Історія справи

Постанова

Іменем України

25 травня 2023 року

м. Київ

справа № 367/8239/20

провадження № 61-10635св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Бучанська міська рада Київської області,

третя особа - Комунальне підприємство «Бучанське управління житлово-комунального господарства»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 липня 2022 року в складі судді Мерзлого Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Вербової І. М., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бучанської міської ради Київської області та просила: встановити факт її постійного проживання та ведення нею спільного господарства з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати її наймачем вищевказаного жилого приміщення замість попередніх наймачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; зобов`язати Бучанську міську раду укласти з нею договір найму квартири АДРЕСА_2 .

На обґрунтування позову зазначала, що її бабуся ОСОБА_3 була основним наймачем квартири АДРЕСА_2 , яка перебуває у комунальній власності, на підставі ордеру від 02 грудня 1967 року. До складу сім`ї наймача ОСОБА_3 входила ОСОБА_4 (її матір). З народження вона була зареєстрована у вищевказаній квартирі, але у 1999 році знялась з місця реєстрації у місті Бучі та зареєструвалась за адресою: АДРЕСА_3 .

02 листопада 2001 року та ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Оскільки допомоги від батьків дітей вона не отримувала, тому переїхала до матері ОСОБА_2 та продовжила проживати разом з нею та дітьми у спірній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 її матір ОСОБА_2 померла, після чого вона разом з дітьми з квітня 2018 року по грудень 2019 року продовжила проживати у вказаній квартирі, утримувала її, та здійснювала всі обов`язки наймача. Спірне житло є єдиним її та її дітей місцем проживання.

Відповідач відмовив їй у зміні договору найму житлового приміщення з огляду на відсутність у неї документів, які підтверджують факт спільного проживання з основним наймачем.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог. ОСОБА_1 , зберігаючи за собою постійне місце проживання у квартирі АДРЕСА_4 фактично не проживала у спірній квартирі, а тому не набула і не могла набути право користування нею.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року в справі № 6-60цс12 та у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2018 року в справі № 904/5995/16, від 21 травня 2020 року в справі № 199/9418/16-ц (провадження № 61-15885св18), від 21 травня 2020 року в справі № 428/3476/17 (провадження № 61-41948св18), від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20), від 20 жовтня 2021 року в справі № 760/5955/17 (провадження № 61- 16945св20), від 30 травня 2022 року в справі № 366/1285/20 (провадження № 61-6232св21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суди неправильно застосували статтю 65 ЖК України і дійшли помилкового висновку, що вона не довела факт її вселення у спірне приміщення та те, що воно було її постійним місцем проживання. Їй на праві власності будь-яке інше житло не належить.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ірпінського міського суду Київської області.

23 січня 2023 року справа № 367/8239/20 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_3 є бабусею позивачки ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 - її матір`ю.

02 грудня 1967 року ОСОБА_3 видано ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_2 на склад сім`ї: ОСОБА_7 , її донька ОСОБА_8 (після укладення шлюбу - ОСОБА_2 ), зять ОСОБА_9 .

Позивач та її матір ОСОБА_2 були зареєстровані у спірній квартирі до 25 жовтня 1993 року.

Також в квартирі АДРЕСА_2 з 10 грудня 1969 року був зареєстрований ОСОБА_10 , 1947 року народження.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла наймач квартири ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачки ОСОБА_2 , а у травні 2019 року - ОСОБА_10 .

За інформацією Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства» станом на 01 лютого 2021 року особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_2 відкритий на ім`я ОСОБА_10 .

Позивач ОСОБА_1 у спірній квартирі не зареєстрована, її зареєстрованим постійним місцем проживання є квартира АДРЕСА_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно зі статтею 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Належними та допустимими доказами для встановлення факту спільного проживання є, зокрема, докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків, інших обставин, які засвідчують реальність спільного проживання.

За змістом статті 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому житловому приміщенні.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмові згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному житловому приміщенні, було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди встановили, що позивачка та її матір з 25 жовтня 1993 року знялися з реєстрації місця проживання у спірній квартирі. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження визнання ОСОБА_2 наймачем квартири АДРЕСА_2 . На момент смерті квартиронаймача ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) позивачка була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_4 та не надала доказів на підтвердження її спільного проживання з ОСОБА_3 у спірному житлі, зокрема ведення з нею спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, здійснення спільних витрат.

Встановивши, що позивач має на праві користування інше житло, в якому вона зареєстрована з 1993 року, та належними і допустимими доказами не довела факт спільного проживання з квартиронаймачем ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 , суди попередніх інстанцій правильно відмовили в задоволенні позову.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко