Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №370/907/21
Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №370/907/21

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 370/907/21

провадження № 61-10485св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності подружжя на об`єкт незавершеного будівництва та визнання права як співзабудовника на 1/2 частку об`єкту незавершеного будівництва.

Позовна заява обґрунтована тим, що між нею та ОСОБА_2 11 червня 2010 року зареєстровано шлюб. До реєстрації шлюбу вони фактично проживали однією сім`єю, починаючи з 2007 року, вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка за вказаною адресою була надана відповідачу на підставі Рішення виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 24 грудня 1998 року № 164. За час їх спільного проживання, як до реєстрації шлюбу, так і за час шлюбу, на цій земельній ділянці вони добудовували житловий будинок, будівництво якого вже було розпочато відповідачем, і станом на 2007 рік виглядало як коробка з дахом і вікнами, без внутрішніх оздоблювальних робіт і комунікацій, господарських споруд.

Починаючи з 2007 року та все подальше будівництво житлового будинку і господарських споруд здійснювалось переважно за її власні кошти, оскільки вона у період з 2007 року до часу реєстрації шлюбу, і до 2014 року мала дохід приблизно у 500 доларів США на місяць, а ОСОБА_2 у цей час отримував мінімальну заробітну плату.

Відповідно до проведеного будівельно-технічного та оціночно-будівельного експертного дослідження, оформленого висновком від 12 листопада 2020 року № ED-1702-1-1557.20 судового експерта Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Судова незалежна експертиза України» Кріві К. В.: 1) ступінь/відсоток готовності житлового будинку на АДРЕСА_1 станом на червень 2007 року складав - 65 %; 2) ступінь/відсоток готовності житлового будинку на АДРЕСА_1 станом на 06 червня 2020 року складав - 100 %. Також були повністю збудовані господарські споруди: свердловина, вигрібна яма та огорожа з воротами.

Також даним висновком експерта встановлено, що:

1. Залишкова вартість житлового будинку станом на 15 червня 2007 року становила 113 188 грн, що еквівалентно 22 413 доларам США. Свердловина, вигрібна яма та огорожа за вказаною адресою були збудовані пізніше, після червня 2007 року.

2. Залишкова вартість заміщення житлового будинку, свердловини, вигрібної ями та огорожі станом на червень 2020 року становила 1 050 034 грн, що еквівалентно 39 334 доларам США.

Отже, за період спільного проживання однією сім`єю, житловий будинок, який був повністю (на 100 %) збудований станом на 06 червня 2020 року, збільшився у вартості (порівняно з 15 червня 2007 року) на 936 846 грн, що еквівалентно 16 921 долару США.

Позивач вважала, що суттєве збільшення вартості будинку під час спільного сімейного проживання з відповідачем, враховуючи вартість вкладів кожного з подружжя у створення спільного чайна, дозволяє їй претендувати на 1/2 частку в праві спільної сумісної власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Крім того, відповідач відмовляється оформлювати прийняття цього будинку до експлуатації та реєструвати право власності на нього, а вона позбавлена можливості здійснити такі дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на отримання у власність частини набутого за час шлюбу майна.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з 01 січня 2007 року до 11 червня 2010 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя сторін об`єкт незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 ; визнати її право, як співзабудовника на 1/2 частину об`єкту незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 . Судові витрати по справі покласти на відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03 листопада 2021 року у складі судді Тандира О. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела належними, допустимими та достатніми доказами те, що вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 2007 року до 11 червня 2010 року.

Суд вважав, що станом на дату реєстрації шлюбу між сторонами спірний будинок був побудований на 65 %, проте позивач не довела те, що приймала фінансову чи трудову участь у добудові 35 % спірного будівництва, тому не може претендувати на його 1/2 частини.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 листопада 2021 року в частині вирішення позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя об`єкта незавершеного будівництва та визнання права власності на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 35% або 35/100 ідеальної частки об`єкту незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину від 35/100 частин об`єкту незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено факт спільного проживання з відповідачем однією сім`єю до реєстрації шлюбу.

При цьому, апеляційний суд вказав, що спільність майна подружжя презюмується, тому 35 % незавершеного будівництвом будинку є спільною сумісною власністю сторін.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн та витрати на проведення експертизи у розмірі 6 562,50 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку про доведеність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також вважав за необхідне стягнути з відповідача витрати на проведення експертизи пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 рокускасувати та залишити в силі рішення районного суду.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року скасувати частково та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 грн.

Судові рішення судів попередніх інстанцій по суті спору в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу сторонами не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядаються.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року мотивована, тим, що апеляційний суд не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не врахував, що основна маса робіт з будівництва спірного нерухомого майна здійснювалася у період з 2007 до 2010 року. Вказує, що будинок був повністю збудований до реєстрації сторонами шлюбу, тому позивач не може претендувати на будь яку його частину.

Висновок апеляційного суду про те, що 35 % будинку було добудовано за час шлюбу, у період 2010-2020 роки, побудований виключно на припущеннях, оскільки у матеріалах справи немає жодних доказів цього.

Касаційна скарга на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року мотивована тим, що подані позивачем до апеляційного суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу є суперечливими, оскільки містять різні дані, відсутні певні позовні вимоги, тому не доводять понесення відповідних витрат.

Крім того, вважає заявлений позивачем розмір витрат неспівмірним з виконаною роботою.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Єрмак О. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, в якому вказує, що її доводи є безпідставними та не впливають на правильність вирішення апеляційним судом спору, постанову якого вважає законною та обґрунтованою, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 червня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві зроблено актовий запис № 577.

Свідок позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні дав показання, що у 2007 році допомагав ОСОБА_1 перевозити речі до новозбудованого будинку, проте в середину будинку не заходив. Зазначив, що тоді вже була криша, чи був паркан не помітив.

Свідок позивача ОСОБА_4 , який є її сином, у судовому засіданні дав показання, що з відповідачем він познайомився на дні народжені матері у 2007 році, якого вона представила як свого чоловіка. У 2007 року мати проживала у с. Коцюбинському, а влітку 2007 року переїхала у смт Макарів у будинок відповідача, де вже на той час були вхідні двері. Зазначив, що приїздив до матері у смт Макарів допомагав їй на городі, по будівництву він не допомагав. Мати з відповідачем разом відпочивати ніде не їздили, у період 2007-2010 роках разом святкували дні народження у ресторані (не вдома). У 2010 році був вже збудований повноцінний будинок.

Свідки відповідача: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні дали показання, що позивач почала проживати у спірному будинку приблизно з 2010 року вже у готовому будинку. Свідки у середині будинку в гостях ніколи не були.

З огляду на надану позивачем довідку Макарівської селищної ради від 20 березня 2019 року № 958, складену на підставі акту депутата Михайленко Ж. С. від 20 березня 2019 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2007 року.

Відповідно до наданої відповідачем довідки Макарівської селищної ради від 23 вересня 2021 року № 2623, складеної на підставі акту депутата Новіцької Т. В. від 23 вересня 2021 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 з червня 2010 року до червня 2019 року.

Відповідно до Рішення виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 24 грудня 1998 року № 164 ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво житлового будинку, сараю, гаража, погреба, літньої кухні, бані у АДРЕСА_1 .

Згідно з актом про відведення в натурі присадибної земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 19 лютого 1999 року, затвердженого районним архітектором Макарівського району, було встановлено в натурі межі присадибної земельної ділянки площею 1 500 кв. м, виділеної ОСОБА_2 для будівництва індивідуального житлового будинку.

Рішенням виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 29 липня 1999 року № 120 ОСОБА_2 передано у приватну власність безкоштовно земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,15 га.

Відповідно до висновку № ED-1702-1-1557.20, складеного 12 листопада 2020 року ТОВ «Судова незалежна експертиза України»:

- ступінь/відсоток готовності житлового будинку по АДРЕСА_1 станом на червень 2007 року складає - 65 %;

- ступінь/відсоток готовності житлового будинку по АДРЕСА_1 станом на 06 червня 2020 року складає - 100 %.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 рокута витребувано справу із суду першої інстанції.

30 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) та постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 332/4629/15 (провадження № 15451св18), від 24 березня 2021 року у справі № 161/17237/19 (провадження № 61-15св21), від 10 червня 2021 року у справі № 462/1305/16-ц (провадження № 61-7448св19), від 27 січня 2022 року у справі № 686/8610/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 та постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18 та від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційні скарги ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частинами першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду вказаним вимогам не відповідає, оскільки суд не забезпечив повного та всебічного розгляду справи.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вказав, що станом на час реєстрації шлюбу між сторонами (11 червня 2010 року) готовність спірного незавершеного будівництвом домоволодіння складала 65 %, а решту 35 % було добудовано сторонами за час шлюбу.

При цьому, наводячи вказані вище висновки, суд апеляційної інстанції послався тільки на висновок ТОВ «Судова незалежна експертиза України» від 12 листопада 2020 року № ED-1702-1-1557.20, відповідно до якого ступінь/відсоток готовності житлового будинку по АДРЕСА_1 станом на червень 2007 року складав 65 %, а станом на 06 червня 2020 року - 100 %.

Проте, судом першої інстанції у задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2007 до 2010 роки було відмовлено та це судове рішення було залишено у цій частині без змін апеляційним судом, а нею судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються.

Тобто, встановивши, що готовність спірного недобудованого домоволодіння складала 65 % станом на 2007 рік, апеляційний суд, фактично, припустив, що станом на час реєстрації шлюбу у 2010 році його готовність не змінилася, не навівши та не досліджуючи жодних доказів цьому факту.

Суд апеляційної інстанції не перевірив, не дослідив та не надав належної правової оцінки доводам ОСОБА_2 про те, що будівельні роботи велися ним у період з 2007 року до 2010 рік та станом на час реєстрації шлюбу між сторонами його готовність складала 100 %.

Без встановлення та перевірки вказаних обставин неможливо ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення у цій справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Суд першої інстанції також не встановлював зазначених обставини, а його правові висновки викладені з порушенням норм матеріального права, без повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу в оскаржуваній частині необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, Верховний Суд скасовує й додаткову постанову апеляційного суду без дослідження доводів касаційної скарги, оскільки додаткова постанова не може існувати без постанови по суті спору, а питання розподілу судових витрат, які були розподілені цією додатковою постановою, слід вирішувати за результатом ухвалення кінцевого судового рішення у справі по суті спору.

Також, Верховний Суд звертає увагу, що при новому розгляді справи судам слід врахувати правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22).

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на об`єкт незавершеного будівництва та визнання права як співзабудовника на 1/2 частку об`єкту незавершеного будівництва, а також додаткову постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 рокускасувати, а справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець