022 року матеріали виконавчого провадження №60640079 передано до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Постановою державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07 вересня 2022 року матеріали виконавчого провадження №60640079 передано до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за заявою стягувача.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що вони є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Судами установлено, що постановою головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойки Л. Р.

від 19 листопада 2019 року за заявою стягувача на його вибір саме за місцем проживання боржника було відкрито виконавче провадження №60640079 з примусового виконання виконавчого листа №760/18121/16-ц, виданого

13 листопада 2019 року Київським апеляційним судом, яким визначено ОСОБА_1 способи участі у спілкуванні та вихованні доньки

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення зустрічей з дитиною.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

01 грудня 2021 року представником боржника ОСОБА_2 -

Лихварем В. А. повідомлено Солом`янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що ОСОБА_2 разом зі своєю сім`єю, у тому числі з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у будинку, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Відповідно до акту державного виконавця від 19 жовтня 2020 року встановлено, що ОСОБА_2 за адресою:

АДРЕСА_2 не проживає.

За змістом акту державного виконавця від 01 грудня 2021 року,

ОСОБА_2 разом зі своєю сім`єю проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постійній основі. Факт проживання підтвердили ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8

09 грудня 2021 року в.о. начальника Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Москаленко Ольга направила до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлення №173203 (173205), в якому зазначила, що при проведенні виконавчих дій, зокрема щодо виконання виконавчого листа

№760/18121/16-ц, виданого 13 листопада 2019 року Солом`янським районним судом м. Києва, у виконавчому провадженні №60640079 встановлено зміну місця проживання боржника.

Постановою головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черкасова Є. В. від 13 грудня 2021 року виконавче провадження №60640079 передано до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Згідно з пунктом 6 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня

2012 року № 512/5 в чинній на час постановлення оскаржуваної постанови державного виконавця редакції, виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Відповідно до підпункту 7 розділу V Інструкції передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 6 цього розділу, - за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження.

За правилами пункту 12 розділу ІІІ Інструкції державний виконавець може вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, у разі якщо, зокрема, стало відомо про зміну місця проживання чи місцезнаходження боржника.

Про проведення державним виконавцем виконавчих дій орган державної виконавчої служби зобов`язаний повідомити орган державної виконавчої служби, на території якого будуть проводиться виконавчі дії, до початку проведення таких дій.

У повідомленні про вчинення виконавчих дій зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця, яким будуть проводитись виконавчі дії; номер виконавчого провадження; дата, час та місце проведення виконавчих дій; виконавчі дії.

Вказані вимоги були дотримані, що підтверджується наявністю в матеріалах виконавчого провадження відповідного повідомлення.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що матеріалами справи доведено належність підстав для державного виконавця в межах його повноважень для передачі виконавчого провадження до іншого органу державної виконавчої служби.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 рокуу справі № 711/8351/20 (провадження № 61-5340св22).

Окрім того, як установлено з матеріалів справи, виконавче провадження за заявою ОСОБА_1 відповідно до постанови державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07 вересня 2022 року матеріали виконавчого провадження №60640079 передано до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги з тих підстав, що ОСОБА_1 не доведено порушення під час виконання рішення суду її прав, оскільки всі дії державного виконавця були направлені виключно на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20, від 30 січня 2023 року у справі № 569/6883/21, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Так, предметом розгляду у справі № 569/6883/21, провадження

№ 61-14877св21, було визнання протиправними дії (бездіяльність) приватного виконавця щодо повернення до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) виконавчого провадження № 60851924 без прийняття до виконання.

При цьому, у вказаній постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 рокусуд касаційної інстанції встановив, що «…Застосування правила щодо обов`язкового передання виконавчого провадження від приватного виконавця до державного і навпаки призведе до порушення основоположного принципу диспозитивності, порушення права стягувача на вибір виконавця, передбаченого законом».

Крім того, предметом розгляду у справі № 380/9335/20, провадження

№ К/9901/6782/21, було визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця від 01 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу про стягнення заборгованості.Задовольняючи позов, суди у вказаній справи виходили з того, що за відсутності доказів проживання та наявності майна у позивача як боржника у виконавчому провадженні №62917530 у місті Києві, тобто у виконавчому окрузі, на території якого здійснює діяльність відповідач, у відповідача не було правових підстав для прийняття до виконання виконавчого документа шляхом прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 01 вересня 2020 року №62917530.

Верховний Суд у справі № 380/9335/20 виснував, що примусове виконання рішень має бути певним чином наближеним, прив`язаним до місця проживання/перебування боржника що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасника виконавчого провадження.

При цьому Верховний Суд враховував, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено право стягувача обирати місця відкриття виконавчого провадження між органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, але наголошував, що таке право не має нівелювати права боржника, передбачені статтею 19 Закону.

При цьому Верховний Суд звертав увагу на те, що частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, у справах, на які посилається заявник у касаційній скарзі, містяться різні фактичні обставини у порівнянні зі справою, яка переглядається.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Переглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойчук Наталії Петрівни залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович