Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.09.2025 року у справі №761/13905/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 761/13905/20

провадження № 61-11672св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Леся Євгенівна,

заінтересовані особи (стягувачі): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 рок у складі судді Ткач М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 роки у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - АТ «Банк «Фінанси та Кредит») в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулося до суду зі скаргою про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківського ВДВС у м. Києві) Мороз Л. Є. та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересовані особи (стягувачі) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Скаргу обґрунтовувало тим, що на примусовому виконанні Шевченківського ВДВС у м. Києві перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, з виконання виконавчого листа № 761/13905/20 про зобов`язання АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії щодо виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомості про обтяження квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вказувало, що 27 грудня 2023 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було направлено на адресу Шевченківського ВДВС у м. Києві заяву про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, на підставі положень пункту 4 частини першої статі 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

У той же час, державним виконавцем не вчинено дій щодо закінчення виконавчого провадження, чим, на думку заявника, допущено протиправну бездіяльність.

Посилаючись на викладене АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві щодо не вчинення дій, передбачених пунктом 4 частини першої та частини четвертої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов`язати державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Мороз Л. Є. вжити заходів щодо закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та направити постанову про закінчення виконавчого провадження і виконавчий документ до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення АТ «Банк «Фінанси та кредит» для подальшого виконання у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року у задоволенні скарги АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» тобто посадова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (фізична особа), яка уповноважена здійснювати процедуру управління з ліквідації банку, а не сама юридична особа - АТ «Банк «Фінанси та Кредит», то у державного виконавця не було підстав для застосування положень пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 761/13905/20.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року апеляційну скаргу АТ «Банк «Фінанси та Кредит» залишено без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року - без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги та виходила із того, що доводи апеляційної скарги скаржника не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали суду, та фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається скаржник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У серпні 2024 року АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 роки, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги його скарги.

Підставою касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заявник зазначає, що суди попередніх інстанції порушили норми матеріального права, а саме: пункти 3, 7 частини другої статті 46, статтю 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пункт 4 частини один статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та норми процесуального права - в частині дослідження та оцінки доказів у справі відповідно до статей 89 229 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- не врахували, що у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація/запроваджена ліквідація, своїх зобов`язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є пріоритетними відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах;

- не звернули увагу на те, що зазначення у виконавчому документі коду ЄДРПОУ неплатоспроможного банку та такої конструкції як особа - АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його ліквідацію не змінює суті самого виконавчого документа, за яким боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є саме юридична особа - АТ «Банк «Фінанси та Кредит», а представником цього банку є уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його ліквідацію;

- не врахували, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рішенням останнього виконує повноваження органу управління банку, у якому введено тимчасову адміністрацію чи який перебуває на стадії ліквідації, може діяти як представник Фонду, або представник банку, але не може бути стороною справи як самостійна особа;

- безпідставно послались на висновки Верховного Суду у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 761/24136/15, тощо.

Також у касаційній скарзі заявник виклав клопотання про поновлення йому строку на касаційне оскарження ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 роки.

Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзиви на касаційну скаргу АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Верховного Суду не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 серпня 2024 року касаційну скаргу АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Олійник А. С., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі пункту частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Оболонського районного суду міста Києва матеріали справи № 761/13905/20; надано іншим у частинка справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2024 року матеріали справи № 761/13905/20 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2024 року № 1155/0/226-24 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 601/1804/22 між суддями у зв`язку відставкою судді Олійник А. С.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 жовтня 2024 року справу № 761/13905/20 за касаційною скаргою АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з вказаним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит», делеговано їй відповідні повноваження ліквідатора банку.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року у цій справі № 761/13905/20 позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію з повноваженнями ліквідатора Ірклієнко Ю. П., третя особа: Державна іпотечна установа, про зобов`язання вчинити певні дії, задоволено. Зобов`язано АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію з повноваженнями ліквідатора Ірклієнка Ю. П. вчинити дії щодо виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про обтяження квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зобов`язано АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію з повноваженнями ліквідатора Ірклієнка Ю. П. надати ОСОБА_1 довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором від 23 червня 2005 року № 1567рvі-06-05.

На виконання зазначеного рішення суду, 23 липня 2021 року видано виконавчі листи № 761/13905/20.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у цій справі № 761/13905/20 апеляційну скаргу представника АТ «Банк «Фінанси та Кредит» залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року - без змін.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 грудня 2022 року № 1067 в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відкликано повноваження ліквідатора; ліквідація ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з 27 грудня 2022 року здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року у справі № 761/13905/20 заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію з повноваженнями ліквідатора Паламарчука В. В., Державна іпотечна установа про видачу дубліката виконавчого документа задоволено. Ухвалено видати дублікати виконавчих листів № 2/756/1627/21, виданих 23 липня 2021 року Оболонським районним судом міста Києва.

Вказані виконавчі листи пред`явлено до примусового виконання до Шевченківського ВДВС у м. Києві.

05 квітня 2023 року постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві відкрите виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 761/13905/20, виданого Оболонським районним судом міста Києва про зобов`язання АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію з повноваженнями ліквідатора Ірклієнко Ю. П. вчинити дії щодо виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомості про обтяження квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

27 грудня 2023 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб направлено на адресу Шевченківського ВДВС у м. Києві заяву про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, на підставі положень пункту 4 частини першої статі 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

05 січня 2024 року в.о. начальника Шевченківського ВДВС у м. Києві Андросович Н. В. надала відповідь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якою відмовила у задоволенні заяви про закінчення виконавчого провадження.

Станом на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій виконавче провадження № НОМЕР_1 перебувавало у Шевченківського ВДВС у м. Києві, примусове виконання тривало.

Правове обґрунтування

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення розглядаються за правилами Розділу VІІ ЦПК України.

Відповідно до статті 4471 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження виконавче» провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.

Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження виконавче» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження виконавче» cторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження виконавче» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження виконавче» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник -фізична особа -також про зміну місця роботи.

Згідно з статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження виконавче» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувана про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

За приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження виконавче» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Пунктом 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження виконавче» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Водночас приписи частин другої, четвертої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження виконавче» визначають, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду щодо саме боржника, яким є банк, не може здійснюватися, а відкрите виконавче провадження підлягає закінченню з передбачених пунктом 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження виконавче» Закону України «Про виконавче провадження» підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у задоволенні скарги АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві та про зобов`язання вчинити дії, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» тобто посадова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (фізична особа), яка уповноважена здійснювати процедуру управління з ліквідації банку, а не сама юридична особа - АТ «Банк «Фінанси та Кредит», тому у державного виконавця не було підстав для застосування положень пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 761/13905/20.

Також суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлені у цій справі обставини та наведені у скарзі доводи не дають підстав для визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії.

Доводи касаційної скарги про те, що зазначення у виконавчому документі коду ЄДРПОУ неплатоспроможного банку та такої конструкції як особа - АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його ліквідацію не змінює суті самого виконавчого документа, за яким боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є саме юридична особа - АТ «Банк «Фінанси та Кредит», а представником цього банку є уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на його ліквідацію, є безпідставними з огляду на таке.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», під банком розуміється юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги.

Пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Отже, уповноважена особа в певних випадках діє по суті від імені держави (Фонду), в інших випадках, що стосується діяльності банку під час ліквідації, як посадова особа банку, його представник, а тому «банк» та «уповноважена особа Фонду» є різними суб`єктами правовідносин в системі гарантування вкладів фізичних осіб, з огляду на що ототожнення вказаних понять не допускається, а вказані особи не можуть ототожнюватись в межах виконавчого провадження як одна особа.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року у цій справі № 761/13905/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, зокрема зобов`язано АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію з повноваженнями ліквідатора Ірклієнка Ю. П. вчинити дії щодо виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про обтяження квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Київ від 05 квітня 2023 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 761/13905/20, виданого Оболонським районним судом міста Києва у частині зобов`язання АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію з повноваженнями ліквідатора Ірклієнко Ю. П. вчинити дії щодо виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомості про обтяження квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Аналіз наведених документів свідчить про те , що боржником у цьому виконавчому провадженні НОМЕР_1 є саме Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит», тобто, посадова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (фізична особа) Ірклієнко Ю. П., який був уповноважений здійснювати процедуру управління з ліквідації юридичної особи АТ «Банк «Фінанси та Кредит», та зобов`язаний судом вчинити дії щодо виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про обтяження квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а не юридична особа - АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанції порушили норми матеріального права, а саме: пункти 3, 7 частини другої статті 46, статтю 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», пункт 4 частини один статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», не знайшли свого підтвердження у процесі перегляду справи в касаційному порядку.

Водночас Верховний Суд наголошує на тому, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (стаття 18 ЦПК України.

Перебування банку-боржника в процедурі ліквідації не перешкоджає відкриттю виконавчого провадження та вчиненню виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення, оскільки норми будь-якого закону не можуть суперечити принципу верховенства права, меті й завданню цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рішенням останнього виконує повноваження органу управління банку, у якому введено тимчасову адміністрацію чи який перебуває на стадії ліквідації, може діяти як представник Фонду, або представник банку, але не може бути стороною справи як самостійна особа, Верховний Суд відхиляє, оскільки у цій справі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не є самостійним відповідачем (боржником), а виступає як посадова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (фізична особа), яка уповноважена здійснювати процедуру управління з ліквідації юридичної особи АТ «Банк «Фінанси та Кредит», зобов`язана вчинити дії щодо виключення з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про обтяження квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Натомість для закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 761/13905/20 за пунктом 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», боржником у спорі має бути саме банк як юридична особа, ліцензію якого було відкликано за рішенням прийнятим Національного банку України.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, який їх обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень.

Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скаргапідлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 роки залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник