Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №174/22/22
Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №174/22/22

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 174/22/22

провадження № 61-9188св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Деркач Н. М., Городничої В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - АТ «ОГХК») про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовну заяву мотивував тим, що він з 18 березня 2002 року працює слюсарем черговим та з ремонту устаткування філії «Вільногірський гірничо?металургійний комбінат» АТ «ОГХК» (далі - Філія «ВГМК» АТ «ОГХК»).

Зазначав, що у листопаді 2021 року роботодавець грубо порушував його конституційне право на працю, що полягало у незаконному вимаганні від нього медичної інформації щодо наявності щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, застосуванні обмежень його права, як працівника, щодо повноцінної роботи.

Наказом начальника філії «ВГМК» АТ «ОГХК» від 07 грудня 2021 року № 974/к/тр позивача відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, як працівника, який не надав документів, передбачених частиною 3 пункту 1.2 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 24 листопада 2021 року № 612 «Про заходи щодо обов`язкової вакцинації працівників філії», з 09 грудня 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення.

Позивач зазначав, що з повідомленням від 29 грудня 2021 року, яким йому було запропоновано надати документи, що підтверджують вакцинацію від гострої респіраторної хвороби COVID-19 або довідку форми № 28?1/о щодо наявності протипоказань проти цієї вакцинації, він ознайомився лише 05 січня 2022 року.

Вважає зазначений наказ незаконним, таким, що не відповідає чинному законодавству та грубо порушує його трудові права.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ начальника філії «ВГМК» АТ «ОГХК» від 07 грудня 2021 року № 974/к/тр про відсторонення його від роботи; зобов`язати відповідача виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи з 09 грудня до дня ухвалення рішення суду.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області своїм рішенням від 11 березня 2022 року у позові відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що порушення права позивача на працю, передбаченого статтею 43 Конституції України, немає, відповідач - АТ «ОГХК» є об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, його вимоги щодо наявності вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS?CoV-2, ґрунтуються на законі, та, з огляду на потребу охорони здоров`я працівників зазначеного підприємства є виправданими, оскільки у цьому питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими.

В рішенні також зазначено, що позивач не надав роботодавцю документи, передбачені частиною 3 пункту 1.2 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 24 листопада 2021 року № 612 «Про заходи щодо обов`язкової вакцинації працівників філії», внаслідок чого ОСОБА_1 тимчасово увільнений від виконання трудових обов`язків.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у квітні 2022 року оскаржив його до апеляційного суду.

Дніпровський апеляційний суд своєю постановою від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2022 року скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково.

Скасував наказ начальника філії ВГМК АТ «ОГХК» від 07 грудня 2021 року № 974-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнув з АТ «ОГХК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2021 року до 02 березня 2022 року включно, у сумі 51 768,48 грн з відрахуванням обов`язкових податків та обов`язкових платежів.

Стягнув з АТ «ОГХК» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 265,12 грн.

Свою постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що при винесенні оспорюваного наказу про відсторонення позивача від роботи у відповідача було відсутнє належним чином оформлене подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Крім того в постанові зазначено, що місцевий суд не надав належну оцінку тому, що оспорюваний наказ був прийнятий значно раніше, ніж позивач отримав повідомлення, яким йому було запропоновано надати документи, що підтверджують проведення вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19 чи довідку форми № 28-1/о щодо наявності протипоказань проти цієї вакцинації.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У вересні 2022 року АТ «ОГХК» в особі філії «ВГМК» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах) як на підставу оскарження судових рішень.

Касаційна скарга мотивована тим, що відсторонення від роботи позивача на підставі оспорюваного наказу від 07 грудня 2012 року № 974/к/тр не є порушенням його права на працю, передбаченого статтею 43 Конституції України.

Заявник зазначає, що відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 04 жовтня 2021 року за № 2153 працівники філії «ВГМК» АТ «ОГХК» підлягають профілактичним щепленням проти COVID-19, оскільки АТ «ОГХК» є підприємством, що включене до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 04 березня 2015 року за № 83, що зумовлює здійснення обов`язкових профілактичних щеплень працівниками АТ «ОГХК».

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про необґрунтованість касаційної скарги АТ «ОГХК», просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду - без змін.

У своєму відзиві позивач зазначає, що при винесенні оспорюваного наказу про відсторонення його від роботи у відповідача було відсутнє належним чином оформлене подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, а тому висновок місцевого суду про законність цього наказу є необґрунтованим.

Також вказував, що місцевий суд не врахував, що оспорюваний наказ був прийнятий значно раніше, ніж позивач отримав повідомлення, яким йому було запропоновано надати документи, що підтверджують проведення вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 27 вересня 2022 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою від 20 жовтня 2022 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Верховний Суд ухвалою від 26 жовтня 2022 року провадження у справі № 174/22/22 зупинив до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Велика Палата Верховного Суду 14 грудня 2022 року прийняла постанову у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22). Зазначена постанова опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21 лютого 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 01 березня 2023 року поновив провадження у справі № 174/22/22.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 працює на посаді слюсаря чергового та з ремонту устаткування на філії «ВГМК» АТ «ОГХК», що підтверджується копією його трудової книжки (а.с.12-13).

Відповідно до довідки про середню заробітну плату № 3506 від 16 грудня 2021 року середньомісячний заробіток ОСОБА_1 з 01 жовтня 2021 року до 30 листопада 2021 року складає 18 687,98 грн, середньогодинна заробітна плата складає 111,57 грн (а.с. 10).

Згідно з повідомленням начальника філії «ВГМК» АТ «ОГХК» від 29 грудня 2021 року, позивачу запропоновано надати документи, що підтверджують вакцинування проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 чи довідку форми № 028-1 щодо наявності протипоказань до вакцинації (а.с. 11).

Відповідно до копії витягу з наказу від 07 грудня 2021 року № 974/к/тр «Про відсторонення від роботи працівників гірничо-транспортного виробництва» ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати як працівника, який не надав документів, передбачених частиною 3 пункту 1.2 наказу від 24 листопада 2021 № 612 «Про заходи щодо обов`язкової вакцинації працівників філії», з 09 грудня 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення (а.с. 8).

Вказаний наказ прийнято відповідачем на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 «Про затвердження Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», наказу від 24 листопада 2021 року № 612 «Про заходи щодо обов`язкової вакцинації працівників філії», списку працівників, що не мають документів передбачених частиною третьою пункту 1.2 цього наказу.

Філія «ВГМК» АТ «ОГХК» допустила ОСОБА_1 до роботи з 03 березня 2022 року на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року № 380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153», що підтверджується витягом з наказу відповідача від 03 березня 2022 року (а.с. 62).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

За статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Стаття 11 цього Закону визначає, що організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.

Частиною першою cтатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (речення третє частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України (частина четверта статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань (речення перше частини шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Накази Міністерства охорони здоров`я України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83), до якого віднесено, зокрема, АТ «ОГХК».

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який набрав чинності 09 грудня 2021 року, Перелік № 2153 було доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких у Перелік увійшли також працівники: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; підприємств, установ та організацій, включених до Переліку № 83.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID?19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року № 372 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1236, зокрема на період воєнного стану:

- фізичним особам і суб`єктам господарювання рекомендовано дотримуватися протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19;

- фізичним особам рекомендовано забезпечити отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;

- закладам охорони здоров`я забезпечити готовність до реагування на спалахи COVID-19 в умовах воєнного стану;

- пункт 41-6 постанови № 1236 було доповнено абзацом такого змісту: «Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану».

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України від 24 лютого 1994 року № 4004-XII «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон № 4004-XII) та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66 (далі - Інструкція № 66).

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що даний наказ про його відсторонення є незаконним та таким, що грубо порушує його конституційні права на працю та оплату праці, посилаючись на порушення відповідачем порядку його прийняття, а також на те, що наказ про його відсторонення був прийнятий значно раніше, ніж позивач отримав повідомлення, яким йому було запропоновано надати документи, що підтверджують проведення вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19 чи довідку форми № 28-1/о щодо наявності протипоказань проти цієї вакцинації.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про скасування наказу, яким відсторонено від роботи ОСОБА_1 , виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, не дотримався положень чинного законодавства, яке регулює порядок та особливості відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності в них вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, а також зазначив, що відповідач повідомив позивача про необхідність проведення такої вакцинації як працівнику, який підлягає обов`язковому профілактичному щепленню, вже після прийняття наказу про його відсторонення.

Суди встановили, що ОСОБА_1 обіймав посаду слюсаря чергового та з ремонту устаткування на філії «ВГМК» АТ «ОГХК».

Згідно з повідомленням начальника філії «ВГМК» АТ «ОГХК» від 29 грудня 2021 року, з яким ОСОБА_1 ознайомився 05 січня 2022 року, позивачу запропоновано надати документи, що підтверджують вакцинування проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 чи довідку форми № 028-1 щодо наявності протипоказань до вакцинації (а.с. 11).

Відповідно до копії витягу з наказу від 07 грудня 2021 року № 974/к/тр «Про відсторонення від роботи працівників гірничо-транспортного виробництва» ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 09 грудня 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення (а.с. 8).

Підставою такого відсторонення є список працівників гірничо-транспортного виробництва, що не мають документів, передбачених пунктом 1.2 частини третьої наказу від 24 листопада 2021 № 612 «Про заходи щодо обов`язкової вакцинації працівників філії».

З наказом від 07 грудня 2021 року № 974/к/тр ОСОБА_1 ознайомився 08 грудня 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» затверджено Перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (далі - Перелік № 83), до якого віднесено, зокрема, АТ «ОГХК».

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року № 2393 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», Перелік № 2153 було доповнено пунктами 4-6, відповідно до яких у перелік увійшли, зокрема, працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Зазначений наказ Міністерства охорони здоров`я України від 01 листопада 2021 року № 2393 набрав чинності 09 грудня 2021 року.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 ознайомлено з інформацією щодо необхідності проведення обов`язкових щеплень, яка зазначена в повідомленні начальника філії «ВГМК» АТ «ОГХК» «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» від 29 грудня 2021 року, лише 05 січня 2022 року, хоча відсторонено позивача від роботи наказом від 07 грудня 2021 року, починаючи з 09 грудня 2021 року.

Відповідно до пункту 41-6 Постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236 в редакції з урахуванням змін, що набрали чинності 26 жовтня 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій слід прийняти рішення про повідомлення працівників про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Таке повідомлення має містити усю необхідну інформацію, необхідну для проведення обов`язкових щеплень (наприклад, посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких проводиться обов`язкове щеплення працівників; прохання надати у визначений строк документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID?19, виданий закладом охорони здоров`я; дата, час та місце проведення обов`язкового профілактичного щеплення, якщо роботодавець вирішив організувати проведення такого щеплення; наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення тощо).

Повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 може бути доведено до відома усіх працівників, наприклад, у письмовому вигляді з проставленням підпису працівника про ознайомлення з таким повідомленням тощо.

Виходячи з системного тлумачення згаданих положень, слід дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.

Таким чином, апеляційний суд, врахувавши ту обставину, що на момент відсторонення ОСОБА_1 від роботи з причин відсутності щеплення проти COVID-19 останній не був проінформований щодо необхідності проведення профілактичного щеплення, наслідків відмови від нього для здоров`я та можливих ускладнень, а тому, в сукупності з іншими обставинами справи, дійшов обґрунтованого висновку, що наказ начальника філії «ВГМК» АТ «ОГХК» № 974-к/тр від 07 грудня 2021 року, яким позивача відсторонено від роботи, виданий з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Місцевий суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача тим, що він, працюючи слюсарем черговим та з ремонту устаткування, створював загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв останнього заробітку.

Колегія суддів врахувала доводи касаційної скарги, які містять посилання на врахування судом того, що справу № 130/3548/21 за позовом ОСОБА_2 до АТ «Українська залізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду задля забезпечення сталості та єдності судової практики щодо вирішення виключної правової проблеми у застосуванні судами норм статті 46 КЗпП України, пункту 5 частини першої статті 7 Закону № 4004-XII та статті 12 Закону № 1645-ІІІ при перегляді справ про відсторонення працівників від роботи з підстав їх відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19, проте висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у зазначеній справі (провадження № 14-82цс22) не дають підстав вважати, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального права.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин, суд касаційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду, оскільки, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук