Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.04.2019 року у справі №201/13756/16

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа №201/13756/16-ц

провадження №61-6896св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнясправу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 , у якому, з урахуваанням уточнень, просила стягнути з відповідача заборгованість за наступними договорами позики, укладеними між сторонами: 09 вересня 2009 року в загальній сумі 420 220,20 євро;

від 15 вересня 2009 року в загальній сумі 104 896,65 євро; від 17 серпня 2011 року в загальній сумі 771 316,51 доларів США.

2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами договорів позики, укладених у простій письмовій формі 09 вересня 2009 року, 15 вересня

2009 року і 17 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , остання взяла в борг у позивача грошові кошти 200 000 євро, 50 000 євро і

400 000 доларів США, про що було складено розписки. Між сторонами було обумовлено умови користування грошима (відсотки, відповідальність та інш.) і умови їх повернення. Грошові кошти відповідачем отримані і використані, але в оговорений термін (на вимогу позивача) гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув. Добровільно вирішити спір відповідач не погоджується. Звернення до правоохоронних органів результатів не дало.

3. Посилаючись на вказане, позивач просила стягнути з відповідача борг з передбаченими договорами і законом штрафними санкціями.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 20 вересня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за укладеними між сторонами договорами позики:

від 09 вересня 2009 року в загальній сумі 420 220,20 євро, із яких:

200 000 євро сума основного боргу; 214 220,50 євро відсотки за користування коштами; 6 000 євро три відсотки річних від простроченої суми;

від 15 вересня 2009 року в загальній сумі 104 896,65 євро, із яких:

50 000 євро сума основного боргу; 53 396,65 євро відсотки за користування коштами і 1 500 євро три відсотки річних від простроченої суми;

від 17 серпня 2011 року в загальній сумі 771 316,51 доларів США, з яких:

400 000 доларів США сума основного боргу; 359 316,51 доларів США відсотки за користування коштами і 12 000 доларів США три відсотки річних від простроченої суми. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 810 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами укладено договори позики, позичальник свої зобов`язання не виконала, в зазначені строки гроші не повернула, тому відповідно до чинного законодавства заборгованість за договором позики підлягає стягненню в судовому порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

7. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що надані позивачем розписки від 03 вересня 2009 року та від 15 вересня 2009 року за своєю природою не є договорами позики, оскільки не містять умов отримання позичальником у борг грошей та зобов`язання їх повернути, а тому не створюють для відповідача правових наслідків.

8. Апеляційний суд також дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог за договором позики від 17 серпня 2011 року, оскільки за умовами цього договору встановлено, що ОСОБА_2 зобов`язується повернути борг за вимогою. Така вимога була пред`явлена відповідачу 19 грудня 2011 року, оформленою у вигляді розписки

від 19 грудня 2011 року, яка власноручно написана ОСОБА_1 про отримання нею грошових коштів від ОСОБА_2 у розмірі, що є еквівалентом 30 000 доларів США. Звернення з позовом до суду мало місце у вересні 2016 року, тобто поза межами встановленого законом трирічного строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

10. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми статей 640, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України та безпідставно не взяв до уваги додані до позовної заяви розписки, оскільки За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи, як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.Вказані розписки містять прізвище, ім`я, по-батькові позичальника та позикодавця, суму позики, умови повернення позики, дату написання.

11. Касаційна скарга містить посилання на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано положення статті 257 ЦК України щодо позовної давності, оскільки, фактично, вимогу про повернення грошових коштів пред`явлено 27 липня 2016 року, а позов пред`явлено у вересні

2016 року.

12. Аргументом касаційної скарги указано порушення судом апеляційної інстанції положення статтей 364, 365, 367 ЦПК України, а саме, прийнято доповнення до апеляційної скарги від ОСОБА_2 поза строками на апеляційне оскарження, встановлено відносини сумісної діяльності між сторонами за відсутності будь-яких доказів на підтвердження їх виникнення та урахував докази, які не були надані під час розгляду справи в суді першої інстанції, при цьому поважність причин неподання доказів судом не розглядалась.

Доводи інших учасників справи

13. Доводи відзиву ОСОБА_2 на касаційну скаргу зводяться до того, що апеляційний суд повно та об`єктивно оцінив встановлені фактичні обставини справи та докази в їх сукупності та прийшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Доводи на касаційну скаргу є необґрунтованими, висновки суду не спростовують на їх законність не впливають.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

14. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

15. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

16. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

17. Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. 03 вересня 2009 року ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 200 000 євро під відсотки, про що було складено розписку.

19. Згідно розписки від 15 вересня 2009 року ОСОБА_2 повторно отримала у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50 000 євро під відсотки.

20. Згідно розписки від 17 серпня 2011 року ОСОБА_2 отримала у

ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 400 000 доларів США під відсотки та зобов`язалась повернути за вимогою.

21. У період з 2011-2013 років а саме, з 19 грудня 2011 року по 02 квітня

2013 року ОСОБА_2 повернула ОСОБА_1 кошти у сумі 106 000 доларів США.

22. 27 липня 2016 року ОСОБА_1 зверталась до відповідача із письмовою вимогою про повернення грошових коштів в сумі

400 000 доларів США та 250 000 євро, а також відсотків за весь період користування грошима, проте ОСОБА_2 зобов`язання щодо повернення коштів в добровільному порядку не виконала.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

23. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

24. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

25. Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення заборгованості за договорами позики.

26. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

27. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

28. Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

29. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

30. Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

31. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

32. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

33. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

34. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

35. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

36. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

37. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

38. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

39. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

40. У справі, яка переглядається, з розписок від 03 вересня 2009 року та

від 15 вересня 2009 року вбачається, що ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 200 000 євро та 50 000 євро під відсотки.

41. Отже розписки про отримання коштів грошових коштів не містять зобов`язання про їх повернення.

42. Таким чином, апеляційний суд встановив справжню правову природу укладених між сторонами договорів та дійшов правильного висновку про те, що позивач не довела факт укладення з відповідачем договорів позики

09 вересня 2009 року та 15 вересня 2009 року, оскільки надані позивачем розписки не містять безумовної умови - зобов`язання щодо повернення цих коштів.

43. Зі змісту розписки від 17 серпня 2011 року 400 000 доларів США вбачається, що взяті у ОСОБА_1 400 000 доларів США, ОСОБА_2 зобов`язалась повернути за вимогою.

44. У період з грудня 2011 року по квітень 2013 року з боку ОСОБА_2 вчинялись дії по поверненню позики. Мало місце погашення боргу на загальну суму 106 000 доларів США.

45. За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

46. Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

47. За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

48. Згідно із частинами першою та третьою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

49. Положеннями статті 1049 ЦК України на позичальника покладено обов`язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

50. Встановивши, що валютою розписок від 03 вересня 2009 року та

від 15 вересня 2009 року є євро, розписки від 17 серпня 2011 року - долар США, повернення коштів у період з грудня 2011 року по квітень 2013 року на загальну суму 106 000 доларів США відбулось у доларах США, апеляційний суд прийшов правильного висновку, що ці кошти йшли на погашення боргу за договором позики, оформленим у вигляді розписки саме від 17 серпня

2011 року.

51. У статті 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення.

52. За положеннями пункту 1 частини першої наведеної статті встановлено обов`язок суду вирішити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

53. Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

54. Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

55. Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

56. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

57. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

58. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

59. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

60. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

61. Вказаний правовий висновок наведений Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1674цс17.

62. Стаття 264 ЦК України має вичерпний перелік підстав переривання перебігу позовної давності, зокрема вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку та пред`явлення особою позову до одного з кількох боржників. А також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач.

63. За правилами статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

64. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня

1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою заява № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

65. Зважаючи на те, що пропуск строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, то обов`язковому з`ясуванню підлягає момент, коли особа позивача довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

66. Зміст розписок від 03 вересня 2009 року та від 15 вересня 2009 року спростовує доводи касаційної скарги про те, що розписки містили умови повернення коштів.

67. Доводи касаційної скарги, що строк позовної давності розпочався

27 липня 2016 року спростовуються наступним.

68. Договором позики від 17 серпня 2011 року, оформленого у вигляді розписки не було встановлено ані строку, ані порядку повернення отриманих грошових коштів, сторони погодили повернення коштів за вимогою, а починаючи з 19 грудня 2011 року ОСОБА_2 повернула ОСОБА_1 частину коштів, які остання прийняла, апеляційний суд прийшов вірного висновку про те, що саме з цієї дати ОСОБА_1 довідалась про порушення свого права та вірно вважав, що позовна давність, щодо стягнення заборгованості за договором позики у вигляді розписки від 17 серпня 2011 року на суму 400 000 доларів США сплинула

20 грудня 2014 року - три роки з моменту обізнаності про порушене право.

69. Крім того, останні кошти ОСОБА_2 були повернуті 02 квітня 2013 року, а з позовом ОСОБА_1 звернулась лише у вересні 2016 року.

70. Факт встановлення апеляційним судом існування між сторонами договору про спільну діяльність між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на який остання посилається в касаційній скарзі, для вирішення цієї справи не має жодного правового значення, оскільки предметом доказування у даній справі є факт укладення договорів позики.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

71. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

72. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська