Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.07.2018 року у справі №159/2643/17

Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 159/2643/17

провадження № 61-34781 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Волиньобленерго» в особі Ковельської філії Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго»,

третя особа - Дубівська сільська рада Ковельського району,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року у складі судді Осіпук В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» в особі Ковельської філії Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» (далі ПрАТ «Волиньобленерго» в особі Ковельської філії), третя особа - Дубівська сільська рада Ковельського району, про зобов'язання укласти договір.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником земельної ділянки, розташованої по вул. Промисловій, 8 в с. Дубове, Ковельського району, Волинської області (кадастровий номер 0722182400:04:002:1062), на якій розпочато будівництво житлового будинку. Для виконання будівельних робіт необхідно підключення електроенергії.

Постачання електричної енергії на території с. Дубове, Ковельського району, Волинської області здійснює суб'єкт природної монополії ПрАТ «Волиньобленерго» в особі Ковельської філії. Вона неодноразовозверталася до відповідача із заявою про укладення договору про приєднання до електричної мережі, однак отримувала відмову в укладенні такого договору, з посиланням на те, що укладення такого договору та видача технічних умов стане можливою лише після електрифікації території житлового масиву «Біля ДОКу», до якого відноситься й належна їй земельна ділянка.

Посилаючись на те, що відмова відповідача в укладенні договору є неправомірною, просила зобов'язати суб'єкта природної монополії ПрАТ «Волиньобленерго» в особі Ковельської філії укласти з нею договір про приєднання житлового будинку по вул. Промисловій, 8 в с. Дубове, Ковельського району, Волинської області до електричної мережі та здійснити за її рахунок комплекс необхідних заходів з його приєднання та підключення за трьохфазною схемою, забезпечивши потужність навантаження 15 кіловат.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку із несплатою нею судового збору за подання апеляційної скарги, надано строк для усунення зазначених недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

31 жовтня 2017 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява

ОСОБА_1, у якій заявник вказала на те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 у визначений судом строк не виконала вимоги ухвали суду про усунення недоліків. Підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні, оскільки споживачі відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільняються від сплати судового збору за подання позовної заяви, але не звільнені від сплати судового збору при поданні апеляційної скарги.

У листопаді 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що за змістом статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях судового розгляду, а не тільки під час подання позовної заяви, як помилкового зазначив апеляційний суд.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

05 червня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня

2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною третьою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

В статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний аналіз зазначеного закону та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави зробити висновок про те, що відсутність у переліку такої категорії, як споживачі, не означає, що вони не звільнені від сплати судового збору, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, зокрема частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 7, ст. 84) слова «державного мита» замінені словами «судового збору».

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-57цс18.

Апеляційний суд наведеного не урахував, а тому оскаржувана ухвала не може вважатись законною й обгрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції щодо вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 06 листопада 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г. І. Усик